Соціальний контроль – це особливий механізм регуляції поведінки і підтримання суспільного порядку, який дає можливість зберегти традиції, звичаї, норми моралі, відтворити соціальні відносини в межах нормативної системи, прийнятої у суспільстві. О.Б. Демків вказує, що через соціальний контроль здійснюється як внутрішній контроль особи за своєю поведінкою, так і зовнішній контроль, перш за все, через механізми групового тиску, оскільки кожен індивід включений у певну кількість груп, в яких існують власні культові норми, свій кодекс поведінки [З, с. 28]. Зовнішній контроль може бути формальним і неформальним. Формальний передбачає адміністративно-правовий примус, насильство. Зрозуміло, що в сучасному світі основним легітимним «насильником» є держава зі своїми законами, указами, правовими актами, постановами, інструкціями тощо.
Для дотримання загальносуспільних норм застосовуються санкції, до яких можна сміливо віднести економічні, фінансові (штраф), правові (наприклад, підписка про невиїзд, арешт). Санкції – це міри заохочення та покарання, які суспільство застосовує до порушників законів чи норм і поділяються за типами: негативні чи позитивні, формальні чи неформальні, що утворюють підтипи:
– формальні позитивні санкції (публічне схвалення з боку офіційних організацій, нагороди тощо);
– неформальні позитивні санкції (публічне схвалення з боку неофіційних організацій та осіб, аплодисменти, посмішка тощо);
– формальні негативні санкції (покарання згідно з нормами права, звільнення з роботи, відлучення від церкви тощо);
– неформальні негативні санкції (зауваження, злі жарти, відмова привітатися та відмова розмовляти, поширення чуток тощо) [3, с. 28].
Соціальний контроль також поділяють на стратегічний і тактичний. Розуміючи, що стратегія передбачає тривалу та далеку перспективу, індивід усвідомлює значимість державних законів, норм поведінки у суспільстві й т. п. і вимушений «робити правильні речі», а тактичний контроль «правильно робити правильні речі».
На думку Т.И. Буди, механізмами соціального контролю за членами суспільства є:
– соціалізація, тобто процес засвоєння соціальних ролей і культурних норм, який передбачає, що люди будуть виконувати свої ролі несвідомо, за звичкою, за традицією, перевагами. Людина повинна хотіти впорядкувати своє життя, добровільно підкорятися законам суспільства і відчувати розгубленість і роздратованість, якщо ці закони порушуються.
– груповий тиск. Усі без винятку люди мають приналежність до певних груп, які мають свої неписані закони, норми взаємодії, поведінки. Член такої групи повинен дотримуватись тих норм, які існують в ній. У випадку порушення норм, до винного застосовуються відповідні санкції (осуд, ізоляція, бойкот) [1, с. 79].
Отже, соціальний контроль відіграє значну роль у формуванні відповідної поведінки, якої дотримуються члени певного суспільства. Відсутність соціального контролю може призвести до негативних наслідків – поведінкового безладу в суспільстві, відсутності соціального порядку, порушення соціальних норм, що може призвести до соціальних негараздів та потрясінь.