Під час вирішення питання про порушення кримінальної справи слідчий повинен зібрати документальне підтвердження такого:
1) наявності факту повідомлення про загрозу безпеці громадян (наприклад, запис на магнітному носії);
2) документ, що свідчить про те, що факт повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності, не підтвердився (наприклад, протокол огляду місця події);
3) інформацію про матеріальні витрати, пов’язані з перевіркою неправдивого повідомлення (наприклад, вартість виїзду служб для перевірки факту замінування, затримання потягу, припинення виробництва тощо);
4) відповідно до вимог наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС» від 10.09.2009 р. № 390 слідчий спільно з спеціалістом роблять копію анонімного повідомлення та направляють її до ДНДЕКЦ для влиття у колекцію голосів.
Під час розслідування злочинів, пов’язаних із завідомо неправдивим повідомленням про загрозу безпеці громадян, знищенням чи пошкодженням об’єктів власності, необхідно з’ясувати:
- Факт та зміст неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.
- Місце та час повідомлення неправдивої інформації про загрозу.
- Спосіб повідомлення неправдивої інформації.
- Знаряддя і засоби, які для цього використовувалися.
- Характер, вид і розмір матеріальних збитків, спричинених неправдивим повідомленням про загрозу безпеці громадян.
- Характеристику об’єкта, який було «заміновано».
- Особу злочинця, мотиви вчинення ним злочину.
- Наявність співучасників та роль кожного з них.
- Обставини, що сприяли вчиненню злочину.
На початковому етапі розслідування цих видів злочинів зазвичай проводяться такі невідкладні слідчі дії: огляд місця події; вилучення та огляд носія інформації, на який зроблено запис неправдивого повідомлення про загрозу; допити заявника, свідків, підозрюваного; вилучення знарядь і засобів вчинення злочину; призначення фоноскопічної експертизи. Розглянемо особливості тактики їх проведення детальніше.
Під час розслідування такого виду злочинів виникає необхідність огляду як мінімум двох місць події:
1) місця, звідки було зроблено телефонний дзвінок;
2) об’єкт «замінування».
Під час проведення огляду місця, з якого було зроблено повідомлення (таксофону), незалежно від того, затриманий підозрюваний чи ні, необхідно вжити заходів щодо вилучення слідів пальців рук з телефонної трубки, самого апарату та звернути увагу на наявність мікрочастинок у можливих місцях контакту злочинця з навколишніми предметами. З цією метою до огляду місця події обов’язково рекомендується залучати спеціаліста-криміналіста.
Огляд місця події, яким є квартира (службове приміщення), слід проводити за загальними правилами слідчого огляду, зазначаючи в протоколі місцезнаходження та характерні ознаки телефонного апарату. Також із нього доцільно вилучити відбитки пальців рук у разі, якщо підозрюваний в подальшому заперечуватиме свою причетність до вчинення злочину. Такий захід допоможе і під час того, коли в приміщенні, де знаходиться телефонний апарат, працює декілька осіб.
Проведення огляду місцевості (приміщення) у зоні «замінованого» об’єкта розпочинається тільки після його огляду спеціалістами вибухово-технічної служби. Вони першими оглядають місце події на предмет виявлення вибухових пристроїв чи вибухівки та дають дозвіл на проведення огляду. При цьому необхідно суворо дотримуватись правил особистої безпеки та безпеки учасників огляду. До приїзду цих спеціалістів працівниками міліції спільно з керівництвом «замінованого» об’єкта організовується евакуація людей, що перебувають у місці можливого замінування, та охорона місця події.
При виявленні предмета, який імітує вибуховий пристрій, у протоколі огляду місця події вказується, де саме його виявили, проводиться детальний опис, фото- чи відеознімання його зовнішнього вигляду. За потреби складається план-схема. До відомостей, які підлягають фіксації, належить: зовнішній вигляд, розміри, колір, матеріал, з якого зроблений предмет, а також засоби для його перенесення, маскування (сумка, портфель, валіза й інше) та інші специфічні ознаки. На предметі, що імітує вибуховий пристрій, засобах його маскування і транспортування можуть бути сліди пальців рук осіб, причетних до його виготовлення й, інші мікросліди, тому необхідно вжити заходів щодо їх виявлення, закріплення та вилучення з метою подальшого дослідження та використання в процесі доказування.
В обов’язковому порядку вилучається та оглядається носій, на який було зафіксовано неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян. Під час його огляду в протоколі необхідно зафіксувати таку інформацію: 1) зовнішній вигляд носія (форму, розмір, колір, матеріал тощо); 2) його серію, номер, інші особливі ознаки; 3) точний зміст записаного на нього повідомлення та його протяжність (в секундах чи хвилинах).
У разі, коли неправдиве повідомлення надійшло в чергову частину ОВС по телефону, необхідно вжити заходів щодо отримання інформації про те, з якого номера було зроблено телефонний дзвінок, місце, де знаходиться телефонний апарат із цим номером. У разі передачі відомостей про загрозу безпеці громадян з використанням мобільного телефону встановлюється, по-перше, його приналежність певній особі. Однак, повідомлення може бути здійснено сторонньою особою. Ця обставина може бути з’ясована вже під час перевірки причетності до злочину власника телефону.
Під час розслідування цього виду злочинів як свідки насамперед можуть бути допитані: 1) особа, яка отримала повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності; 2) особи, які залучалися для перевірки «замінованого» об’єкта;
3) особи, які є власниками чи керівниками «замінованого» об’єкта. Якщо телефонний дзвінок було зроблено з телефонного апарату, який розташований у службовому приміщенні чи квартирі, то в як свідків можна допитати працівників, що мають робоче місце у кабінеті, де знаходиться телефон, жильців квартири (будинку).
У подальшому в якості свідків можуть бути допитані: особи, які були присутні в той момент, коли підозрюваний повідомляв про загрозу безпеці громадян; особи, яким підозрюваний повідомляв про свій вчинок тощо.
Під час допиту особи, якій повідомили про загрозу безпеці громадян, слід з’ясувати:
1) коли, де саме і яким чином їй стало відомо про загрозу безпеці громадян;
2) від кого вона дізнався про таку загрозу, приблизний проміжок часу, впродовж якого відбувалася розмова, яка саме інформація (дослівно) була йому повідомлена;
3) чи знає вона особу, що повідомила про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності;
4) чи зможе вона цю особу впізнати;
5) які дії вона вчинила після отримання такого повідомлення.
Під час допиту особи, залученої до перевірки повідомлення про загрозу безпеці громадян, слід з’ясувати такі питання:
1) коли, за чиєю вказівкою і з ким вона виїжджала на перевірку інформації про загрозу безпеці громадян;
2) коли саме прибули на об’єкт перевірки, що саме вона робила;
3) які результати виїзду на перевірку про загрозу безпеці громадян.
Під час допиту власника об’єкта, що був «замінований», слід з’ясувати:
1) від кого і коли він дізнався про «замінування» об’єкта;
2) чи були раніше подібні випадки «замінування»;
3) якими силами проводилася перевірка «замінованого» об’єкта;
4) які результати цієї перевірки;
5) впродовж якого часу проводилася перевірка повідомлення, на який час було зупинене нормальне функціонування об’єкта;
6) які збитки були нанесені внаслідок неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян;
7) хто міг зробити таке повідомлення; чи підозрює він когось конкретно;
8) які важливі заходи повинні були проводитися на об’єкті в день «замінування»;
9) хто останнім часом був звільнений з роботи на цьому об’єкті тощо.
При розслідуванні цього виду злочинів доволі складно встановити очевидців вчинення злочину у випадку, коли підозрюваний повідомляв про замінування, використовуючи таксофон чи мобільний телефон. Це насамперед пов’язано із тим, що у час телекомунікаційних технологій спілкування з використанням будь-якого засобу зв’язку є нормою і за цим процесом ніхто не спостерігає, не звертає на нього уваги. Відповідно лише випадково хтось може почути це повідомлення і стати очевидцем вчинення злочину. На жаль, рівень громадської свідомості більшості осіб низький. Це призводить до того, що, навіть будучи свідком певного факту, значна частина громадян вважають, що краще не втручатися і не повідомляти таким чином про почуте чи побачене.
Під час допиту підозрюваної особи можуть виникнути дві ситуації: 1) особа не визнає себе винною; 2) особа визнає свою провину. Під час розслідування злочинів, пов’язаних із неправдивим повідомлення про загрозу безпеці громадян по телефону, у випадку, коли особа заперечує свою вину, у неї слід з’ясувати:
1) чи має телефон, з якого часу ним володіє, з яким номером;
2) хто має доступ до цього телефону;
3) що вона робила (з’ясовуються всі деталі) у період, коли було зроблено неправдиве повідомлення;
4) у кого був телефон чи хто конкретно ним користувався у час, коли надійшло повідомлення про загрозу безпеці громадян;
5) хто може підтвердити її покази тощо. В подальшому усі наведені підозрюваною особою факти повинні бути перевірені, а особи, на яких вона посилається, – допитані.
У ході проведення допиту підозрюваної особи, яка не заперечує своєї вини, необхідно з’ясувати:
1) коли саме та кому було надіслано повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності;
2) який телефон та з яким номером для цього використовувався, де він зараз знаходиться;
3) як саме (дослівно) звучало повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності;
4) чи проводилася підготовка до вчинення цього злочину, чи вживалися заходи щодо його приховування, які саме;
5) який об’єкт був обраний для «замінування», які мотиви вчинення злочину;
6) чи розуміла особа протиправність своєї поведінки;
7) чи був ще хтось присутній під час того, коли вона повідомляла неправдиву інформацію про загрозу безпеці громадян;
8) що робила особа після того, як повідомила неправдиву інформацію про загрозу безпеці громадян тощо.
Якщо буде встановлено, що під час повідомлення неправдивої інформації про загрозу безпеці громадян були присутні інші особи, то вони також повинні бути встановлені та допитані. Під час їх допиту слід з’ясувати, що саме вони чули, як саме сприймали інформацію, чому не повідомили про неї у правоохоронні органи тощо.
У процесі фоноскопічної експертизи експерт може з’ясувати:
1. Одній чи декільком особам належать записана на представленій для дослідження фонограмі усна мова та голос?
2. Які стать, вік та інші фізичні дані особи, усна мова якої зафіксована на фонограмі?
3. Які соціальні характеристики особи (освіта, професія, географічні райони формування усної мови, можливі місця проживання, дефекти мови, рівень культури і т.д.), усна мова якої записана на представленій фонограмі?
4. Повідомлення, яке зафіксоване на фонограмі, є вивченим напам’ять чи прочитаним?
5. Який дослівний зміст тексту, записаного на представленій фонограмі (у випадку нерозбірливого запису)?
6. Які джерела і характер звуків, що супроводжують предмет основного запису?
7. Чи належать сигнали, зафіксовані на фонограмі, конкретному джерелу (наприклад: автомобілю, годиннику тощо)?
8. Чи зафіксовано на представленій фонограмі телефонний номер, з якого телефонував анонім? З яких цифр він складається і яку має категорію (міський, міжміський зв’язок, телефон-автомат, приватний чи службовий телефон тощо)?
На подальшому етапі розслідування такого виду злочинів зазвичай проводяться такі слідчі дії: допит свідків, пред’явлення для впізнання, очні ставки, призначення експертиз.
Як свідки на подальшому етапі розслідування допитуються особи, про яких слідству стало відомо після проведення невідкладних слідчих дій і які можуть повідомити інформацію про окремі обставини вчинення злочину чи повідомити інформацію про особу злочинця.
У разі, коли будуть встановлені особи, які бачили підозрюваного в момент повідомлення ним неправдивої інформації про загрозу безпеці громадян, проводиться його пред’явлення для впізнання.
Також може призначатися дактилоскопічна (коли на місці події будуть виявлені сліди пальців рук) та експертиза речовин і матеріалів (у разі виявлення на місці події мікроволокон).
Використана та рекомендована література
- Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.]; за заг. ред. В.В. Сташиса та В.Я. Тація. – К.: Ін Юре, 2003. – 1196 с.
- Осмотр места происшествия: практ. пособие / под ред.
- И. Дворкина. – М.: Юристъ, 2001. – 336 с.
- Про затвердження Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС: Наказ МВС України від 10.09.2009 р. № 390.
- Плетенець В.М. Особливості допиту підозрюваних за злочинами, кваліфікованими згідно зі ст. 259 КК України / В.М. Плетенець // Науковий вісник ДДУВС. – 2010. – № 4. – С. 396-400.
- Плетенець В.М. Потерпіла сторона як елемент криміналістичної характеристики завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності /
- М. Плетенець // Вісник ДДУВС. – 2008. – № 1 (37). – С. 302-307.
- Плетенець В.М. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності / В.М. Плетенець // Вісник ДДУВС. – 2008. – № 2 (38). – С. 324-332.
- Плетенець В.М. Слідова картина як елемент криміналістичної характеристики завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності / В.М. Плетенець // Вісник ДДУВС. – 2008. – № 4 (40). – С. 342-349.
- Лога В.М. Способи завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження типових об’єктів власності / В.М. Лога // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Jursci/2011_3/178-184.pdf.
- Кириченко О.В. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / О.В. Кириченко. – Х., 2005. – 18 с.