Молодіжний напрям є пріоритетним в культурній політиці провідних країн світу і здійснюється в інтересах молодих громадян та суспільства в цілому. Реалізацію молодіжної дозвіллєвої політики в зарубіжних країнах на політичному, соціально-культурному, економічному, законодавчому та організаційному рівнях здійснюють центральні й місцеві органи державної влади, громадські, молодіжні та дитячі об’єднання, соціальні служби.
На думку зарубіжних вчених, дозвіллєва діяльність є основою для творчої самореалізації кожної особистості впродовж усього її життя, а не лише під час навчання в школі чи у вищому навчальному закладі [3]. З цього погляду показовим для вітчизняних теоретиків і практиків дозвіллєвої сфери є потенціал зарубіжних дозвіллєвих закладів, спрямованих на роботу з підлітками та молоддю. Так, у Великобританії діє велика кількість дитячих і молодіжних клубних об’єднань, які мають чітко визначені структуру, бюджет, координаційні центри з організаційних питань. Єдину лінію діяльності всіх молодіжних організацій забезпечує Служба молоді, яку складають спеціалісти, представники місцевої влади, навчальних закладів, релігійних об’єднань, місцевих муніципалітетів, промислових підприємств, комітету з питань працевлаштування. Спеціальні навчальні курси у багатьох університетах країни передбачають вивчення структури Служби молоді, мети, форм і методів їх роботи, принципів організації підліткових і молодіжних клубів, напрямів їх культурно-дозвіллєвої діяльності, ролі й значення самоуправління в роботі добровільних організацій.
Тобто робота з підлітками й молоддю в зарубіжних країнах становить чітку систему взаємодії дитячих, підліткових і молодіжних організацій, громадських центрів, бізнесових кіл, культурно-мистецьких і релігійних інституцій.
Серед багатьох зарубіжних дозвіллєвих установ вирізняються своєю діяльністю клуби при навчальних закладах. Найпоширенішими серед них є:
-“Батьківські клуби”, мета яких полягає у наданні допомоги дітям у засвоєнні різноманітних знань, у набутті вмінь і навичок, в ефективному опануванні шкільної програми, налагодженні взаєморозуміння між поколіннями;
– клуби “Преса в школі”, головним завданням яких є формування об’єктивної інформації для самоосвіти та поглиблення знань;
– клуби профорієнтаційного спрямування, що знайомлять з історією певного фаху, його значимістю для суспільства, з характером та умовами роботи, з професійними вимогами, можливостями професійного зростання, попитом на ту чи іншу спеціальність на ринку праці, інформують про позитивні й негативні особливості роботи; головною метою таких клубів є інформаційна допомога, вирішення професійно-орієнтаційних проблем молоді та сприяння в працевлаштуванні;
– клуби “Молодий лідер”, що становлять систему соціалізації підлітків з організаторськими здібностями і навчають їх культурі та психологічним основам управління, поглиблюють політичні знання;
– спортивні клуби (тенісні, акробатики, легкої атлетики, ігрових видів спорту), головним завданням яких є підвищення престижу здорового способу життя для молодого покоління; дозвіллєва спортивна діяльність в шкільних клубах координується шкільними асоціаціями з різних видів спорту: англійська шкільна футбольна асоціація; шкільна асоціація крикету; шкільна парусна асоціація.
Підліткові й молодіжні клуби створюються як автономні громадські організації та установи при місцевих органах влади, соціальних службах, освітніх закладах, релігійних організаціях, окремих підприємствах.
Наприклад, 1985 року як структурний підрозділ дозвіллєвої служби при університеті Північної Айови (США) засновано клуб “Табірна пригода”, програма якого відзначається новаторським характером і конструктивними вирішеннями організації дозвіллєвої та рекреаційної діяльності підлітків і молоді.
Програмні функції клубу сформувалися внаслідок об’єднання на початку 90-х років зусиль дозвіллєвої служби, що діє на базі Військово-повітряних сил США у Чарльстоні, та клубного проекту “Табірна пригода”, створеного викладачами і студентами вузу, і полягають в організації змістовного дозвілля сімей і дітей військовослужбовців, у формуванні соціально зрілої особистості, у вихованні морально й фізично загартованої молоді, у створенні оптимальних умов для її духовного, інтелектуального і творчого розвитку, патріотичного виховання.
Директор дозвіллєвої служби Дороті Робсон зазначає, що молодь істотно впливає на соціально-культурний, психологічний, економічний клімат усього регіону. Ігнорування (часом навіть демонстративне) сутності та виховного потенціалу дозвілля завдає чимало шкоди суспільству, потураючи тим самим агресивності й бездуховності, знеціненню моральних зразків і переважанню невизначеності соціокультурних орієнтацій, врешті-решт — витісненню підлітків і молоді на узбіччя суспільного життя [1, С. 63].
Тому метою партнерства стала організація спільного дозвілля батьків і дітей, розвиток творчої індивідуальності, залучення підлітків і молоді до різних видів дозвіллєвої діяльності громади. Головними принципами клубу, на думку його працівників, є індивідуальний підхід і підтримка гідності кожної дитини.
Програма клубу гнучка й динамічна і відповідає сутності духовних потреб і мотиваційно-ціннісних орієнтацій відвідувачів, оптимально поєднуючи та варіюючи освітні й розважальні заходи, гурткову роботу, спортивні змагання, сімейні вечори відпочинку.
Цінності “Табірної пригоди” відтворені в її гаслах: “чарів і захоплення, радощів і сміху, дива й відкриття, товариства й дружби, пізнання та участі, гордості й досягнень”. Соціальні працівники та відвідувачі клубу переконані, що немає програм, заходів, акцій, які б не мали певного виховного значення. Кожна клубна подія несе відчуття “чарівності”, і разом з тим, відчуття власної причетності до того, що відбувається, переконання у здатності кожного “творити чари”.
Стан “чарів” характеризують як відчуття особистості, “коли реалізація програм перевищує очікування”, воно виявляється в ентузіазмі, з яким підлітки відвідують клубні заходи та беруть участь у їх підготовці й проведенні, у досягненні й підтримці максимально можливої дозвіллєвої активності.
На думку працівників клубу, безумовним соціопедагогічним пріоритетом у роботі з його членами має бути індивідуальний підхід, адресна спрямованість клубних заходів, орієнтація на акцентуацію внутрішнього світу особистості. Такий підхід забезпечується створенням необхідного простору для неформального спілкування, взаємодії представників різновікових груп, підготовки культурно-дозвіллєвих програм, що не лише відповідають новітнім технологіям, а й відрізняються творчою конструктивністю, належним естетичним рівнем та емоційним забарвленням, позитивно впливають на духовний світ особистості.
Радники клубу підкреслюють, що “внутрішня” його життєдіяльність залежить від професійного діагностування реального стану багатопланових і складних соціокультурних процесів, загальнокультурної мобільності установи, створення змістовно насиченого дозвілля. Тому важливим аспектом планування заходів керівництво клубу вважає об’єктивне й інтенсивне вивчення потреб, запитів і побажань громади, можливості їх практичного задоволення, виявлення недоліків культурно-дозвіллєвого сервісу. Визначення сукупності показників та параметрів соціокультурної діяльності регіону дозволяє здійснити прогнозування переваг “Табірної пригоди”, виробити оптимальну стратегію й тактику його розвитку, істотно вплинути на моделювання культурно-творчих, рекреаційних та освітніх програм клубу, запобігти нераціональному витрачанню сил, коштів, фондів і засобів установи.
При підготовці дозвіллєвого заходу (що може проводитися як на території клубу, так і в районі Чарльстона) враховуються взаємопов’язані та скоординовані між собою чинники: історико-культурна і природна специфіка місцевості, наявність техніки та інших засобів оперативного зв’язку (телефонів, рекреаційного обладнання, транспорту), ресурсне забезпечення закладу.
Щотижня клуб живе за окремою програмою. Особливою популярністю серед різноманітних програм користуються “Космічні загарбники”, “Витівки міста Тун”, “Перерва”. Суттєвою складовою “Табірної пригоди” є ряд об’єднань за інтересами, які представляють музичне і драматичне мистецтво, літературу, хореографію, живопис, фотоаматорство.
На початку 90-х років виникає ряд подібних до “Табірної пригоди” клубів на базах американських військових у Німеччині, Італії, Іспанії, Бельгії. 1992 року членами клубів було понад 300 тисяч дітей [1, С. 66].
Тобто, дозвіллєва діяльність діяльність клубу та його партнерство з молодіжною службою Військово-повітряних сил США забезпечує сім’ям військових:
♦ високоякісну та професійну організацію дозвілля;
♦ зміцнення сімейних стосунків;
♦ зміцнення морального стану військових;
♦ умови для розвитку молодіжної ініціативи, самодіяльності;
♦ зростання самосвідомості та патріотизму;
♦ можливості для самовдосконалення особистості;
♦ позитивну рекламу американським військам у “видовищних” культурно-дозвіллєвих програмах клубу;
♦ реалізацію нових ідей, що зароджуються у творчих гуртках, майстернях, культурно-освітніх заходах;
♦ формування відчуття власної гідності, позитивної самооцінки й доцільності докладання зусиль.
Німецький вчений Р. Трептов, вивчаючи практичний досвід підліткових і молодіжних клубів Німеччини, підкреслює, що потенціал клубної роботи залежить від систематичності дозвіллєвої діяльності, комплексності та багатопрофільності закладу, а основоположними принципами, що визначають ефективність клубної діяльності з підлітками й дітьми, є принципи добровільності та системності. Учений також висловлює думку, що пріоритетним завданням клубу має бути поєднання зусиль культурного, соціального й дозвіллєвого характеру, спрямованих на адаптацію та соціалізацію особистості [4, С. 84].
Так, головними напрямами роботи молодіжного клубу мікрорайону Хассель у м. Гельзенкірхен (Німеччина, заснований 1976 р.) є театральна творчість, хореографічне та хорове мистецтво. Мета театральної роботи клубу – допомога молодим людям знаходити вирішення своїх проблем в художній творчості, тому в клубі ставляться, як правило, не п’єси, а відтворюються ситуації із щоденного життя самих членів клубу. Відвідувачі клубу беруть активну участь у соціально-культурній діяльності мікрорайону, організовують дозвіллєві заходи для людей різних вікових категорій (дітей, підлітків, інвалідів, пенсіонерів).
Особливу популярність клуби мікрорайону мають в інших країнах. Так, у районах Слузекен і Мюд м. Гент (Бельгія) діє молодіжний “Jam СІиЬ”, він нараховує понад 100 членів віком від 14 до 20 років. Головною його метою, як зазначається в статутних документах, є покращання соціокультурного життя району. У клубі діють курси з вивчення іноземних мов, відвідувачам надається інформаційна та консультаційна допомога з різних питань соціального життя, члени клубу проводять заходи, спрямовані на поліпшення культурно-дозвіллєвого та рекреаційного обслуговування населення.
Разом з тим зарубіжними вченими підкреслюються й недоліки у діяльності дозвіллєвих установ. На їх думку, вирішення підліткових і молодіжних проблем ускладнюється недостатньою матеріально-технічною базою клубів (це визначає короткочасність їх існування), фінансовими проблемами, формалізацією соціокультурних заходів, невідповідністю клубних програм естетичним і творчим запитам молоді.
Працівники дозвіллєвих закладів залучають до організації дозвіллєвої діяльності самих підлітків і молодь. З цією метою серед підлітків обираються лідери – дещо старші за віком молоді люди, але не настільки, щоб ровесники перестали вважати їх “своїми”. Молодіжні лідери добре володіють мовою, впевнено й чітко висловлюють свої думки та ідеї. Робота підлітків-лідерів спрямовується на:
♦ залучення до закладів культури “дітей з вулиці”, щоб відвернути їх від антисоціального, нераціонального проведення вільного часу;
♦ допомогу підліткам в грамотному й раціональному плануванні свого часу, у виборі дозвіллєвих занять відповідно до своїх можливостей, здібностей та інтересів;
♦ залучення підлітків до суспільно-корисної праці, розвиток самостійності;
♦ допомогу підліткам та молоді заробити кошти власною працею.
Тому лідери повинні знати, чим цікавляться їх ровесники, як залучити їх до дозвіллєвої діяльності, які заходи їм імпонуватимуть.
Англійські вчені Мюллендер О. та Уорд Д. вважають, що доцільніше створювати молодіжне об’єднання без участі професіоналів, бо “практичні працівники надто часто схильні поводитися зверхньо з підлітковими групами, інколи навіть не визнають їх через те, що вони не підпадають під чіткі категорії, прийняті у звичайному агентстві” [10, С. 59]. Зразком такого об’єднання є, на думку вчених, Ейнслейська Дійова Група Підлітків (Великобританія), сформована на грунті “природної” групи підлітків, об’єднаної товариськими стосунками. Такої ж думки дотримуються й інші зарубіжні вчені, розглядаючи соціально-культурну діяльність як “альтернативу ув’язненню” [15].
Члени Ейнслейської групи звинувачувалися “в набігах на місцеві заводи та у викраданні й незаконному зберіганні товару…” [10, С. 102]. Причини такої поведінки були різними: соціально-економічна нестабільність, майнове розшарування суспільства, недоліки в організації навчально-виховного процесу, зниження виховного потенціалу сім’ї, безробіття, вживання алкоголю й наркотиків. Протягом перших років існування клубу головна увага зверталась на самоврядування в підлітковому клубі. Пояснюється це тим, що для багатьох колишніх “клієнтів”, “пацієнтів”, “учнів” їх влада, права й обов’язки у групі є першим досвідом самоконтролю, причому контролю “добровільного”. Часто весь попередній досвід підлітка був випадковим для нього, без його згоди й бажання. У клубі ж підліток вчиться контролювати власну поведінку та діяльність всієї групи, відчувати ставлення до себе інших, сприймати самого себе; у підлітка поступово формується громадська правосвідомість, морально-етичні цінності й орієнтири.
Створюючи клуб, соціальні працівники проводили дослідження серед підлітків і молоді, спрямоване на виявлення молодіжних проблем, оптимальних шляхів їх подолання. Результати їх анкетування такі:
| ПОГАНО | ДОБРЕ |
| – коли немає чим зайнятися; | – відвідування басейну; |
| – стан нудьги; | – наявність друга; |
| – відвідування школи; | – веселитися з друзями; |
| – стосунки з поліцією; | – можливість та вміння цікаво проводити своє дозвілля. |
| – відсутність місця для проведення вільного часу; | |
| – неповага з боку інших; | |
| – заборона відвідувати басейн. |
Працівники клубу зазначають, що “протягом першого року існування групи кількість арештів, переслідувань законом і притягнень до суду підлітків з Ейнслі значно зменшилася. За цей час не було жодного звіту про звинувачення членів групи в крадіжках із зламом, пограбуванні чи у викраденні транспортних засобів” [10, С. 107].
Кілька років по тому члени клубу почали випускати періодичне клубне видання “Молодіжний експрес Ейнслі”, в якому висвітлювали діяльність клубу та його проблеми. Спостерігаючи за розвитком клубу, соціальні педагоги відзначили, що працювати у власному приміщенні молодь змогла лише через п’ять років після його створення. За цей час ініціатива повністю перейшла до рук підлітків, які вже вміли приймати рішення, розв’язувати фінансово-економічні й організаційні питання, реалізовувати культурно-дозвіллєві акції та заходи.
Вчені зазначають, що при досягненні групою певного рівня розвитку соціальні працівники вже не відіграють головної ролі, та все ще можливі періоди, коли працівники знову тимчасово вийдуть вперед… Це може трапитися, якщо, наприклад, група на деякий час зневіриться у своїх силах чи перестане активно діяти тому, що членам просто подобається виконання завдань скоріше заради самих завдань, аніж заради якогось результату, чи тому, що соціальні винагороди, здобуті членством, заступили собою їх довгострокові цілі. Разом з тим клубна практика довела, що залучення “важких” підлітків до створення клубів при педагогічній допомозі соціальних працівників є дієвим засобом боротьби з підлітковою та молодіжною неприкаяністю, правопорушеннями й злочинами, а змістовна організація клубного дозвілля забезпечує процес соціалізації та ресоціалізації особистості.
Отже, на думку англійських вчених, педагогічний вплив на членів клубу залежить від ряду чинників, головними серед яких є:
– формування цілей і завдань клубу самими підлітками, а не професійними працівниками;
– добровільна участь в діяльності клубу та відкрите клубне членство (позитивним у відкритому членстві, на думку соціальних педагогів, є можливість бачити реальні зміни “на прикладі тих, хто перебуває на вищих рівнях особистісного розвитку; нові члени вірять у можливість змін, тому що бачать досягнення групи” [10, С. 66];
– систематичність і регулярність зустрічей членів клубу, що також самостійно визначається підлітками;
– ініціативність членів клубу;
– організація соціально значущої діяльності членами клубу, що надає відчуття власної соціальної цінності та позитивного ставлення оточуючих.
Великий виховний потенціал має така форма роботи соціально-культурних закладів, як професійна орієнтація. Необхідно підкреслити, що профорієнтаційна діяльність, здійснювана закладами клубного типу, передбачає співпрацю з державними органами влади, соціальними службами, громадськими організаціями.
Лише у США діє близько 200 локальних та 5 федеральних програм з професійної підготовки й працевлаштування молоді. Наприклад, “Служба праці” об’єднує 107 центрів та клубів професійної орієнтації для молоді, де вона має змогу відвідувати тренувальні програми, курси з бізнесу, технічні курси, курси фотографування та друку, курси кулінарії. Впроваджуються також нові програми, спрямовані на потреби неповнолітніх батьків: догляд за дитиною, самозабезпечення необхідними засобами для виживання.
У Франції діє національна мережа “Місцевої служби”, утворена з 100 локальних центрів і спрямована на професійний та соціально-культурний розвиток непрацюючої молоді. Концепція роботи центру грунтується на оптимальному поєднанні професійного навчання, задоволення соціальних потреб молоді та дозвіллєвих запитів і бажань. Засадничим принципом діяльності “Місцевої служби” є інтеграція молоді в соціально-культурну політику місцевого рівня, а тому Служба тісно співпрацює з дозвіллєвими установами та об’єднаннями.
В зарубіжних країнах створюється ряд програм для професійної орієнтації молоді, у формуванні й реалізації яких беруть участь державні організації, заклади клубного типу, представники ділових, культурно-мистецьких і наукових кіл. У м. Оберхаузен (Німеччина) з ініціативи місцевих органів влади створено мережу центрів для підготовки й працевлаштування молоді “Вербундсистем”, метою яких є: надання послуг для поглиблення професійної підготовки, набуття необхідних професійних знань, умінь, навичок для пошуку роботи. “Вербундсистем” складається з таких базових елементів, як школа, місцевий комітет з працевлаштування, молодіжна служба, система навчання на виробництві.
У м. Лонг-Айленд (штат Нью-Йорк, США) групою бізнесменів створено програму, за якою підліткам пропонувалося проходити навчання на підприємствах місцевої громади під керівництвом координатора від підприємства. За допомогою такої програми громадськість намагалася залучити молодь до оволодіння певними професіями. Стажування проходили в основному підлітки з бідних родин.
На молодь зорієнтована й програма профорієнтаційного спрямування “Трудовий корпус”, яка мала сформувати у молодих людей навички практичної роботи та основи освіти. До “Трудового корпусу” входили юнаки й дівчата переважно з малозабезпечених сімей. Спочатку учасники програми займалися охороною природи й організацією відпочинку, а з часом метою їх діяльності стало набуття різноманітних спеціальностей – автослюсаря, водія, кулінара.
Програма “Корпус місцевої молоді” (США) має на меті надати молоді з бідних родин знання і навички з певної професії, допомогти у працевлаштуванні в лікарнях, бібліотеках, школах, закладах культури, зонах відпочинку. Протягом 7 років програмою було охоплено понад 4 млн. підлітків віком від 16 до 21 року.
Ініціаторами програми “Мобілізація молоді” (розрахованої на представників національних меншин і підлітків із бідних і багатодітних сімей, більшість з яких не мала знань, умінь і навичок, необхідних для роботи, вдавалась до асоціальної поведінки, зневаги оточуючих) стали громадські клуби, релігійні об’єднання, культурно-мистецькі організації Нью-Йорка. Опинившись без роботи, не маючи бажання навчатись і працювати, підлітки поповнювали ряди правопорушників і злочинців. Мета програми – об’єднати молодь, яка б оволоділа навичками та вміннями, необхідними для роботи, сприяти зайнятості підлітків із сімей низького соціально-економічного рівня.
Тобто, педагогічно грамотний підхід до застосування різних форм і методів трудового виховання дозволяє швидше й успішніше обрати професію відповідно до покликання й здібностей особистості, адже професійне самовизначення молоді є однією з головних передумов формування в країні господарської еліти.
У світлі зазначеного особливий інтерес викликає досвід діяльності таких клубів профорієнтаційного спрямування, як “Досягнення молодих”, “Майбутні фермери Америки”, “Форейч”, “Майбутні бізнесмени”, “Майбутні домогосподарки Америки”. Так, клуби “Фор ейч” виникли у США 1905 року, дещо пізніше вони створюються і в Австралії, Великобританії, Канаді. Назва клубу пов’язана з його емблемою, на якій зображено чотирилисник із чотирма англійськими літерами “Н”, якими починаються: “head” – голова, “heart” – серце, “hands” – руки, “health”- здоров’я. Зрозуміло, що метою клубного об’єднання є виховання у членів світлого розуму, шляхетного серця, вмілих рук і зміцнення здоров’я. Девіз клубу – “Зроби краще ще кращим”.
Завданням клубу є залучення підлітків до виробничої праці, озброєння їх практичними вміннями й навичками, необхідними для роботи у сільському господарстві, охорона природних багатств, виховання інтересу й поваги до сільськогосподарської праці та сільськогосподарських професій. Крім того, праця в сільському господарстві має яскраво виражений суспільно корисний характер і, як правило, проходить на лоні природи, що позитивно впливає на формування високих моральних і вольових рис особистості, на її фізичний розвиток.
Членом сільськогосподарського клубу “Фор ейч” може стати будь-який тінейджер, тобто людина віком від 10 до 19 років. Важливу роль у трудовій підготовці й формуванні особистісних якостей молоді відіграє знайомство школярів з основами сільськогосподарського виробництва, виховання у них любові та поваги до праці, спонукання до свідомого вибору майбутньої професії, надання можливостей для набуття необхідних професійних знань і навичок. Так, хлопці знайомляться з технологіями виробництва зерна, доглядають за худобою, дівчата спеціалізуються в галузях птахівництва, садівництва, консервування овочів і фруктів.
Кількість членів кожного клубу не регламентується і може коливатися від 5 до 80 осіб. Тривалість участі юнаків і дівчат у роботі клубу – від 3 до 5 років, оскільки, як свідчить практика, залучення підлітків до праці має бути постійним і систематичним, поступово ускладнюватись відповідно до віку школяра та його можливостей. Протягом своєї роботи у клубі молодь демонструє свої досягнення на виставках, виявляє вміння оцінювати рівень експонатів, складати звіт про роботу.
Виховання інтересу до сільськогосподарської праці та сільськогосподарських професій здійснюється успішніше, якщо здобуті на клубних заняттях знання поєднуються з практичним формуванням у підлітків умінь, навичок виконання конкретних видів робіт. Тому члени клубу надають сезонну допомогу фермерам (наприклад, у період збирання врожаю чи під час посівної), створюють, так звані, “пересувні загони” для виконання термінових робіт на фермах. “Пересувні загони” мають у своєму розпорядженні необхідні відеоапаратуру, літературу й роздатковий матеріал (афіші, буклети, пам’ятки).
Значне місце в роботі клубів “Фор ейч” надається “Клубам культурної активності”, діяльність яких сприяє підвищенню інтересу юнаків і дівчат до літератури, мистецтва, духовної спадщини свого народу і толерантності до культурної багатогранності світу. Метою культурно-мистецьких гуртків є виховання любові до прикладних видів мистецтва, навчання музиці, літературі, живопису, хореографії, результатом чого стало виникнення музичних студій, оркестрів, творчих майстерень. В межах профорієнтаційних клубів поширились також і клуби читачів, члени яких збираються разом для читання книг, їх колективного обговорення, обміну думками, враженнями, для організації читацьких конференцій та книжкових виставок.
Необхідно наголосити й на створенні клубів профорієнтаційного типу (зокрема, “Фор Ейч”) в сільській місцевості. Сільська молодь, залишившись поза індустрією дозвілля, задовольнялась культурно-дозвіллєвими й рекреаційними послугами, перелік яких обмежувався телебаченням, читанням книг, костюмованими балами, місцевими звичаями та святкуваннями, релігійними обрядами.
Поширені в США й соціально-культурні об’єднання “Майбутні бізнесмени Америки”, які нараховують близько 90 тис. членів. Клуб такого різновиду охоплює підлітків старшого шкільного віку і сприяє оптимальному поєднанню особистих і громадських інтересів у виборі підлітками професійних і соціальних ролей.
Школярі вчаться основам бізнесу, кваліфіковані спеціалісти допомагають їм засвоїти систему підприємницької діяльності. Свята, фестивалі, конкурси й презентації програм профорієнтаційного спрямування дають можливість підлітку обрати саме ту професію, яка йому найбільше до вподоби, – економіста, менеджера, маркетолога чи управлінця.
Молодь залучається до проектів, що здійснюються клубними інститутами. Наприклад, програма “Одягайся зі смаком протягом тижня” проводиться разом із Американським інститутом одягу для чоловіків та хлопчаків. Асоціація пропагує сучасний модний одяг для школи, роботи, відпочинку, спорту, вечірки. Участь в такій діяльності, на думку керівників проекту, допомагає школярам оволодіти основними навичками й знаннями, розширити світогляд, що знадобиться їм у майбутній трудовій діяльності.
1945 року створено клубну організацію “Майбутні домогосподарки Америки”. Вона нараховує понад 600 тисяч дівчат, серед них 11 тисяч – дівчата старшого шкільного віку. В статуті клубу зазначається, що об’єднання надає можливість для індивідуальної та групової ініціативи, пов’язаної з сучасним складним домашнім господарством. В клубі організовуються зустрічі з батьками, вчителями, представниками місцевої влади, консультантами з питань працевлаштування.
Професійному й інтелектуальному розвитку молоді значною мірою сприяє й діяльність таких закладів клубного типу, як: “Клуб комп’ютерної техніки”, “Біологічний клуб”, “Клуб студентів-фізиків”, “Клуб біохіміків”, клуб ремесел “Зроби сам”, “Клуб банкових і фінансових справ”.
Наприклад, в клубі “Аеронавтика й астронавтика” (Прінстон, США) молодь та підлітки можуть брати участь в дослідженнях прикладних проблем аерокосмонавтики, в повітряних та авіамодельних змаганнях, а також оволодівати мистецтвом пілотування. Підлітки й молодь, відвідуючи клуб, займаються технічною творчістю, конструюють літальні апарати, організовують технічні виставки та фестивалі.
Важливими клубними формами ознайомлення підлітків з педагогічними професіями є індивідуальні бесіди, зустрічі з консультантами й викладачами навчальних закладів, поглиблене вивчення психології та педагогіки, залучення до роботи закладу фахівців з різноманітних проблем людинознавства.
В США користуються популярністю й “Клуби любителів ораторського мистецтва”, в діяльності яких значна увага приділяється формуванню полемічної майстерності. Члени клубу змагаються в турнірах, що моделюють парламентський стиль спілкування, виступають на запропоновані теми, беруть участь у міжнародних конкурсах.
Перспективними формами профорієнтаційної роботи спеціалістами зарубіжних країн (США, ФРН, Швеції, Франції) вважаються й екологічні об’єднання (С’єрра-клуб, клуби садівників, клуби захисників лісу), члени яких поглиблюють знання з екологічних питань, беруть участь у лекційній пропаганді серед населення, здійснюють практичну роботу, спрямовану на охорону навколишнього середовища.
Екологічні клуби є своєрідними засобами залучення підлітків до взаємодії в різновіковому колективі, вони розвивають у молоді комунікабельність, соціальну самосвідомість, любов до рідного краю. В клубах організовуються вечори відпочинку, концерти, літературні зустрічі, виставки художньої творчості (картин, фотографій, скульптур), що підкреслюють цінність природного світу в духовному житті людини. Практична діяльність членів клубу має суспільно корисне спрямування і полягає у збиранні металобрухту, макулатури, участі в роботах з озеленення та лісонасадження, патрулювання, проведення лекцій, бесід, конкурсів, екскурсій.
В клубах здійснюється дослідницька діяльність, пов’язана з вивченням якості води, ґрунту, повітря. Головним завданням такої роботи є не лише знайомство з професіями екологічного спрямування, а й вироблення у підлітків та молоді об’єктивного ставлення до різних виявів природоперетворюючої діяльності людини, її екологічної відповідальності.
Члени екологічних клубів досліджують сезонні міграції птахів, фенологічні явища у світі рослин; виявляють ландшафти, яким загрожує знищення, знайомляться з найпоширенішими видами рослин і тварин, середовищем та умовами їх життя, із специфікою виробництва, технологічними процесами, асортиментом товарів та їх екологічністю.
Важливим чинником соціально-культурного процесу для становлення підприємницької свідомості та якостей лідера є робота клубів, що виконують педагогічні завдання: виховання особистості з певною системою ціннісних орієнтацій. Так, підлітковий клуб “Інтеракт” об’єднує школярів 14-18 років. Назва клубу походить від поєднання двох англійських слів “ШегпаИоп” (міжнародний) та “Aktion” (дія, діяльність). Перший клуб “Інтеракт” створено 1962 року за підтримки “Ротарі”-клубів у Флориді (США). На сьогодні “Інтеракт” як всесвітня підліткова організація нараховує близько 7 тис. клубів у ста країнах світу і є своєрідним резервом для поповнення у майбутньому “Ротарі”-клубів.
Важливим аспектом роботи клубу вважається сімейне виховання, що в ієрархії цінностей ротаріанців посідає перше місце. Тому щороку з 12 по 18 лютого усіма ротаріанськими клубами світу проводиться Тиждень сім’ї, у програмі якого – консультаційна та інформаційна робота: виступи перед підлітками та їх батьками, консультації в сімейних гуртожитках з питань психології, сімейної педагогіки, соціально-правового захисту сім’ї; культурно-дозвіллєва робота — проведення вечорів сімейного відпочинку, кінолекторіїв, круглих столів, лекцій, диспутів, виїзних зустрічей.
Метою програми “Тиждень сім’ї” є:
– відродження духовних традицій сім’ї;
– створення стійкого емоційно-психологічного клімату в сім’ї, а через неї – і в суспільстві;
– збереження в сім’ї справжньої любові;
– підвищення рівня правового, психологічного й емоційного розвитку людини;
– виховання сім’янина;
– соціально-психологічна підтримка дітей;
– сприяння взаєморозумінню між поколіннями [2].
Своєрідним продовженням підліткового клубу “Штеракт”
є молодіжна організація “Ротаракт”, до якої входять юнаки та дівчата віком від 18 до 30 років. Створений 1968 року у США клуб отримав назву від скорочення слів “Ротарі” та “активність”. Організаторами й порадниками молодіжного клубу є також клуби “Ротарі”. Метою “Ротаракту” є утвердження етичних норм у професійній діяльності; вивчення соціально-культурних потреб та проблем регіону; служіння суспільству; розвиток міжнародної дружби та доброї волі; розвиток якостей керівника.
Робота “Ротаракту” здійснюється за чотирма напрямами, що дублюються з діяльністю “Ротарі”-клубів:
- Комітет з питань клубної роботи організовує змістовне дозвілля членів клубу, розробляє сценарії заходів, налагоджує зв’язки з громадськістю.
- Комітет з питань соціально-культурної діяльності здійснює протягом року один соціально значимий проект, спрямований на вирішення місцевих проблем.
- Комітет з питань професійної діяльності інформує молодь про різні професії.
- Міжнародний комітет організовує міжнародні культурно-мистецькі й освітні програми, бере участь у міжнародних зустрічах.
Діяльність клубу спрямовується на гуманізацію відносин, що ставить молоду людину в центр виховної системи як найвищу цінність.
Ротарактовці підтримують зв’язки з навчальними закладами, дитячими кімнатами й поліцією, організовують дозвілля дітей, проводять профілактичну роботу у підшефних школах.
Наприклад, члени “Ротаракту” в Сіднеї (Австралія) створили центр “Стріт-Смарт” для надання допомоги підліткам, які вживають наркотики. Центр проводить медичні й психологічні консультації, організовує курси для набуття підлітками практичних спеціальностей. На засіданнях підлітки та члени клубу обговорюють різноманітні ситуації – від навчальних і родинних до вибору майбутньої професії.
У своїй роботі ротарактовці звертаються до відеоряду, демонструють художні й документальні матеріали, обговорюють їх. Спільно з підлітками члени клубу відвідують наркологічні диспансери, лікарні, де переконуються в негативних наслідках наркогенного досвіду.
“Ротаракт” прагне працювати з програмами для підлітків, цікавими не лише для регіону, в якому знаходиться клуб, а й для міста, штату, країни. Так, клуб “Ротаракт” із Грінсборо (штат Північна Кароліна, США) став ініціатором трирічної екологічної програми для дітей шкільного віку, завдання якої – насадження близько 600 тисяч дерев.
Традиційною для ротаріанців є діяльність, спрямована на зміцнення зв’язків між містом і селом. Клуби “Ротаракт” проводять спільні заходи, залучаючи сільську молодь до соціально- культурного життя міста, допомагають зібрати книги для сільських бібліотек, організовують ярмарки, виставки сільськогосподарської продукції, аукціони.
Щороку у вересні, клуби проводять “Місяць молоді”, розробляючи для цього різні соціально-культурні заходи, організовують молодіжні конференції.
Велику увагу члени клубу “Ротаракт” приділяють інвалідам і людям літнього віку: відвідують будинки для людей похилого віку, організовують спільні концерти, вечірки, виставки різноманітних колекцій, екскурсії до музеїв, театрів, художніх галерей, разом працюють в гуртках за інтересами.
Великого поширення у Західній Європі та США набув скаутизм (від англ. слова “Scout”, що означає “розвідник”), який виник на початку ХХ ст. у Англії і об’єднує дітей та підлітків віком від 8 до 18 років. Основні положення скаутських організацій визначено в книгах “Шструкци для скаутів”, “Мистецтво скаутів для молодих”, “Скаутинг для хлопчаків”, “Юний розвідник”. Засновником скаутських об’єднань вважається англійський полковник Р.Баден-Пауелл.
Перший табір для хлопчаків-бойскаутів (boyscouts) виникає 1907 року також у Англії і вже до кінця року створена організація нараховує близько 60 тисяч членів. Через декілька років виникає клубне об’єднання для дівчаток-герлскаутів (girlscouts), яке існує окремо від хлопчаків, але має ті самі принципи та мету діяльності.
1910 року скаутські організації визнані спеціальною королівською хартією. А вже у 20-х роках ХХ ст. клубні організації скаутів діяли у 63 країнах світу – Великобританії, Германії, США, Італії, Індії, Франціїї, Швеції та інших.
Кожні 2-3 роки проводяться міжнародні конференції керівників національних скаутських союзів. Міжнародна діяльність здійснюється під координацією Міжнародного комітету (до якого входить 12 представників національних союзів) та його виконавчого органу – Міжнародного бюро бойскаутів (із штаб-квартирою у Женеві) та герлскаутів (із штаб-квартирою у Лондоні). Скаутська організація має у різних країнах міжнародні табори навчання та відпочинку, видає літературу, методичні довідники, журнал “Всесвітній скаутизм” та іншу літературу.
Спочатку до скаутського об’єднання входили діти із забезпечених верств населення. У сучасних умовах молодіжна організація намагається охопити якомога більшу кількість підлітків. Для дітей із бідних сімей та національних меншин було введено спеціальні програми (наприклад, програма “Стартові можливості”), спрямовані на навчання, організацію дозвілля та догляд за маленькими дітьми.
Фінансова база клубу складається з членських внесків, пожертв від благодійних фондів та фізичних осіб, прибутку від власної діяльності. У США близько половини місцевих об’єднань скаутів фінансуються релігійними організаціями. Деякі об’єднання отримують стипендії від федеральних агенств на проведення своїх заходів.
Держава надає об’єднанню спорядження, місця для організації таборів тощо. Патронесою Асоціації англійських бойскаутів є королева, почесними членами багатьох скаутських організацій – президенти зарубіжних країн.
Мета бойскаутської організації – розвиток необхідних рис характеру, стійких громадянських принципів – досягається послідовно у три етапи через секції “Скаути-новачки”, “Скаути- хлопчаки” та “Скаути-дослідники”. Їх програми надають особливого значення розумовому та фізичному розвитку, професійному зростанню.
Спочатку програма бойскаутів зосереджувалася на вправах на свіжому повітрі та походах. З часом, до неї увійшли й місцеві заходи. Сьогодні скаути відзначаються своєю суспільно-корисною працею: прибирають міста, оновлюють заклади, допомагають працівникам в будинках для інвалідів, беруть участь у благодійних акціях та кампаніях (наприклад, у кампанії “Зроби Америку чистою!”).
Якщо у організаціях бойскаутів основна увага приділяється фізичному самовдосконаленню, туризму, заняттям технікою, опануванням навичками самообслуговування, то у об’єднаннях герлскаутів дівчата отримують знання та необхідні навички про майбутнє материнство, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми та хворими, вивчають мистецтво, вирощують овочі, фрукти та квіти.
Одним із напрямів роботи герлскаутів є організація “потягів мистецтв”, які з’явилися у 1960 році. Дівчата виїзджають із концертами художньої самодіяльності у віддалені куточки країни.
Герлскаути діляться за віковими категоріями на “Домашніх”, “Починаючих”, “Кадетів” та “Старших”. Кожна група виконує зростаючі по складності програми. Наприклад, “Старші” доглядають за хворими, піклуються про дітей, працюють в музеях, беруть участь у програмах по захисту навколишнього середовища.
Початковою метою герлскаутів було виховання дівчат “з високими ідеалами, витонченою поведінкою, патріоток, чуйних до інших”. З часом дещо змінилися етичні принципи скаутського руху. Самовдосконалення та самореалізація стали найголовнішим завданням герлскаутів. Завданням герлскаутів стало намагання “зробити все можливе, щоб виявити повагу до себе та інших через слова та дії”. Тепер у скаутських організаціях стверджується: “Я зроблю все від мене залежне, щоб захистити та зробити кращим світ навколо мене” та “Я зроблю все від мене залежне, щоб бережливо використовувати ресурси”.
Велику увагу скаутські організації приділяють патріотичному вихованню молоді, яке розглядається як один із найважливіших компонентів у системі формування соціальної особистості. Керівники об’єднання вважають, що його кінцевою метою є утвердження таких якостей підлітка, як: національна самосвідомість, самоповага, бажання продовжувати традиції свого народу, прагнення зробити посильний внесок у подальший розвиток своєї країни, а також гідність, честь, справедливість, мужність, милосердя. Саме у підлітковому віці усвідомлюється приналежність людини до певного етносу, виникає інтерес до своєї нації та країни.
Однією з найважливіших педагогічних закономірностей цього періоду є те, що в процесі патріотичного виховання підростаючого покоління, вже в початковому соціальному досвіді, виступають у нерозривній єдності національні та загальнолюдські цінності, що сприяє формуванню таких громадянських якостей людини, як: інтернаціональна солідарність з іншими народами, повага до звичаїв, культури, мови людини будь-якої національності; прагнення зміцнювати дружні стосунки з молоддю світу, виключення нігілізму та національної відокремленості.
Заходи, що проводяться у скаутських організаціях, направлені на відродження культурних, історичних, народних, військових виховних традицій.
Молодь має займати соціально-активну позицію (брати участь у диспутах, дискусіях, бесідах про військове життя та діяльність розвідників, у благодійних заходах, зустрічах із скаутами з інших країн, фізичних змаганнях), що сприятиме соціальному престижу, освіченості, інтелектуальності, фізичній досконалості особистості.
Ознайомлення з досягненнями скаутських організацій щодо патріотичного виховання підлітків може сприяти зміні реального стану патріотичної свідомості молоді України, який відрізняється високим рівнем напруги, зростанням нігілістич- них та націоналістичних тенденцій.
Скаутські об’єднання враховують складність психологічної адаптації підлітків та молоді у сучасному світі. Тому організаторів скаутизму хвилює проблема працевлаштування молоді. Свою профорієнтаційну програму скаути здійснюють, проводячи регулярні заняття, що носять техніко-виробничий характер. Метою таких занять є залучення молоді до трудової діяльності, поширення знань про вітчизняну та зарубіжну техніку, організацію праці, включення молоді в розв’язання проблем розвитку сучасних технологій.
Для герлскаутів організовуються лекції з журналістики, медицини, бухгалтерського обліку. Бойскаутів знайомлять із специфікою морських, авіаційних та військових професій.
Одне з провідних місць у дозвіллєвій діяльності підлітків у скаутських організаціях займає фізичне вдосконалення особистості. У процесі розважальних ігрищ з фізичних змагань та конкурсів здійснюються ідеї скаутської системи, виховання підлітків. Спортивні змагання розвивають у молоді почуття відповідальності, прагнення до перемоги, впевненість у своїх силах. У день проведення змагань прикрашаються спортивні майданчики. Підсумки підбиваються в урочистій обстановці, переможці нагороджуються призами та сувенірами. Великої популярності набув серед скаутів туризм. Систематичні мандрівки по країні сприяють фізичній загартованості особистості, розширюють знання про свою або іншу країну, вчать жити за законами взаємопідтримки та дружби.
Форми та методи, що застосовуються у роботі скаутських організацій слугують розвиткові соціально-культурної активності людини, надають простір для ініціативи, пошуку, творчості, що дозволяє підтримувати максимально високий рівень активності людини у сфері культури та дозвілля.
Зарубіжні вчені, вивчаючи дозвіллєві проблеми, підкреслюють істотні зміни в ціннісних орієнтаціях підліткового й молодіжного середовища, вказують на швидкий розвиток і популярність, так званої, “кіберкультури”, що в останні роки втрачає свою молодіжну специфіку, охоплюючи інші соціально- вікові категорії населення.
На думку багатьох зарубіжних науковців інтерактивного мистецтва (Вгепёа Laurel, Jaron Lanier, Domna Haraway), революційні наслідки в соціально-культурній сфері (насамперед, в дозвіллі) має розробка системи віртуальної реальності, створення “кібернетичного простору”, що дозволяє реалізувати “фантастичні” форми людського самовираження, змінювати систему відносин “людина-комп’ютер”, проникати, завдяки електронному екрану, в “глибокий, складний і тактильний” кіберпростір; домінувати не лише в зовнішньому світі, але і в душі людини, в її свідомості.
Ця ідея знаходить втілення у практичній діяльності популярних серед молоді клубу “Віртуальний світ”, кібер-клубів, центрів інтерактивної музики, що вдаються до принципово нових засобів проведення дозвілля.
Так, клуб “Cyberseed” (м.Лондон, Великобританія) анонсує програму “катання на хвилях людської душі”. Вона передбачає живе виконання японської музики стилю “нового століття”, ряд атракціонів (зокрема, машини “Віртуальна реальність”), комп’ютерні ігри, зустрічі з вченими, акторами.
Атракціони розміщено в трьох суміжних приміщеннях: перша зала створює враження віртуальної реальності, завдяки настінним графічним і фотографічним зображенням (картини сучасних художників, пейзажі, портрети), що постійно змінюються; у другій кімнаті розташовано бар та ігрові автомати; персональні комп’ютери встановлено в третій кімнаті, деякі з них призначені для ігор, інші демонструють фрактальні образи, стробоскопічні ефекти створюються “мозковою” машиною. Слід підкреслити, що основною метою засновників таких клубів є демонстрація комерційних цінностей систем віртуальної реальності.
Клуб-кафе “Horseshol” (Сан-Франциско, США) рекламує і має зв’язок з технологією віртуальної реальності через комп’ютер, встановлений в алькові і горизонтально вмонтований у площину стола. Члени клубу, одягнені в спеціальний одяг (сорочки темного кольору, розмальовані фантастичними картинками), збираються довкола комп’ютера. Проблеми політики, культури, екології, філософії, літератури, науки обговорюються відвідувачами через комп’ютер з іншими абонентами зв’язку.
У клубі організовуються зустрічі з літераторами, пропонуються добірки періодики, книг (переважно фантастики). І якщо лондонський клуб здійснює вплив на відвідувачів засобами мистецтва, то клуб-кафе у Сан-Франциско віддає перевагу “книжковим” заняттям.
Зростання економічного значення інтерактивних технологій в зарубіжних країнах, їх експансія на систему освіти, створення ринків артефактів кіберкультури, велика кількість досліджень у сфері технології віртуальної реальності мають і свої недоліки з погляду їх впливу на психіку та свідомість підлітків і молоді; проблема “людина-техніка” є однією з головних для ряду соціальних наук.
Водночас, феномен кібернетичної революції в сучасному суспільстві, її вплив на всі аспекти життя соціуму викристалізувались у важливу культурно-дозвіллєву тенденцію, що привертає особливий інтерес зарубіжних і вітчизняних футурологів, соціологів, працівників дозвіллєвої й рекреаційної сфери і вимагає глибокого вивчення.
Аналіз дозвіллєвої діяльності з підлітками дозволяє сформулювати основні її принципи:
– добровільність;
– постійність та систематичність;
– оптимальне поєднання теоретичних знань з практичною діяльністю;
– залучення підлітків і молоді до активної суспільно-корисної та особистісно-значущої діяльності, що дає відчутний соціальний ефект;
– диференційований підхід до різних соціально-демографічних молодіжних груп;
– стимулювання ініціатив та мотивів саморегуляції.
Ґрунтуючись у своїй діяльності на цих принципах, дозвіллєві заклади успішно реалізують програми, спрямовані на:
– організацію змістовного дозвілля підлітків і молоді;
– розвиток творчого й духовного потенціалу молоді в інтересах її становлення й самореалізації;
– профілактику й попередження правопорушень і негативних явищ у підлітковому й молодіжному середовищі;
– пропаганду й підтримку здорового способу життя;
– підтримку талановитої та активної молоді;
– сприяння професійній орієнтації та працевлаштуванню, що, власне, надає соціально-культурним центрам особливої соціальної цінності.
Унікальність зарубіжних соціокультурних закладів, їх робота з підлітками й молоддю полягає в оптимальному поєднанні різних напрямів діяльності, що гармонійно доповнюють один одного, а саме:
– культурно-дозвіллєвий і рекреаційний, що передбачає створення умов для відпочинку й рекреації, для самовдосконалення молоді, її творчого розвитку за допомогою заходів розважального характеру, роботи майстерень, культурно-мистецьких гуртків, виставок, конкурсів, фестивалів;
– соціально-профілактичний, спрямований на створення умов для інтеграції особистості в соціум, на попередження негативних явищ у молодіжному середовищі шляхом використання різних форм роботи – інформаційно-консультативної допомоги, бесід, диспутів, “шкіл молодих батьків”, семінарів, індивідуальних зустрічей, театротерапії, сімейних вечорів, виставок художньої творчості, активного залучення підлітків і молоді до суспільно-корисної праці;
– профорієнтаційний, що має на меті не просто самовизначення підлітка на сучасному ринку професій, але й навчання його самоосвіті та саморозвитку, вмінню навчатися, активно використовуючи свій вільний час. Сутність профорієнтаційного напряму дозвілля полягає у допомозі усвідомленого вибору професії, формуванні потреб поглиблювати набуті знання, оновлювати їх та практично використовувати;
– спортивно-оздоровчий. Головним завданням цього напряму діяльності є зміцнення здоров’я підлітків, формування та розвиток фізичної культури засобами дозвілля.
Висновки
Робота з підлітками й молоддю в зарубіжних країнах становить чітку систему взаємодії дитячих, підліткових і молодіжних організацій, громадських центрів, бізнесових кіл, культурно-мистецьких і релігійних інституцій.
Серед багатьох зарубіжних дозвіллєвих закладів вирізняються своєю діяльністю клуби при навчальних закладах: “Батьківські клуби”, клуби “Преса в школі”, “Молодий лідер”, клуби профорієнтаційного спрямування, спортивні клуби.
Соціопедагогічним пріоритетом у роботі з підлітками та молоддю має бути індивідуальний підхід, адресна спрямованість дозвіллєвих заходів, орієнтація на акцентуацію внутрішнього світу особистості. Такий підхід забезпечується створенням необхідного простору для неформального спілкування, взаємодії представників різновікових груп, підготовки культурно-дозвіллєвих програм, що не лише відповідають новітнім технологіям, а й відрізняються творчою конструктивністю, належним естетичним рівнем та емоційним забарвленням, позитивно впливають на духовний світ особистості.
В умовах дозвіллєвої діяльності зарубіжних країн використовуються різні форми виховання підлітків та молоді. Вони визначаються: постійністю та систематичністю у вихованні; диференційованим підходом до різних соціально-демографічних угрупувань та осіб; залученням підлітків та молоді до активної суспільно корисної та особистісно-значущої діяльності (робота “Ротарі”-клубів, “Табірної пригоди”); стимулюванням та регулюванням самовиховання і саморозвитку молоді, вирішенням її соціально-культурних проблем, реалізацією соціальних та економічних ініціатив, розкриттям творчого потенціалу особистості (діяльність підліткової та молодіжної організацій “Ротаракту” й “Штеракту”); оптимальним поєднанням отриманих теоретичних знань з практичною діяльністю (робота клубів профорієнтаційного типу “Майбутні фермери Америки”, “Майбутні бізнесмени Америки”, “Молодий лідер” та ін.).
Зарубіжні дозвіллєві заклади оптимально поєднують різні напрями роботи з підлітками та молоддю: культурно-дозвіллєвий, рекреаційний, соціально-профілактичний, профорієнтаційний, спортивно-оздоровчий.
Пріоритет у дозвіллєвій роботі з підлітками та молоддю надається програмам, спрямованим на: організацію змістовного дозвілля підлітків та молоді, розвиток творчого та духовного потенціалу молоді в інтересах її становлення та самореалізації, профілактику та попередження правопорушень і негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, популяризацію здорового способу життя, підтримку талановитої молоді, сприяння професійній орієнтації та працевлаштуванню.
Зміст соціально-культурної діяльності має бути адекватним рівню духовного розвитку особистості, її життєвому досвіду. Йдеться про безперервний розвиток духовних та інтелектуальних сил кожної людини, що здійснюється шляхом систематичного розвитку її активної соціально-культурної діяльності.
Література
- Christopher R. Edginton, Ph. D. and Lezli J. Luneckas. Creating Magic at Camp Adventure // Parks and recreation. – 1993. – № 10.
- Couchman R. The Family one Rotarian’s Perspective // The Rotarian. – 1995. – № 9.
- Das Institut fur Freizeitwirtschaft uber Freizeitsport im Jahr 2000 // Automaten Markt. – 1996. – Juni.
- Kulturpadagogik und Kulturarbeit: Grundlagen, Praxisfelder, Ausbildung / Hrsg. Muller-Rolli S. – Weinheim; Munchen: Juventa Verl., 1988.
- Анохин Е.В. Психолого-педагогические особенности деятельности детских разновозрастных объединений / Сумской гос пед. ин-т им. А.С. Макаренка.- Сумы, 1998.
- Дьюи Дж. Школа и общество. Программа воспитания детей. — Чикаго-Лондон, 1968.
- Кротова Ю.Н. Становление и развитие педагогики досуга в СШАи Великобритании: Дис… д-ра пед. наук: 13.00.05. – СПб., 1994.
- Лучанкин А.И., Сняцкий А.А. Социально-клубная работа с молодежью: проблемы и подходы. – Екатеринбург: Банк культ, информ, 1996.
- Новикова И.А. Организация досуга подрастающего поколения в США: традиции и современность. – СПб.: СПбГИК, 1991.
- Обучение социальной работе: преемственность и инновации: Пер. с англ. — М.: Аспект Пресс, 1996.
- Организация досуговой деятельности школьников за рубежом. – СПб.: Образование, 1994.
- Пейперт С. Переворот в сознании: дети, компьютеры и плодотворные идеи: Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1989.
- Петрищев В.И. Великобритания: социальная среда и досуг молодежи. – Красноярск: Издат. центр Краснояр. гос. ун-та, 1999.
- Петрищев В.И. США: взаимодействие общины и школы (критический анализ). – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985.
- Социальная работа сегодня: Опыт нормализации и интеграции / Под ред. Ш.Рамон. – Амстердам – Киев: Ассоциация психиатров Украины, 1996.