Сучасний етикет успадкував звичаї практично всіх народів і країн світу від сивої давнини до сьогодення. За своєю суттю правила поведінки є загальними, оскільки їх дотримуються представники не тільки якоїсь однієї країни, але і представники різних соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі.
Сьогодні розрізняють декілька видів етикету. Основними з них є:
Придворний етикет – суворо визначений порядок і норми поведінки при дворах монархів.
Військовий етикет – низка загальноприйнятих у певній армії правил та норм поведінки військовослужбовців.
Дипломатичний етикет – визначає правила у відносинах між державами та їх офіційними представниками – дипломатами.
Загальногромадянський етикет – сукупність правил, традицій, умовностей, яких дотримуються приватні особи певного суспільства.
Службовий або діловий етикет – визначений порядок і норми поведінки між колегами по роботі.
Кожний вид етикету висуває свої вимоги щодо особливостей зовнішнього вигляду, манер поведінки, форм привітання і знайомства, поведінки за столом тощо.
Звісно, можна перелічити основні правила, характерні для кожного різновиду етикету, проте існує багато окремих видань. Слід звернути увагу на деякі поради, які можливо стануть у нагоді, допоможуть зорієнтуватися.
• Перша порада. Правила етикету не є абсолютними, а визначаються місцем, часом та обставинами. Наприклад, кожен із нас хоча б раз у житті побував на пікніку: не користуючись ножем і виделкою ми їмо м’ясо прямо з шампура, беремо овочі руками, відкушуємо шматки від цілого огірка, помідора і т. ін. За таких обставин наша поведінка є природною. А уявіть собі таке поводження у ресторані, на бенкеті? Мабуть, побачивши це, ви були б шоковані.
Тому правила етикету категоричні тільки для конкретних випадків і для тих місць, де вони суворо регламентовані. Наприклад, коли ви йдете в гості, супроводжуйте даму, обідаєте в ресторані, то ви маєте дотримуватися певних правил. Отже, правила поведінки регламентуються місцем, часом та обставинами.
• Друга порада. За допомогою правил етикету нікому не нав’язуйте загальний для всіх, стандартний спосіб життя і поведінки (це не стосується придворного, дипломатичного і військового етикету).
Правилами етикету не можна користуватися від випадку до випадку. Кожна культурна людина повинна знати і використовувати основні норми етикету, а перш за все розуміти необхідність деяких правил. Манери, зазвичай, відображають внутрішню культуру людини, її моральні й інтелектуальні якості.
Вихована людина поводить себе відповідно до норм етикету не тільки на офіційних церемоніях але і вдома.
Справжня ввічливість передбачає наявність внутрішнього такту й чуйності.
Такт – почуття міри, що підказує людині найделікатнішу лінію поведінки стосовно когось, чогось; уміння особи поводитися, виявляючи повагу до інших і зберігаючи почуття власної гідності.
Чуйність – здатність розуміти інших людей, виявляти турботу.
Для цих двох шляхетних якостей характерна увага, глибока повага до внутрішнього світу тих, із ким спілкуєшся, бажання і вміння їх зрозуміти, відчути, що можна сказати, а що ні. Тактовність, чуйність – це почуття, присутність яких необхідна під час спілкування. В особистих та службових відносинах це відчуття тієї межі, перейшовши яку, можна викликати роздратування, обурення і навіть гнів. Тактовна людина зважає на конкретні обставини: різницю у віці, статі, суспільному стані, на місце розмови, наявність чи відсутність сторонніх. Тактовність, чуйність допомагають швидко та безпомилково визначити реакцію співрозмовника на сказане, в разі необхідності самокритично, не соромлячись, вибачитися. Це не тільки не принизливо, а навпаки – продемонструє ваші виключно людські риси – скромність і делікатність.
Скромність – стриманість у виявленні своїх достоїнств, заслуг, не хвалькуватість.
Делікатність – морально-психологічна риса особистості, яка передбачає тонке розуміння внутрішнього світу інших людей. Делікатність є свідченням високої внутрішньої культури людини, її вміння ставитися до людей з повагою. Ці риси дозволяють людині керувати своїми емоціями, думати не тільки про себе, а й пам’ятати про інших. “Людина, яка говорить про себе і тільки про себе, – стверджує Д.Карнегі, – безнадійно некультурна. Вона некультурна, якою б високоосвіченою вона не була”. Скромна людина ніколи не говорить що вона краща, розумніша за інших, не підкреслює свою неперевершеність, не потребує ніяких привілеїв. Але скромність не повинна асоціюватися зі страхом чи сором’язливістю. Це різні категорії. Дуже часто саме скромні люди бувають більш стійкими, впевненими та зібраними в критичних ситуаціях.
Слід окремо виділити ще одну рису – це порядність. Порядність стримує людину від таких антиморальних і антисуспільних вчинків, як: шахрайство, крадіжки, наклеп, глузування. Отже, етикет за своєю внутрішньою природою виховує такі риси, як: тактовність, чуйність, коректність, делікатність, порядність і надає змогу їх виявити.
- Третя порада. Всі, хто бажають пристойно поводитися, повинні знати правило чотирьох переваг. Жінки мають перевагу над чоловіками, літні – над молодшими, хворі – над здоровими і керівники – над підлеглими.
- Четверта порада стосується деяких основ етикету, які обов’язково знати:
– Культура мови передбачає не тільки її граматичну та стилістичну правильність, а перш за все використання нормативної лексики (відсутність вульгарних слів, нецензурних виразів, слів-паразитів) та елементарну ввічливість: вміння вітатися, прощатися тощо.
– Велике значення у спілкуванні має зовнішній вигляд, вміння правильно поводити себе в громадських місцях, у різних ситуаціях. Зі смаком одягнена, ввічлива людина, яка знає як себе поводити, завжди позитивно сприймається.
– Манера розмовляти, вміння підтримувати бесіду має також важливе значення. Для того, щоб бути хорошим співрозмовником, важливо знати не тільки про що говорити, але й вміти виразити свою думку зрозуміло і цікаво, вміти слухати свого партнера.
– Вміння приборкувати свої негативні емоції свідчить про вихованість і гарні манери. Етикет радить: кращій засіб подолати в собі та в інших роздратування і невдоволеність – це усміхнутись. На думку приходить вислів Барона Мюнхаузена з відомого фільму “Той самий Мюнхаузен”: “Серйозний вираз обличчя це ще не ознака розуму. Більшість серйозних вчинків здійснюється саме з цим виразом… Тому посміхайтесь, панове, посміхайтесь”. Д. Карнегі зазначає, що ніщо не дається так дешево і не цінується так дорого, як посмішка.
Звичайно, критерії поведінки людини залежать від середовища та способу її життя. Проте більшість норм і правил сучасного етикету мають універсальний, загальнолюдський характер і поширюються на всі соціальні групи та прошарки суспільства.
Представники ділових кіл, безумовно, повинні не тільки добре знати правила етикету, але й дотримуватись їх у своїй практичній діяльності. Засвоєння стереотипів поведінки, запропонованих етикетом, надає можливість створити сприятливий психологічний клімат не лише у приватному житті, а й у ділових відносинах.