Із прадавніх часів відомо, що найважливішою частиною людських стосунків є довіра. Вітальний жест – простягнута вперед рука з розкритою долонею – здавна свідчили про те, що співрозмовник відкритий для мирного діалогу, в його руці немає зброї. Та й зараз, незважаючи на розвиненість правових норм, що забезпечують фіксовані стосунки, довіра залишається незмінним компонентом ділових взаємин. Чим важливішою є угода, тим більш необхідною є довіра.
Цікавою є доля цього поняття як об’єкта наукового дослідження. Воно здавалося простим і зрозумілим і тривалий час не привертало уваги вчених. Йому, порівняно з іншими поняттями етики, недостатньо приділяли увагу Платон, Арістотель, Кант, Гегель.
Першим поштовхом до вивчення поняття “довіра” стало дослідження у другій половині XX ст. конфліктів та проблем, пов’язаних із веденням міжнародних переговорів. З’ясувалося, що об’єкт, який здавався простим, містить цілий спектр надскладних аспектів. Поняття довіри почало вивчатися у різних сферах, у тому числі і в бізнесі.
Із великого кола питань, пов’язаних із довірою, розглянемо ті, що мають відношення до етики бізнесу: визначення довіри; фактори, які формують та руйнують довіру; етичні принципи ділових стосунків з точки зору зміцнення довіри.
Визначення довіри. У більшості європейських мов, в українській зокрема, походження слова довіра, пов’язане з коренем “віра”. Вірити у “будь-що”, “бути надійним” – ці два значення утворюють одне з класичних визначень релігійної віри, що належить Апостолу Павлу: “Віра є впевненість у незримому та здійснення бажання”. Психологічно це можна пояснити як “надійну надію”.
Наукові визначення довіри такі:
“Довіра є оптимістичне очікування людини або фірми, яке знаходиться в умовах уразливості та залежності від іншої людини, іншої групи або фірми в ситуації спільної діяльності або економічного обміну з метою сприяння взаємовигідному співробітництву сторін”.
“Довіра є опора людини, групи або фірми на добровільно прийняте іншою людиною, фірмою або групою зобов’язання визнавати та захищати права та інтереси всіх сторін, які беруть участь у спільній діяльності” [69, 111-112].
Але, щоб виникло оптимістичне очікування, з’явилася опора, повинні існувати умови, що дозволяють сформувати психологічну готовність опертися на іншого.
У сучасній науковій літературі до факторів міжособисгісного рівня відносять наступні характеристики того, кому довіряють:
♦ Порядність – репутація чесної та відданої своєму слову людини.
♦ Компетентність – володіння спеціальними знаннями та навичками міжособистісного спілкування, які необхідні для виконання зобов’язань.
♦ Послідовність – надійність, передбачуваність, здоровий глузд.
♦ Лояльність – доброзичливість або готовність захистити, підтримати, підбадьорити інших.
♦ Відкритість – психологічна доступність, готовність ділитися з іншими ідеями, інформацією.
Тобто довіра одних людей пов’язана з очікування від інших нормальної, чесної поведінки та співробітництва.
Діловий партнер, що не викликає довіри, — це ненадійний, непорядний, закритий у спілкуванні, некомпетентний, нелояльний, непередбачуваний партнер.
Як приклад можна навести міркування підприємців, студентів заочної форми навчання Київського національного торговельно-економічного університету, які вони висловили на заняттях:
“Я визначаю довіру як таке ставлення до дій партнера і до нього самого, яке базується на переконанні в його правоті, вірності, сумлінності, чесності, відвертості”.
“.Втрачену довіру відновити практично неможливо.
Для відновлення довіри необхідно змінити людину, а це досить складно”.
“Довіру до партнера я визначаю перш за все за його справами у бізнесі, а саме за такими проявами, як чесність у поведінці, чітке виконання зобов’язань “.
Безумовно, рукостискання, манера говорити, зовнішній вигляд не повинні визначати ступінь довіри до ділового партнера. Нині інформацію про людину, фірму можна отримати з різних джерел, опрацювати її та скласти позитивний або негативний образ. Слід довіритися і власній інтуїції.
Ступінь та роль міжособистісної довіри у бізнесі має велике значення. Однак, щоб досягнути рівня, коли найважливішою гарантією стає довіра, слово партнера, необхідні не тільки час, але й практична перевірка їх у найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
“Моє слово твердіше за документ” – цей крилатий вислів П.М.Третьякова не втратив своєї актуальності й сьогодні.
Довіра закріплюється, якщо сторони розуміють проблеми, що виникають, не чинять тиск один на одного, поступаються у деяких питаннях. Довіра втрачається, коли виникають претензії до партнерів. Особливо актуальною стає проблема довіри в ділових відносинах між партнерами з різних країн.
У наш час принцип “Чесним бути вигідно” став уже не винятком, а правилом ділових кіл розвинених країн. Він все більше утверджується як внаслідок морального розвитку власне бізнесменів, так і під тиском нових вимог ведення справи. Втратити довіру – це втрати кредити, клієнтів.
Українські підприємці вчаться сьогодні працювати згідно з морально-етичними принципами, враховуючи західні норми поведінки та використовуючи свої національні традиції. Чесний бізнес – це не міф. Створення нормальної, цивілізованого, ділового середовища починається із самого себе та зі свого найближчого оточення.
Введення кодексу ділової етики в організації
Відома фірма “Shell” має досвід розробки кодексів ділової етики. Основними принципами розробки кодексу є:
- активна підтримка з боку вищого керівництва;
- визнання відповідальності не тільки за службовцями, але й за всієї організацією;
- розгляд ключових питань, ключових систем цінностей фірми;
- інформаційні канали, передбачені для вирішення складних етичних проблем, та форми відповідальності за недотримання кодексу.
Етичний кодекс містить розділи, в яких визначається наступне:
- Вступне слово директора фірми.
- Відносини між компанією та робітниками (рівність шансів, конфіденційність стосунків, можливість професійного росту. У першу чергу фірма визначає свої зобов’язання перед службовцями).
- Загальні етичні положення. Цей розділ розкриває пріоритетність етики та панування над правовими нормами. Вибір на користь доброго ім’я фірми.
- Конфлікт інтересів. Розділ регламентує конкуренцію при працевлаштуванні, трудові конфлікти, конфіденційність інформації.
- Взятки, подарунки, частування. Розглядаються делікатні питання, вводяться обмеження на суму подарунків, визначається їх вплив на об’єктивність у веденні справи.
- Здоров’я та безпека. Включення до кодексу цих положень вказує на зобов’язання фірми перед співробітниками.
- Відносини з клієнтами. Положення про задоволеність клієнта, що характеризує систему цінностей компанії.
- Стосунки з підрядчиками, контрагентами. Регламентується суперництво з іншими фірмами.
- Навколишнє середовище. Наводяться правила ведення бізнесу щодо впливу на навколишнє середовище.
- Контроль за дотриманням етичного кодексу та заходи щодо його забезпечення. Оговорюються способи контролю та форми дисциплінарних стягнень за порушення кодексу.
Стислий огляд розділу
- Етика в бізнесі – це встановлення неформальних правил, норм поведінки, які перейшли до сфери морального обов’язку особистості.
- Роль неформальних правил, що базуються на морально-психологічних принципах, постійно зростає на груповому, регіональному, державному рівнях, тому що вони допомагають визначати “правила гри”.
- Однією з форм визначення етичної поведінки стали кодекси поведінки, що приймаються на корпоративному, професійному та міжнародному рівнях. Однак менеджерам фірм та організацій необхідне знання механізмів, за допомогою яких можна формувати етичну поведінку співробітників фірм, організацій.
- Впровадження кодексу поведінки – це тільки перший крок щодо використання етичних норм. Вони будуть дієвими лише за умови, що етичним нормам відповідатимуть внутрішні характеристики фірми, організації, перш за все поведінка керівників.
- Стосовно українського бізнесу, підприємці вбачають головну перешкоду не у криміналізації бізнесу, а перш за все у недобросовісності партнерів, тобто визнають необхідність упровадження етичних норм.