Правильно і своєчасно розпочати лікувати хвору дитину можливо тільки тоді, коли хворий детально обстежений і захворювання діагностовано. Вивчення і практичне засвоєння методики клінічного обстеження дітей складає один з розділів пропедевтичної педіатрії, який є одним з найважливіших в підготовці лікарів загальної практики та педіатрів. Стати кваліфікованим лікарем можна тільки оволодівши навичками об’єктивного клінічного обстеження. Основу своєчасної діагностики і правильного лікування складає саме методика і техніка клінічного об’єктивного обстеження.
Не дивлячись на велику кількість сучасних інструментальних методів дослідження, що активно використовуються в клінічній практиці, фізичні методи обстеження не тільки не втратили свого значення, а й навпаки, стали більш необхідними. Не можна не відзначити, що нерідко навіть сучасні інструментальні методи дослідження стають джерелом діагностичних помилок.
Діагностика захворювань у дітей і оцінка їх загального стану — це досить складна проблема, яка значно складніша, ніж у дорослих, оскільки від дитини важко або зовсім неможливо одержати точний опис її відчуттів і скарг. Процес Діагностики розпочинається вже при першому контакті з хворою дитиною і збирання анамнезу — це перший крок на шляху до діагнозу.
Опитування (лат-interrogatio) є найважливішим методом обстеження хворих Дітей. Базується цей метод на спогадах хворого і тому носить назву анамнезу (від грец. — спогад). Але він включає також аналіз і оцінку суб’єктивних відчуттів і переживань хворого, які виникають в період захворювання. Причому Дані анамнезу не можна отримати ніякою, навіть найдосконалішою технікою. Зібрати анамнез у дитини — це дуже тяжка справа. Вона потребує досить багато часу, вміння, такту і витримки.
При збиранні анамнезу у дитини необхідно дотримуватись певних правил, які дозволяють забезпечити правильний висновок про хворого і належне його лікування:
- Збирати анамнез потрібно терпеливо, спокійно, ввічливо і завжди бути готовим до занепокоєння, тривоги, а іноді і до неврівноваженої поведінки батьків чи родичів дитини.
- Потрібно виділяти і відмежовувати достовірні і надумані відчуття хворої дитини та її батьків, значимі і другорядні дані, які вони повідомляють.
- Розпитувати хворого слід, по можливості, без навідних запитань. Насамперед слід вислухати скарги від дитини або матері, докладну історію захворювання, не перериваючи, давши їм можливість вільно висловитись.
- При необхідності питання до дитини та її батьків потрібно ставити чітко, в зрозумілій, дохідливій формі, і саме цим визначається мистецтво збирання анамнезу.
Збирання анамнезу у дітей має певні особливості. Ці особливості полягають в тому, що збирання анамнезу проводять у дітей, їх батьків, родичів або вихователів (чи вчителів). Причому обов’язково проводять опитування дитини, незалежно від її віку. Це дає не стільки інформацію про захворювання, скільки дозволяє оцінити загальний стан дитини. При цьому потрібно пам’ятати, що у дітей раннього віку скраги дитини заміняють скарги матері, які основані тільки на її спостереженнях за дитиною.
Крім того, збираючи анамнез, слід пам’ятати, що чим менша за віком дитина, тим детальніше виясняються питання анамнезу життя. Особливо це стосується перебігу вагітності, пологів та періоду новонародженості, характеру вигодовування на першому році життя та ін.
До оцінки анамнестичних даних завжди слід підходити критично і не все сприймати на віру, оскільки можливі випадки навмисного перебільшення хворим (або його батьками) своїх почуттів (агравація) і умисне введення лікаря-педіатра в оману неправильними відомостями (симуляція). Особливо це стосується дівчаток пубертатного віку.
Для того щоб одержати максимум інформації і не пропустити досить важливих моментів при збиранні анамнезу, при опитуванні необхідно завжди дотримуватися певної послідовності. Спочатку з’ясовують загальні довідкові відомості про хвору дитину (ім’я, прізвище і вік дитини, місце проживання та ін.). Після цього вислуховують скарги хворого, проводять їх деталізацію і збирають анамнез захворювання (anamnesis morbi), визначаючи хронологічну послідовність появи і розвитку основних симптомів захворювання (коли і як почалося захворювання, як воно проявлялося і розвивалося, яке проводилось лікування і якою була його ефективність).
Покінчивши з анамнезом захворювання, лікар повинен докладно з’ясувати анамнез життя дитини (anamnesis vitae). При цьому уточнюють кількість попередніх вагітностей та пологів у матері, число викиднів, причини передчасного переривання вагітності, яким був перебіг цієї вагітності, чи хворіла і чим мати під час вагітності, які ліки отримула, чи виконувала шкідливу роботу на виробництві та ін. Обов’язково слід уточнити, чи вчасно народилась дитина, якими були пологи. Особливої уваги заслуговує перебіг періоду новонародженості: стан дитини після народження, оцінка за шкалою Апгар, антропометричні показники (маса, зріст та ін.), патологічні стани і перенесені захворювання в періоді новонародженості, стан пупкової ранки. Детально слід розпитати про вигодовування дитини на першому році життя. При цьому увагу необхідно звернути на характер вигодовування, введення прикорму та харчових добавок, профілактику гіповітамінозу D та ін.
Важливим елементом анамнезу життя у дитини є відомості про її фізичний, психічний і статевий розвиток. При цьому уточнюють, коли дитина почала тримати голову, самостійно сидіти, стояти, ходити, коли з’явилась посмішка, як розвивалася мова, а також різні навички і вміння. Слід уточнити матеріально- побутові умови сім’ї, умови виховання, поведінку дитини в сім’ї та в дитячому колективі, перенесені захворювання, їх перебіг і ефективність лікування в різні вікові періоди життя.
Обов’язково уточнюють епідеміологічний анамнез, який включає дані про перенесені інфекційні захворювання і контакти з інфекційними хворими протягом останніх 3-х тижнів, а також наявність інфекційних хвороб в сім’ї, в будинку або дитячому колективі, який відвідує дитина. Розпитують про профілактичні щеплення, які було зроблено дитині, і можливі ускладнення.
При збиранні алергологічного анамнезу уточнюють наявність у дитини проявів алергії, реакції на харчові продукти, лікарські засоби, імунні препарати тощо.
Закінчують збирання анамнезу даними про спадкові хвороби у дитини і її родичів, стан здоров’я батьків (генетичний анамнез).