Відповідно до п. 8 частини 3 статті 129 Конституції України в Україні забезпечується апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Право на звернення з апеляційною скаргою або апеляційним поданням мають, відповідно, сторони зі справи і прокурор (стаття 91 ГІІК). Зауважимо, що терміни «апеляційна скарга», «апеляційне подання», які вживаються у статті 91 ГПК України, є невдалими. Апеляція (з латини – appellatio) означає звернення, оскарження, опротестування. Було б достатнім вживання слова «апеляція».
Визначення кола осіб, які можуть звертатися з апеляційною скаргою, не можна визнати вдалим. Таке право слід би надати й іншим учасникам процесу, а також особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків.
У справі № 20/711 Господарський суд м. Києва прийняв рішення щодо майна, яке належало приватному підприємцю X. Однак сам приватний підприємець X. до участі у справі не був залучений. Безумовно, що рішення стосується його прав та обов’язків, але подати апеляцію він не міг через недоліки законодавчої техніки, пов’язані з правом звернення з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги (подання) розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження (п. 6 Роз’яснення від 28.03.2002 р. № 04-5/366 288 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»),
До кола поважних причин, які дають право на поновлення строку, слід відносити, зокрема, отримання заявником рішення місцевого господарського суду після закінчення зазначеного процесуального строку. Зміст ухвали про відмову в поновленні строку може бути викладено в ухвалі про повернення апеляційної скарги. Відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено в порядку статті 53 ГПК (п. 6 Роз’яснення від 28.03.2002 р. № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу У країни »).
Адвокату (юристу), який веде справу, слід бути уважним і по можливості не пропускати процесуальних строків узагалі. Господарські суди залюбки користуються можливістю повернути апеляційну скаргу і не завжди зважають на те, що рішення у справі надійшло після пропуску встановлених строків.
Краще подати апеляційну скаргу, не маючи перед собою повного тексту рішення суду, ніж розраховувати на те, що суд визнає причини пропуску апеляційної скарги поважними. Є ситуації, коли рішення надходить після закінчення трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. У цих випадках суд, навіть визнавши причину поважною, не поновить строк, посилаючись на закінчення строку, передбаченого статтею 93 ГПК. Отже, у будь-якому випадку не можна пропускати встановлений статтею 93 тримісячний строк.
Апеляційна скарга (подання) повинна містити реквізити, передбачені статтею 94 ГПК. Скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. При підписанні апеляційної скарги представником він повинен мати відповідні повноваження (довіреність), де було б зазначено право представника на подання і підписання апеляційної скарги. У рекомендованих Міністерством юстиції України зразках довіреностей для нотаріусів, як правило, таке право не зазначається. І це правильно. Адже доручається вести справу з усіма правами позивача, відповідача, третьої особи, які включають у себе і право підпису документів.
Однак доводити в судовому засіданні, що суддя неправий, — справа безперспективна. Навіть якщо суддя погодиться із запереченням, тут вже вступають в силу закони людської психології. І суддя докладе зусиль для того, щоб компенсувати таке приниження свого авторитету чимось іншим. Тому буде краще, щоб право на подання позовної заяви і право підписання процесуальних та інших документів було обумовлено.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і додані до неї документи, які у сторони відсутні.
Апеляційну скаргу може бути повернуто виключно з підстав, визначених частиною першою статті 97 ГПК. Не можна, зокрема, повертати апеляційну скаргу супровідним листом або в інший, не передбачений законом спосіб. Ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено у касаційному порядку. Після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно (п. 4 Роз’яснення від 28.03.2002 р. № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»),
Як правило, апеляційна скарга повертається вже після спливу встановленого для оскарження рішення 10-денного строку. В таких випадках при повторному поданні апеляційної скарги необхідно заявляти клопотання про поновлення строку. На жаль, суди нерідко відмовляють у поновленні такого строку, не враховуючи причини його пропуску поважними. Звичайно, що це помилкова практика суду.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Совтрансавто» проти України звернув увагу на те, що Вищий господарський суд України в аналогічній ситуації не міг не знати про те, що після повернення скарги строк, встановлений для її подачі, буде пропущено. «Однак, – указує Європейський суд, – він не відобразив цього питання у своїй ухвалі, не надав заявнику точного строку для виправлення його скарги ». Така оцінка ситуації Європейським судом з прав людини повинна б оцінюватись як прецедент і в інших подібних ситуаціях. Але поки що таку позицію судова практика господарських судів не сприймає.
Є тут і недоліки законодавчої техніки. Адже автори проекту змін до Кодексу не могли не передбачити, що повторне подання апеляційної скарги в межах встановленого 10-денного строку є практично неможливою. В даному випадку доцільно було передбачити, що строк 10 днів обчислюється повторно з моменту одержання ухвали про повернення апеляційної скарги.
Якщо у суду після прийняття апеляційної скарги виникли сумніви у наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання, суд пропонує заявникові подати відповідні докази. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі п. 1 частини першої статті 81 ГПК. Аналогічно діє суд у випадках, коли виявляє наявність підстав для повернення скарги, передбачені пунктами 2, З, 5 частини першої статті 97 ГПК (п. 7 Роз’яснення від 28.03.2002 р. № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»).
Розгляд апеляційної скарги здійснюється за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з певними особливостями. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об’єднання позовних вимог (ст. 58 ГПК), про подання зустрічного позову (ст. 60 ГПК) та видачу наказу (ст. 116 ГПК).
Слід мати на увазі, що суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується його прав та обов’язків (п. 8 Роз’яснення від 28.03.2002 р. № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»).
Така позиція суду є логічною. Однак їй повинно б кореспондувати і право такої особи на подання апеляційної скарги (що процесуальним законом не передбачено).
Відповідно до ст. 101 ГПК апеляційний суд повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Разом з тим додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК. У цьому є своя логіка, але було б краще, якщо б це питання було врегульовано законом. Інакше створюється ілюзія нерівності сторін у процесі при поданні доказів.
Апеляційний суд має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) – без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення чи залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.
Підстави для скасування або зміни рішення наведені у статті 104 ГПК України. За наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову, яка набирає чинності з дня її прийняття.
Видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному порядку апеляційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов’язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ.
Вимоги до виступу адвоката (іншого представника) в апеляційному суді такі самі, як і в суді першої інстанції. Однак зміст виступу не повинен виходити за межі вимог, викладених в апеляційній скарзі. Порушення цього правила може наштовхнутися на зауваження з боку головуючого в суді.