У ст .2 Конституції України йдеться про те, що Україна – це унітарна держава. Держави за формою державного устрою (за системою поділу держави на окремі складові територіальні частини та характеристикою владних взаємовідносин між територіальними одиницями і державою загалом) поділяються на:
– унітарні;
– федеративні;
– конфедеративні.
Для унітарної держави характерним є:
– єдина Конституція, норми якої чинні на всій території держави без виключення;
– єдиний законодавчий орган;
– єдина система органів виконавчої влади;
– єдина судова система;
– єдине громадянство;
– єдина правова система;
– територія унітарної держави поділяється на складові частини (адміністративно-територіальні частини), які не мають жодних ознак державності (суверенності);
– у зовнішніх відносинах така держава виступає тільки єдиним цілим (іншими словами – жодна її частина не може бути учасником цих відносин).
Сучасна унітарна держава буває двох видів:
1) унітарна централізована;
2) унітарна децентралізована.
Унітарна централізована держава характеризується:
– одержавленням на місцевому рівні (всеможливим регулюванням місцевого життя державними приписами);
– підпорядкуванням органів місцевого самоврядування органам державної виконавчої влади на місцях.
Сучасна унітарна децентралізована держава характеризується насамперед існуванням на місцях трьохелементної системи:
– органів місцевого самоврядування;
– місцевих органів державної виконавчої влади;
– органів регіонального самоврядування.
Всі ці три елементи утворюють своєрідну «місцеву систему публічних відносин» та взаємодіють між собою. При цьому кожен виконує свої функції і завдання:
– органи місцевого самоврядування представляють інтереси населених пунктів (інтереси територіальних громад);
– органи регіонального самоврядування – інтереси населення певних територій (районів, областей);
– органи державної виконавчої влади – інтереси держави в цьому регіоні (загальнодержавні, загальнонаціональні інтереси).
За загальною характеристикою, сучасна Українська Держава є децентралізованою унітарною державою з автономним утворенням.
Поняття територіального устрою держави є наближеним до вищезгаданого поняття державного устрою.
Питання про територіальний устрій – це питання про те, як організована територія тої чи іншої держави, з яких частин вона складається і яким є правове положення як території загалом, так і її окремих складових.
Територіальній устрій України – це обумовлена соціальними, економічними, національно-етнічними, історичними, географічними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці.
Територіальний устрій України, відповідно до Конституції, ґрунтується на засадах:
– цілісності та єдності державної території;
– поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади;
– збалансованості соціально-економічного розвитку населених пунктів та регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
При здійсненні державної політики у сфері територіального устрою повинні враховуватись також:
– кількість та національний склад населення;
– оптимальне розміщення продуктивних сил;
– наявність умов і можливостей для надання населенню соціально-культурних і побутових послуг;
– необхідність наближення органів державної влади до населення;
– забезпечення належного функціонування місцевого самоврядування.