Прокуратура – це державний орган, функціями якого є: кримінальне переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину; підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів держави в судовому процесі; нагляд за додержанням законів при проведенні попереднього розслідування злочинів і виконанні судових рішень у кримінальних справах.
У соціалістичних і багатьох постсоціалістичних країнах прокуратура здійснює також функцію загального нагляду за додержанням законів державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Така функція не є характерною для прокуратури в демократичних державах.
У правознавстві немає єдності у питанні щодо належності прокуратури до тієї чи іншої гілки влади. Пов’язано це, зокрема, з тим, що одні функції прокуратури наближені до виконавчої влади, інші – до судової. У зарубіжних країнах у системі державних органів прокуратура посідає різне місце. В одних країнах – Австрії, Нідерландах, Польщі, США, Японії та інших – прокуратура входить до системи органів виконавчої влади, є складовою міністерства юстиції і більш-менш централізованою системою. В інших країнах – Іспанії, Італії, Франції, Швейцарії – прокуратура є складовою системи судової влади, в межах якої вона наділена функціональною автономією. Прокурори перебувають і діють при судах, що у тій чи іншій формі може визначатися конституціями.
У третій групі країн, яку складають соціалістичні, деякі постсоціалістичні та інші країни, прокуратура є організаційно відокремленою системою органів, підконтрольною парламенту. її очолює генеральний прокурор, який призначається парламентом або президентом за згодою парламенту і несе перед парламентом відповідальність за свою діяльність. У конституціях статус прокуратури може визначатися в окремому розділі або в контексті розділу про судову владу.
Є країни, в яких прокуратури немає взагалі. Наприклад, Велика Британія, де функцію підтримання державного обвинувачення в суді у необхідних випадках виконує представник адвокатського корпусу або спеціальна посадова особа (директор публічних слухань).
В Україні прокуратура є системою органів організаційно відокремленою від інших органів держави. Органи прокуратури не входять до системи органів законодавчої, виконавчої чи судової влади, хоча й тісно взаємодіють з ними, насамперед із судами. Статус прокуратури України визначається Конституцією України в окремому розділі VII «Прокуратура». Такий розділ не характерний для конституцій демократичних держав, у багатьох із яких прокуратура тільки згадується, а в деяких конституціях про неї взагалі не йдеться. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року.
Згідно з Конституцією України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Отже, Конституція не закріплює за прокуратурою України функцій загального нагляду і попереднього (досудового) слідства.
У «Перехідних положеннях» Конституція України визначила, що прокуратура продовжує виконувати, відповідно до чинних законів, функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування (п. 9). Такі закони поки що не прийнято і прокуратура продовжує виконувати функції загального нагляду і попереднього слідства.
Згідно із Законом України «Про прокуратуру» предметом загального нагляду є:
1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;
2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;
3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також з власної ініціативи прокурора (ст. 19). Згідно із Законом України «Про прокуратуру» документами прокурорського реагування на факти порушення законності, встановлені під час здійснення прокурорського нагляду, є:
- Протест на акт, що суперечить закону приноситься прокурором, його заступником до органу, який видав акт або до органу вищого рівня. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його згідно із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
- Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або органу чи посадовій особі вищого рівня у порядку підпорядкованості, які правомочні усунути правопорушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищого рівня, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення прокурора вищого рівня є остаточним.
- Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють вноситься прокурором, його заступником до державного органу, громадської організації або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють і про наслідки повідомлено прокурору.
- Постанова про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи виноситься прокурором, його заступником у разі порушення закону посадовою особою або громадянином залежно від характеру порушення закону стосовно цих осіб. Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.
У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення (ст. 25).
Згідно з Конституцією України Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що є наслідком його відставки з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України – п ’ять років (ст. 122). Строк повноважень підпорядкованих йому прокурорів також становить п’ять років.
Системою органів прокуратури є: Генеральна прокуратура України, Прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші, прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури (ч. 1 ст. 13).