Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Це конституційне положення закріплює концептуальний принцип розподілу влад, за якою кожна з гілок єдиної і неподільної державної влади здійснює лише їй властиву функцію, має свою сферу реалізації, свою компетенцію. Такий поділ державної влади обумовлений двома основними моментами, а саме необхідністю: по- перше, забезпечити найбільш ефективне функціонування державної влади в інтересах суспільства; по-друге, створити перешкоди для зловживань владою, її узурпації.
Поділ влади на вказані гілки також збалансовує діяльність різних структур державної влади.
Судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Вона обумовлена специфікою її правової природи, функцій, завдань та засобів її досягнення. На судову владу покладається здійснення функції правосуддя. Як зазначається у ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Делегування функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Особливістю судової влади є також те, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Судова влада у системі державної влади є, так би мовити, вирішальною, оскільки саме їй належить останнє слово у вирішенні спору (соціального конфлікту), у застосуванні закону.
Судова гілка влади є незалежною. Вона самостійно через специфічні органи (суди) здійснює свої передбачені законом повноваження; втручання в її діяльність з боку інших гілок влади є недопустимими.
За даними соціально-правових досліджень, в Україні поступово відбувається трансформація ролі суду з органу примусу на гілку влади, яка покликана здійснювати державний захист прав і свобод людини.
Поняття судової влади містить дві основні компоненти: по-перше, ця влада може реалізовуватися тільки спеціально уповноваженими органами (судами); по-друге, ці органи мають бути наділені притаманними тільки їм повноваженнями.
Судова влада реалізується через такі повноваження:
– здійснення правосуддя;
– конституційний контроль;
– контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів та посадових осіб;
– формування органів суддівського самоврядування;
– роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;
– утворення державної судової адміністрації.
Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судова влада реалізується у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це, насамперед, організаційні та інформаційно-аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, внесення окремих ухвал в державні органи, установи, організації про усунення порушень закону, вирішення скарг підозрюваних, обвинувачених, адвокатів тощо).
Характерною особливістю судової влади є суворо регламентований законом процесуальний порядок її здійснення. Закон детально регулює процедуру розгляду спорів,процесуальну форму судових рішень та судових документів, передбачаючи при цьому як загальні для всієї діяльності щодо здійснення правосуддя процесуальні засади, так і особливості процедури та процесуальні форми окремих видів такої діяльності.
В тому числі, судову владу характеризує те, що вона:
– є особливим видом державної діяльності;
– є незалежною, самостійною і виключною гілкою влади;
– здійснюється за визначеною законом процедурою.
У загальному вигляді під судовою владою слід розрізняти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя.