Організація функціонування інституту публічної влади має свої конституційні основи і відповідає принципам правової державності. Тому проблема полягає в тому, щоб надати державної діяльності у сфері охорони права найбільш адекватні і доцільні правові форми, які відображали б не тільки організаційну сторону правоохоронної діяльності, але насамперед – змістовні принципи охоронної діяльності.
Системоутворюючою стороною у охороні прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина є правоохоронна діяльність, тому основна проблема створення державних правоохоронних органів корениться не в структурних перетвореннях, а у функціональному плані; функціональні характеристики є первинними по відношенню до формування системи правоохоронних органів і до правового забезпечення їх діяльності.
Функції сучасної української держави утворюють струнку систему, всі елементи якої тісно взаємопов’язані і впливають один на одного. У даній системі охоронна функція держави займає центральне місце і набуває системоутворюючі властивості. Віднесення правоохоронної функції до розряду системоутворюючих означає, що її зміст можна розглядати як визначальний елемент змісту всіх інших функцій, а реалізація кожної функції правової держави прямо чи опосередковано пов’язана з вирішенням проблеми правової охорони. Той факт, що правоохоронна функція стає системоутворюючою функцією в правовій державі, означає також, що принципи правової держави стають принципами правової охорони, а це, у свою чергу, справляє визначальний вплив на зміст завдань правоохоронної діяльності.
Чим ширший зміст правоохоронної функції держави, тим різноманітніші форми її реалізації. Як наслідок, об’єктивно диференціюється система органів, які безпосередньо або опосередковано беруть участь у правовій охороні. У таких умовах надзвичайно важливі зусилля щодо зміцнення правоохоронних структур насамперед за допомогою створення координуючих центрів.
У правовій державі правова охорона є завданням всього суспільства, а не тільки держави, але ядро всієї правоохоронної системи суспільства утворює саме спеціалізована державна система правової охорони, яка функціонує відносно самостійно, що створює умови для її відокремлення від громадських структур і, як наслідок, зміни пріоритетів в організації правоохоронної діяльності. Внаслідок цього виникає необхідність у створенні системи гарантій і обмежень форм здійснення правоохоронної функції державними службами.
Функціонально і предметно розділена, але тісно взаємопов’язана, діяльність правоохоронних органів утворює систему правоохоронної діяльності держави, яка, в свою чергу, є лише однією з форм системи державної діяльності. Правоохоронна діяльність перебуває у нерозривному зв’язку із здійсненням інтересів тих членів соціальної спільності, для яких небайдуже, з якою метою організується і здійснюється правоохоронна діяльність: спрямована вона на підтримку їх соціального стану та стимулювання їх громадянської активності та правомірної поведінки або вона розгортається лише в інтересах позитивного права та стоїть на сторожі головним чином інтересів державної влади.
Правоохоронна діяльність є специфічною в структурі державної влади, поєднує в собі ознаки цивільної та військової державної служби, але при цьому, зберігаючи свою самостійність, перебуває з ними в тісному зв’язку, визначаючи свої завдання і функції у відповідності зі своєю конкретною моделлю.
Правоохоронні органи в їх строгому сенсі – лише частина, хоч і основна, державної правоохоронної системи.
В ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать: органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Юрисдикцію правоохоронних органів становлять взаємопов’язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушення права, виявлення або розслідування злочинів. За Законом до правоохоронного органу належить такий державний орган, предмет діяльності якого законодавчо фіксується як його завдання або функції саме охоронного призначення, хоч у назві це може й не відбиватись. Правоохоронні функції або завдання, як правило, залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) правопорядку (об’єктивна необхідність розвитку держави і суспільства; його забезпечення має відбуватися у межах законності).
Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладається на компетентні державні органи (прокуратура, органи внутрішніх справ), для яких діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є обов’язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Мотивація правопорушень, зокрема незнання правових норм, може враховуватися у більш-менш суворому характері реагування, але вона не може визнаватися підставою для невжиття відповідних заходів щодо припинення правопорушень. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюється, як правило, правомірний вплив (реагування на умови та причини правопорушень, роз’яснення процесуальних прав та обов’язків, інформування правопорушника та його мікросередовища про наслідки правопорушення тощо). При цьому неприпустимими є протиправні дії щодо правопорушників з боку працівників правоохоронних органів у вигляді погроз, залякувань, побоїв тощо.
Відновлення порушеного права – пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Йдеться про систему правомірних дій, до яких примушується фізична або юридична особа, що спричинила своїми діями збитки або будь-які інші негативні наслідки, до їх відшкодування. Для цього передбачено процедури скасування незаконного рішення, прийнятого державним органом (або й правоохоронним органом), встановлено порядок відновлення порушених правовідносин, відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за неправомірні дії правоохоронних органів тощо.
Правоохоронні дії тісно пов’язані між собою. Вони утворюють цілісну правоохоронну сферу, охоплюючи відновлення неправомірно порушеного права органами виконання. Діяльність правоохоронних органів є багатоплановою. Кожен із зазначених органів відповідає, у межах наділених повноважень, за власний внесок у стан та розвиток предмета його діяльності.
Отже, правоохоронний орган – це державний орган, основним предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.