Розгляд справ у місцевих господарських судах згідно з ч. 1 ст. 4-6 ГПК України здійснюється суддею одноособово. Будь-яку справу, що належить до підсудності цього суду, залежно від категорії та складності справи може бути розглянуто колегіально в складі трьох суддів.
Значення судового розгляду полягає в тому, що вирішується головне завдання – захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та підприємств, активний всебічний вплив на поліпшення їх діяльності. У процесі розгляду перевіряється обґрунтованість взаємних вимог і заперечень сторін; на підставі всебічного, повного та об’єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємовідносини, виявляються умови та причини, що породили спір. Значення цієї стадії полягає також і в тому, що на підставі аналізу та узагальнення матеріалів справи, досліджених у ході судового засідання, а також достовірно встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, господарського законодавства, а також усунення недоліків у діяльності організацій.
Спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України). Тільки у виняткових випадках голова господарського суду чи його заступник мають право продовжити строк вирішення спору, але не більше як на один місяць, про що виноситься ухвала, яка не підлягає оскарженню в апеляційному та в касаційному порядку відповідно до ст. 106 і 111-13 ГПК України.
У разі залучення до участі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи розпочинається заново і здійснюється в межах строків, передбачених ч. 1, 2 ст. 69 ГПК України. У разі необхідності голова господарського суду або його заступник можуть продовжити строк вирішення спору, але не більше ніж на один місяць.
У строк більше двох місяців суддя може вирішити спір, якщо про це є письмове клопотання обох сторін чи однієї сторони, погоджене з другою стороною. За наявності цих обставин у судді немає необхідності порушувати перед головою господарського суду або його заступником питання щодо продовження строку вирішення спору.
Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішений господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. Частина 3 ст. 69 ГПК України передбачає, що у виняткових випадках голова господарського суду чи його заступник має право продовжити строк вирішення спору, але не більше ніж на один місяць.
Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження в справі, у якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості й висновки або їхні посадові особи викликаються до господарського суду. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог ст. 86 ГПК України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. Тому при поверненні до господарського суду з позначкою пошти «адресат вибув» або «за даною адресою не знаходиться» усіх процесуальних документів господарський суд позбавлений можливості здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України, оскільки ухвала про порушення повернута до суду через відсутність відповідача за вказаною в позовній заяві адресою. Відповідач автоматично позбавляється можливості надати суду свої доводи і заперечення по суті заявленого до нього позову. За таких обставин господарський суд зобов’язує позивача надати уточнені відомості про адресу відповідача та докази направлення відповідачеві за уточненою адресою копії позовної заяви й доданих до неї документів. До того ж суд за власною ініціативою у порядку, визначеному ст. 38 ГПК України, може витребувати необхідну інформацію у відповідних підприємств і організацій, незалежно від їх участі у справі, і, як правило, це запити до Державного реєстратора.
Питання встановлення місцезнаходження відповідача з точки зору особливостей господарського процесу є проблематичними:
– господарський суд відповідно до ст. 69 ГПК України повинен вирішити господарський спір у строк, що не перевищує двох місяців з дня одержання позовної заяви;
– господарське процесуальне законодавство не надає право господарському суду зупиняти провадження у справі й оголошувати відповідача в розшук, або направляти повідомлення податковому органу, або доручати розшук відповідача іншим органам.
За наявності в матеріалах справи документів, які свідчать про те, що відповідач належним чином не повідомлений про дату і місце розгляду справи, суд змушений вишукувати процесуальні форми вирішення господарського спору за відсутності відповідача в судовому процесі, що є проблематичним в умовах чинного господарського процесуального законодавства, оскільки проблема вирішення господарських спорів за відсутності відповідача обумовлена як об’єктив-ними труднощами, так і неоднозначністю судової практики. Якщо позивач на вимогу суду не надав витребуваних документів, то суд має підстави залишити позов без розгляду на підставі ч. 5 ст. 81 ГПК України, але вирішення ситуації ускладнюється у випадку, коли позивач виконав усі вимоги суду, а відповідач так і залишився належно не повідомленим про час і місце судового засідання .
З метою забезпечення правильного й своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії щодо підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК України):
1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача;
2) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому самому населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з’ясовує, які матеріали можуть бути подані додатково;
3) зобов’язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці знаходження тощо); вимагає від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;
4) вирішує питання про призначення експертизи;
5) провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;
6) вирішує питання про визнання явки представників сторін на засідання господарського суду обов’язковою;
7) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для надання пояснень по суті справи;
8) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;
9) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;
10) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
Про витребування доказів від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі.
Якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК України. У цьому випадку суддя в процесі підготовки справи до розгляду ухвалою вимагає ці докази від позивача чи відповідача.
Підготовка справи до розгляду є самостійною обов’язковою стадією господарського процесу, яка здійснюється в кожній справі після її порушення з метою правильного розгляду і вирішення спору у встановлені процесуальним законом строки. Завданнями цієї стадії є:
– уточнення позовних вимог і обставин, що складають підставу позову;
– встановлення характеру правовідносин сторін і, відповідно, кола нормативних актів, які будуть застосовуватися при вирішенні спору;
– встановлення кола осіб, що беруть участь у справі;
– визначення кола доказів, які необхідні для вирішення спору по суті, і забезпечення їх надання до початку розгляду справи;
– повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду.
Вирішення спорів у господарських судах відкрите, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної чи банківської таємниці або коли сторони чи одна зі сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи в закритому судовому засіданні або про відхилення з цього приводу виноситься ухвала.
Правосуддя в господарських відносинах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Процесуальний порядок провадження в судових справах визначається системою процесуальних дій, які виконуються судом і учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою процесуальних прав і обов’язків суб’єктів правовідносин, які визначають зміст процесуальних дій; гарантіями реалізації процесуальних прав та обов’язків. У судовому процесі дії судді та учасників господарського процесу мають певний зміст і процесуальну форму вираження, вчинення і закріплення, провадяться в певній послідовності і порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу та іншими актами господарського процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями – суддею, головуючим у засіданні. Засідання господарського суду проводиться в залі засідань з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства. Підготовкою засідання займається помічник судді господарського суду, який надсилає заінтересованим особам ухвали про дату і час розгляду спору, приймає від учасників процесу необхідні для розгляду справи докази і залучає їх до справи, а також виконує за дорученням судді інші дії. На початку судового засідання суддя або головуючий оголошує склад господарського суду, перевіряє явку представників сторін та їх повноваження, роз’яснює учасникам судового процесу їхні права й обов’язки та сприяє в здійсненні належних їм прав, визначає порядок ведення засідання, з’ясовує надходження від учасників процесу заяв, клопотань, відводів складу суду, експертів тощо.
У засіданні заслуховуються представники позивача й відповідача та інші особи, які беруть у ньому участь. Суддя (головуючий) з’ясовує надходження від учасників господарського процесу доповнень до досліджених справою матеріалів. Після цього повідомляє про закінчення розгляду справи й оголошує рішення чи його резолютивну частину або те, коли буде прийняте повне рішення.
Статтею 75 ГПК України передбачено, що, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України зазначається, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з’явилися на засідання. Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що розгляд справи за відсутності будь- якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У разі нез’явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність була визнана обов’язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої п. 5 ст. 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду, або вжити обидва ці заходи одночасно, а щодо представника відповідача слід зазначити, що в разі нез’явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст. 77 ГПК України), ужити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 ГПК України або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення й передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, якщо вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимоги, то має місце зміна предмету і підстави позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 78 ГПК України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України приймає рішення про задоволення позову в разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв’язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача – про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України в разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства .
Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Отже, відповідач не обмежується якимось терміном на подання ним зустрічного позову в межах строку вирішення спору. У разі подання відповідачем зустрічного позову і необхідністю внаслідок цього дослідження в стислі терміни додаткових доказів або проведення додаткових процесуальних дій судам рекомендується застосовувати положення ч. 3-5 ст. 60 ГПК України.
Статтею 79 ГПК України встановлений вичерпний перелік підстав зупинення провадження в справі, і тому зупинення провадження з інших підстав слід визнати неправомірним. За змістом цієї статті оскарження у встановленому порядку ухвал суду першої інстанції і, відповідно, надіслання матеріалів справи до апеляційної інстанції може бути підставою для зупинення ним позовного провадження або провадження у справі про банкрутство.
Отже, засідання господарського суду можна поділити на три частини: підготовчу, розгляд справи по суті (дослідження й оцінка доказів) і прийняття рішення у справі.
Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на встановлення можливості розгляду справи по суті. На думку С.В. Васильєва, у цій частині необхідно вирішити два відносно самостійних завдання:
1) установити наявність або відсутність умов, які є необхідними для забезпечення правильного вирішення справи в судовому засіданні. Саме на це спрямовані вимоги закону, які передбачають здійснення процесуальних дій щодо перевірки явки учасників процесу і вирішення питання з розгляду справи за відсутності кого-небудь із них; щодо виявлення згоди на розгляд справи суддею одноособово; щодо вирішення питань про відвід; щодо відкладення розгляду справи;
2) створення необхідних умов для всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів у справі, для здійснення судочинства на основі змагальності й рівності сторін. На це, передусім, спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії щодо роз’яснення учасникам їхніх процесуальних прав і обов’язків; щодо вирішення судом заяв і клопотань осіб, що беруть участь у справі.
У цій частині здійснюються такі процесуальні дії:
1) головуючий відкриває судове засідання й оголошує, яка справа підлягає розгляду;
2) встановлюються особи, які з’явилися на засідання;
3) головуючий оголошує склад суду, інших учасників розгляду (прокурор, експерт, секретар), роз’яснює особам, що беруть участь у справі, їхні права та обов’язки;
4) суд розглядає заяви осіб, які беруть участь у справі;
5) розглядає питання про відкладення розгляду справи (за на-явністю підстав).
Основною частиною судового засідання є розгляд справи по суті, де вирішуються такі завдання:
– визначення обсягу та межі дослідження обставин справи в судовому засіданні;
– встановлення наявності чи відсутності підстав для припинення провадження у справі в стадії судового розгляду. Наприклад, головуючий здійснює процесуальні дії щодо виявлення бажання позивача відмовитися від своїх позовних вимог або бажання сторін укласти мирову угоду;
– дослідження доказів у справі, які входять до структури господарського процесуального доказування. До її складу також входять дії щодо встановлення предмета доказування, збору, надання та оцінки доказів.
Для цієї частини властиве здійснення таких процесуальних дій:
1) доповідь головуючого, з’ясування питань щодо підтримки позивачем своїх позовних вимог, визнання відповідачем вимог позивача, укладення мирової угоди;
2) встановлення порядку дослідження доказів;
3) заслуховування пояснень осіб, що беруть участь у справі;
4) дослідження письмових доказів;
5) дослідження речових доказів;
6) дослідження висновку експерта.
Провівши дослідження матеріалів справи і оцінивши всі наявні докази, господарський суд може дійти відповідного висновку по суті спору і прийняти рішення.
На судовому засіданні складається протокол.
У протоколі судового засідання зазначаються:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2 ) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;
3) номер справи і найменування сторін;
4) відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки;
5) відомості про роз’яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов’язків, зокрема, права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта – за дачу завідомо неправильного висновку або відмову від дачі висновку;
6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
7) усні роз’яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання.
Протокол веде секретар судового засідання. У триденний строк його підписують суддя (суддя – головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п’яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.
Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п’яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх.
На вимогу хоча б одного учасника судового процесу в суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відтворення технічного запису судового процесу здійснюється в судовому засіданні при розгляді справи судом у першій інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, а також при розгляді зауважень на протокол судового засідання на вимогу сторін чи за ініціативою суду. Питання про видачу копії технічного запису учаснику процесу, про його відтворення поза судовим засіданням вирішуються головуючим у кожному окремому випадку залежно від обставин.