Господарське процесуальне право розглядається не тільки як галузь права, але і як наука та навчальна дисципліна.
Господарське процесуальне право як наука є сукупністю правових знань, що накопичуються та постійно розширюються внаслідок спеціальних наукових досліджень та узагальнень судової практики. Наукові знання відображаються у правових доктринах, концепціях, науково-практичних коментарях, рекомендаціях законодавцю та господарським судам. У матеріалізованій формі вони знаходять своє закріплення у формулюваннях норм господарського процесуального права, конструкціях законодавчих актів, у наукових працях. Правильність висновків та пропозицій представників науки господарського процесуального права підтверджується або спростовується правозастосовчою практикою. Інколи до правових ідей, що були спростовані під час розроблення та прийняття законів, повертаються знову внаслідок прихильності до цієї правової ідеї.
Господарське процесуальне право як юридична наука являє собою сукупність правових знань щодо організації та діяльності господарських судів та інших органів, що вирішують господарські спори. Тому система науки багато в чому збігається із системою господарського процесуального права як галуззю права. Проте система науки охоплює також і інші питання, які не становлять предмета галузі чи навчальної дисципліни. Це, зокрема, питання розвитку господарського процесуального законодавства, організації господарських судів, правового статусу суддів господарських судів, загальної характеристики органів господарської юрисдикції в державах – членах СНД та інші питання, що мають загальнотеоретичне значення.
Як юридична наука, господарське процесуальне право має свій предмет і об’єкт дослідження. Предметом науки є система нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання процедур господарського судочинства, тобто правове регулювання процесуальної діяльності, механізм якої передбачає формування та реалізацію господарського процесуального законодавства, а також охоплює питання історичного розвитку законодавства про господарське судочинство, організацію господарських судів, правового статусу суддів господарських судів, загальної характеристики органів господарської юрисдикції та інші питання, що мають загальнотеоретичне значення. Іншими словами, предметом науки господарського процесуального права є господарське процесуальне право в нерозривному зв’язку з іншими суспільними явищами в його історичному розвитку і практичному застосуванні.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час вирішення господарських спорів. Як наука, господарське процесуальне право має мету – теоретичне відображення всіх основних проявів правового регулювання, здійснення господарського судочинства, а також досудового врегулювання господарських спорів.
Соціальне призначення, місце і роль науки господарського процесуального права в суспільстві, гуманітарних та юридичних науках найбільш повно і конкретизовано розкриваються через функції, які виконує галузева наука. Наука господарського процесуального права здійснює як загальнонаукові функції, що властиві будь-якій науці (пізнавальна, інтерпретаційна, прогностична, евристична, комунікативна, прикладна, ідеологічна, виховна), так і спеціальні юридичні функції. Спеціально-юридичні функції розкривають ті особливості призначення науки господарського процесуального права, які зумовлені їх спрямованістю на дослідження держави і права як особливих соціальних явищ, що мають власну природу і тенденції розвитку. До цих функцій належать:
– правоорієнтуюча функція, яка відображає роль господарського процесуального права як частини юриспруденції у визначенні правових орієнтирів, правових цінностей, правових ідей і принципів, шляхів удосконалення господарського процесуального законодавства, правового регулювання вирішення господарських спорів, створення надійних правозахисних механізмів тощо;
– практикозабезпечуюча (інструментальна) функція, яка визначає значення цієї галузевої науки як інструмента суспільства і держави щодо наукового забезпечення державно-правової практики, наприклад, на державне замовлення вчені досліджують певні правові проблеми практичного характеру, опрацьовують відповідні рекомендації, створюють нові технології державно-правової практики, розробляють нові методи та засоби її здійснення;
– критично-експертна функція, яка означає, що господарським процесуальним правом як галуззю юриспруденції не тільки пізнаються загальні закономірності й тенденції державно-правового розвитку чи визначаються правові орієнтири, прогнози, а й критично осмислюється стан господарського процесуального законодавства, організації та діяльності господарських судів, їх відповідність загальноприйнятим правовим і демократичним принципам, проводиться наукова експертиза проектів нормативно-правових актів та державної й правової практики.
Створення системи господарських судів як органів, що здійснюють правосуддя в господарських відносинах, спрямоване, у першу чергу, на вдосконалення процедури розгляду господарських справ. Це потребує глибоких наукових досліджень ролі і місця господарських судів у судовій системі України; проблем організації господарських судів і вдосконалення їх системи; шляхів створення реальних гарантій забезпечення незалежності суддів; процесу завершення перетворення колишніх державних арбітражів у повноцінні органи правосуддя – господарські суди; основних засад здійснення правосуддя в господарських відносинах; актуальних аспектів процесуальної та поза процесуальної діяльності господарського суду тощо.
Предметом господарського процесуального права як навчальної дисципліни є система норм, що регулюють організацію і діяльність господарського суду та інших органів господарської юрисдикції, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах та вирішують господарські спори. Об’єктом вивчення є також концепції, правові погляди, історичні факти з проблем господарського (арбітражного) процесу, які накопичені правовою наукою.
Таке визначення, надане в посібнику «Арбітражний процес», є досить загальним і не охоплює всього кола питань, що становлять предмет навчальної дисципліни «Господарське процесуальне право», структура якої в основному відповідає Господарському процесуальному кодексу України .
Список рекомендованих джерел
Нормативні акти
1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. – 2001. – № 36. – Ст. 188.
2 . Закон України «Про судоустрій України» // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2002. – № 7-8. – С. 2-25.
3. Закон України «Про статус суддів» // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2001. – № 29-30. – С. 14-21.
Юридична література
1.Абова Т.Е. Арбитражный процесс в СССР: понятие, основные принципы. – М.: Юридическая литература, 1985.
2 .Арбитражный процесс: Учебник для вузов / Под ред. проф. М. Треушникова. – М., 1993.
3. Арбитражный процесс: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. – М.: Юридическая литература, 1996.
4 . Арбитражный процесс: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстю- ка. – М.: ООО «Городец-издат», 2002. – 480 с.
5. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. – М.: Юристъ, 2002. – 480 с.
6. Балобанов А., Бианко Р. Очерки по гражданскому процессуальному праву и арбитражу. – Одесса, 2001. – С. 52-53.
7. Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 248 с.
8. Боровик С.С., Джунь В.В., Мудрий С.М. Захист прав суб’єктів господарювання в арбітражних судах України. – К.: Оріяни, 2001. – 228 с.
9. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2001. – 368 с.
10. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер- надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 331 с.
11. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Укладач В.Е. Беляневич. – К.: Юстиніан, 2002. – 544 с.
12. Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя // Право України. – 2000. – № 6. – С. 34-36.
13.Оніщук М.В. Огляд проекту Господарського процесуального кодексу України // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 2. – С.121-123.
14. Осетинський А. Додержання законності при вирішенні господарських спорів // Право України. – 1999. – № 4. – С. 11-15.
15. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х.: Консум, 2001. – Ч. ІІ. – 432 с.
16. Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. – Х.: Консум, 2003. – 320 с.
17. Притика Д. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності в економічній сфері // Право України. – 1999. – № 5. – С. 14-17.
18. Притика Д. Арбітражні суди України: завдання по удосконаленню організаційної роботи // Право України. – 2000. – № 4. – С. 3-7.
19. Притика Д. Судова незалежність: етика і проблеми корупції // Право України. – 2000. – № 6. – С. 3-5.
20. Притика Д. Роль арбітражних судів у забезпеченні законності в економічних правовідносинах і протидії економічним правопорушенням // Право України. – 2001. – № 1. – С. 8-14.
21. Притика Д. Арбітражні суди в Україні, історія сьогодення, перспективи розвитку // Право України. – 2001. – № 3. – С. 7-14.
22. Притика Д. Арбітражні суди України: 10 років на стороні законності в господарських відносинах // Право України. – 2001. – № 6. – С. 13-16.
23. Руденко М. Арбітражний суд і прокуратура: історія становлення та сучасний стан взаємовідносин // Право України. – 2000. – № 2. – С. 58-60.
24. Смітюх А.В. Стратагематика господарського процесу // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 2. – С. 133-137.
2 5.Тітов М. До реформи господарського судочинства // Право України. – 2001. – № 2. – С. 120-125.
26.Фомченков Д. Господарські суди на захисті інтелектуальної власності // Право України. – 2001. – № 10. – С. 92-93.
27. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.- С. 7-31.
28. Ющик О.І. Господарський кодекс у правовій системі України // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1. – С. 135-140.