Побудова ефективної системи господарських судів залежить від вирішення фундаментальних питань:
– удосконалення системи господарських судів як елементу системи судової влади в цілому;
– удосконалення всієї системи судової влади, з одного боку, як системоутворюючого елементу для системи господарських судів, з іншого – як системного елементу державної влади.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій України» державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Система господарських судів, які здійснюють судову владу шляхом вирішення господарських та інших справ, віднесених до їх ведення, ґрунтується на загальних принципах і положеннях судоустрою та судочинства.
Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.
Основними завданнями господарського суду, що визначають зміст його діяльності є:
– захист прав і законних інтересів учасників господарських правовідносин;
– сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;
– унесення пропозицій, спрямованих на удосконалення правового регулювання господарської діяльності.
Господарські суди мають розглядати весь комплекс питань правового регулювання економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарського права. Ураховуючи комплексний характер таких відносин, предметом судового захисту мають бути суб’єктивні права і законні інтереси суб’єктів господарської діяльності (суб’єктивна ознака обсягу судового захисту), предметом судової діяльності мають бути економічні спори (об’єктивна ознака обсягу судового захисту). Отже, основним у діяльності місцевих господарських судів є розв’язання господарського (економічного) спору .
Господарські суди становлять єдину систему спеціалізованих судів, яка складається з місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України.
Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевий господарський суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені Господарським процесуальним кодексом України до його підсудності, а саме: справи, що виникають з господарських правовідносин та інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції всі справи, підвідомчі господарським судам. Основним у діяльності місцевих господарських судів є розв’язання господарського (економічного) спору, вирішення справи по суті. У чинному господарському процесуальному законодавстві відсутнє визначення економічного спору. Тому, на думку Д.М. Притики, потрібно вести мову про господарські спори, які можна визначити як спори, що виникають між суб’єктами господарювання в процесі і у зв’язку із здійсненням ними їх статутних прав та обов’язків1.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
– спорів, що виникають при погодженні стандартів та тех-нічних умов;
– спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
– інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Місцевий господарський суд складається із суддів місцевого господарського суду, голови та заступника голови суду. У місцевому господарському суді, в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.
Голова місцевого господарського суду:
1) здійснює організаційне керівництво діяльністю господарського суду;
2) визначає обсяг обов’язків заступника (заступників) голови суду;
3 ) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;
4) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;
5) організовує ведення судової статистики;
6) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;
7) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
8) здійснює інші передбачені законом повноваження.
Голова місцевого господарського суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази та розпорядження.
Правовий статус судді господарського суду закріплено Конституцією України, Законами України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами. Суддею господарського суду є посадова особа, наділена повноваженнями здійснювати правосуддя щодо господарських відносин.
Судді, відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус суддів» є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади та посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України.
На посаду судді місцевого господарського суду може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший за двадцять п’ять років, який має вищу юридичну освіту й стаж роботи в галузі права не менше ніж три роки, а також проживає в Україні не менш ніж десять років і володіє українською мовою. Суддя місцевого господарського суду здійснює:
– правосуддя в порядку, встановленому господарським процесуальним законодавством;
– процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;
– контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням;
– інші передбачені законодавством повноваження.
Суддя обіймає посаду безстроково, крім суддів, які призначаються на цю посаду вперше. Уперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу, зміст якої визначено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус суддів». Присяга судді складається перед Президентом України. Судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.
Суддя господарського суду зобов’язаний:
– при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;
– додержуватися вимог, передбачених ст. 5 Закону України «Про статус суддів», службової дисципліни та розпорядку роботи суду;
– не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;
– не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.
Необхідною умовою для зайняття посади судді є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.
Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні. Незалежність суддів забезпечується:
– встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади;
– передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;
– таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення;
– забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;
– відповідальністю за неповагу до судді;
– правом судді на відставку;
– недоторканністю суддів;
– створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;
– особливим порядком фінансування судів;
– системою органів судового самоврядування.
Суддя господарського суду звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
– закінчення строку, на який його призначено;
– досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
– неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
– порушення суддею вимог щодо несумісності;
– порушення суддею присяги;
– набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
– припинення його громадянства;
– визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
– подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
– його смерті.
Про наявність підстав для припинення повноважень судді господарського суду та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, у строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді.
Вплив на суддю в будь-якій формі з метою перешкодити всебічному, повному і об’єктивному розгляду конкретної справи тягне за собою відповідальність за законодавством України.