Політико-правові засади діяльності Уряду
Кабінет Міністрів України є політичним центром виконавчої влади, колегіальним органом, своєрідним штабом з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади держави. Кабінет Міністрів України (Уряд України) – вищий орган у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність зазначених органів.
Довідка. Правовий статус Кабінету Міністрів України
Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Джерело: Конституція України.
До основних завдань Уряду належать:
забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;
– вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості;
– забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
– розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;
– забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;
– забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону;
– здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
– організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
– спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Урядова компетенція спрямована на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента, власної Програми діяльності, схваленої Верховною Радою, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах: верховенства права; законності; поділу державної влади; безперервності; колегіальності; солідарної відповідальності; відкритості та прозорості.
Важливою складовою правового статусу Кабінету Міністрів України є склад і порядок його формування. Згідно зі ст. 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Посадовий склад (кількість та перелік посад) новосформованого Кабміну визначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра одночасно з призначенням його персонального складу.
Прем’єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Члени Кабінету Міністрів, крім Прем’єр-міністра, призначаються на посаду Президентом України за поданням Прем’єр- міністра. Рішення про призначення членів Кабміну може прийматися як списком, так і щодо окремих посад членів Уряду.
Посади членів Кабінету Міністрів належать до політичних, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Зазначені політичні фігури забезпечують політичне та організаційне керівництво відповідними сферами державного управління.
Конституцією встановлені певні обмеження щодо входження до складу уряду: члени Кабінету Міністрів не можуть бути народними депутатами України або мати інший представницький мандат, не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що мають на меті одержання прибутку.
Прем’єр-міністр України як глава Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує його діяльність на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Уряду, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабмін.
Перший віце-прем’єр та віце-прем’єр-міністри як заступники глави Уряду відповідно до розподілу функціональних повноважень:
– забезпечують виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, виконання інших покладених на Уряд завдань і повноважень у відповідних напрямах діяльності;
– очолюють відповідні урядові комітети;
– забезпечують підготовку питань на засідання Кабінету Міністрів, вносять пропозиції щодо порядку денного засідань Уряду;
– забезпечують взаємодію Уряду з Президентом та Верховною Радою з питань діяльності Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади;
– беруть участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів, мають право бути присутніми на засідання Верховної Ради та її органів, брати участь у роботі колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
– за дорученням Кабміну здійснюють керівництво консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, що утворюються Урядом;
– представляють у встановленому порядку Кабінет Міністрів у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;
– ведуть переговори і підписують міжнародні договори України відповідно до наданих їм повноважень.
У разі відсутності Прем’єр-міністра у зв’язку з відпусткою, закордонним відрядженням чи хворобою його повноваження виконує Перший віце-прем’єр-міністр або віце-прем’єр-міністр згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень.
Міністр України — член Кабінету Міністрів України:
– забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, формування та реалізацію державної політики, виконання інших покладених на Уряд завдань і повноважень у відповідній сфері;
– спрямовує та координує діяльність відповідних центральних органів виконавчої влади.
Новоутворений Уряд не пізніше ніж через 3 0 днів подає Верховній Раді України для схвалення
Програму своєї діяльності на весь термін його повноважень, що розробляється на основі передвиборної програми Президента України та пропозицій членів Кабінету Міністрів. У цьому документі визначається стратегія діяльності Кабінету Міністрів. Програма вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України.
Кабінет Міністрів утворюється на строк повноважень Президента України, тобто на п’ять років. У зв’язку із закінченням терміну повноважень Президента чи дострокового їх припинення (відставка, імпічмент, стан здоров’я, смерть) достроково припиняються і повноваження Кабміну. Кабінет Міністрів складає повноваження перед новообраним Президентом України. Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято Президентом, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого уряду у термін, що не перевищує 60 днів.
Відставка Уряду, яку приймає Президент, настає внаслідок: прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів; прийняття Президентом рішення про відставку Кабінету Міністрів; відставки Прем’єр-міністра; смерті Прем’єр-міністра.
Кабінет Міністрів є колегіальним органом, організаційною формою його роботи є засідання, що скликаються Прем’єр-міністром. На них розглядаються такі питання:
– концептуальні засади реалізації державної політики (політична пропозиція, концепція державної цільової програми та концепція закону);
– питання щодо реалізації програми Президента України;
– питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами Уряду;
– питання організаційно-розпорядчого характеру, в тому числі кадрові, питання присудження премій та призначення стипендій Кабміну;
– законодавчі ініціативи Уряду;
– питання, що потребують врегулювання актами Президента;
– проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів;
– питання відзначення державними нагородами міністрів, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;
– питання нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів;
– інші питання, розгляд яких передбачено Регламентом Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. У формі постанов Кабінету Міністрів видаються акти, які: мають нормативний характер; з питань затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики; в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання; затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.
У формі розпоряджень Кабінету Міністрів видаються акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань: схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; затвердження державної цільової програми, плану заходів; утворення та затвердження складу робочих груп з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; виділення коштів з резервного фонду державного бюджету; делегування повноважень Кабінету Міністрів органам виконавчої влади у передбачених законом випадках; передачі майна; кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.
Зазначені акти приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Уряду. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів і за цей проект проголосував Прем’єр-міністр, рішення вважається прийнятим. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр України.
Постанова Кабінету Міністрів України набирає чинності з дня її офіційного опублікування, якщо інше не передбачено такою постановою, але не раніше дня її опублікування. Розпорядження Кабінету Міністрів України набирає чинності з моменту його прийняття, якщо таким розпорядженням не встановлено пізніший строк набрання ним чинності.
Ці акти у разі невідповідності Конституції, законам України, актам Президента України можуть бути скасовані Президентом України. До того ж акти Кабінету Міністрів в повному обсязі або їх окремі положення, визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення останнім такого рішення.
На відміну від Президента України, якому Конституція забороняє передавати свої повноваження для здійснення іншим особам або органам, Кабінет Міністрів у разі потреби може делегувати (тобто передавати для тимчасового чи безстрокового виконання) окремі повноваження іншим органам виконавчої влади, а також органам місцевого самоврядування – за їх згодою, якщо це прямо не заборонено законом або актом Президента України.
Робочі органи Кабінету Міністрів України
Секретаріат Кабінету Міністрів України – постійно діючий орган, що здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Уряду. Секретаріат забезпечує: підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів; діяльність Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України.
Очолює Секретаріат Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів, який призначається та посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів за поданням Прем’єр-міністра України.
Секретаріат складається з таких структурних підрозділів: а) департаменти фахової експертизи; юридичного забезпечення; інформації та комунікацій з громадськістю; кадрового забезпечення; забезпечення взаємодії з Верховною Радою та регіонами; зовнішньоекономічних зв’язків та двосторонніх комісій; європейської інтеграції; забезпечення документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян; господарсько-фінансовий; б) управління: бухгалтерського обліку, фінансів та звітності; забезпечення протокольних заходів; розвитку інформаційного суспільства та інформаційної безпеки; режимно-секретне; експертизи дотримання регламентних норм та організації засідань Кабміну; експертизи соціально-трудових відносин.
Для забезпечення здійснення Прем’єр-міністром своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів утворюється патронатна служба – Апарат Прем’єр-міністра України, керівник якого призначається та посаду та звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.
Для забезпечення здійснення своїх повноважень Уряд може утворювати постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що діють на громадських засадах за колегіальним принципом:
– комісія – для забезпечення узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, пов’язаних із реалізацією повноважень Кабінету Міністрів;
– комітет – для розгляду питань щодо присудження державних премій;
– організаційний комітет – для забезпечення узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань підготовки і проведення заходів загальнодержавного значення;
– рада – для вивчення проблемних питань, пов’язаних із реалізацією державної політики у відповідній сфері;
– робоча група – для участі в підготовці проектів нормативно-правових актів, інших документів, що подаються на розгляд Уряду;
– урядова комісія – для розслідування причин аварії (катастрофи), вжиття заходів з подолання наслідків стихійного лиха, надання допомоги потерпілим громадянам та їх сім’ям.
Відносини Уряду з іншими органами публічної влади
Щодо повноважень Кабінету Міністрів у відносинах з іншими органами виконавчої влади, то насамперед слід виділити напрями його впливу на очолювану систему органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів спрямовує і координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. З цією метою Уряд:
– визначає стратегічні цілі, пріоритети і першочергові завдання щодо реалізації державної політики у відповідній сфері;
– визначає критерії оцінки ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади;
– затверджує заходи, спрямовані на узгодження дій центральних органів виконавчої влади та об’єднання їх зусиль для виконання спільних завдань;
– здійснює інші заходи.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є підзвітними Уряду. Кабінет Міністрів має право скасовувати акти центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині у разі їх невідповідності Конституції і законам України, актам Президента України та актам Кабміну шляхом прийняття відповідних розпоряджень.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим є підзвітною і підконтрольною Уряду з питань виконання нею державних функцій і повноважень. Кабінет Міністрів заслуховує звіти Голови Ради міністрів АРК з питань виконання Урядом АРК державних функцій і повноважень. У разі неналежного виконання Головою Ради міністрів АРК покладених на нього повноважень Кабмін має право звернутися до Президента України та до Верховної Ради АРК з поданням про звільнення його з посади.
Кабінет Міністрів спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій щодо виконання Конституції і законів України, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, органів виконавчої влади вищого рівня, здійснення на відповідній території інших наданих місцевим держадміністраціям повноважень.
Кабінет Міністрів в особі Прем’єр-міністра вносить Президентові України подання щодо призначення на посади і звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих держадміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів. Місцеві державні адміністрації та їх голови підзвітні та підконтрольні Уряду у межах його повноважень. Підзвітність і підконтрольність обласних і районних державних адміністрацій не поширюється на ту частину повноважень, яка делегована їм органами місцевого самоврядування – відповідними обласними чи районними радами. Кабінет Міністрів постійно одержує від місцевих державних адміністрацій інформацію про їхню діяльність, регулярно заслуховує звіти голів державних адміністрацій з питань їх діяльності.
На відміну від повноважень, які має Кабінет Міністрів щодо органів, які складають очолювану ним систему, стосовно місцевого самоврядування компетенція Кабінету Міністрів спрямована на максимальне сприяння його функціонуванню й розвитку – без будь-якого втручання в безпосередню діяльність органів самоорганізації населення.
Кабінет Міністрів може вносити на розгляд Верховної Ради законопроекти щодо делегування органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади. Одночасно Кабінет Міністрів подає пропозиції про фінансування здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету або через віднесення до місцевого бюджету окремих загальнодержавних податків, а також передачі в комунальну власність чи в користування органів місцевого самоврядування відповідних об’єктів права державної власності. Водночас органи місцевого самоврядування в частині делегованих їм повноважень органів виконавчої влади підконтрольні та підзвітні Кабінету Міністрів.
Кабінет Міністрів України спрямовує діяльність усієї системи органів виконавчої влади на додержання визначених законом прав органів місцевого самоврядування, забезпечує плідну взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення та реалізації завдань соціально-економічного і культурного розвитку регіонів, адміністративно-територіальних одиниць.