Проголосивши ті чи інші положення основами конституційного ладу, держава повинна створити належний механізм забезпечення їхнього дотримання та виконання як кожного окремо, так і всіх разом в єдиній системі. Іншими словами – держава, проголосивши сукупність тих чи інших конституційних принципів і положень основами конституційного ладу, зобов’язана створити належну систему (механізм) захисту цього конституційного ладу.
Конституційний лад держави можна змінити двома шляхами: – легальним (законним, шляхом внесення відповідних змін до Конституції держави);
– нелегальним (незаконним, шляхом військового перевороту, зовнішньої інтервенції, провокації громадянської війни тощо).
В першому варіанті – варіант легального шляху, в Розділі ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» передбачено процедуру зміни конституційних положень, які визначають основи конституційного ладу України (йдеться про внесення змін до Розділу першого Конституції України).
Для того, щоб змінити конституційні положення необхідно:
– внести до парламенту пропозицію про таку зміну Конституції України (це має право зробити: 1) Президент України;
2) не менше 150 народних депутатів);
– парламентом прийняти пропозицію про таку зміну Конституції України (рішенням не менше двох третин народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України – не менше 300 народних депутатів);
– затвердити це рішення Всеукраїнським референдумом, який повинен бути призначений Президентом України.
У варіанті нелегального (незаконного) способу зміни конституційного ладу, щоб застерегти (не допустити) настання умов, за яких це може стати можливим, законодавцем передбачено низку конституційних положень:
1) організація захисту держави загалом від зовнішнього агресора. Основними конституційними положеннями виступають положення ст. 117 Конституції України:
– захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу;
– оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України;
– забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності;
– держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей;
– на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, непередбачених законом;
– на території України не допускається розташування іноземних військових баз.
2) зовнішньополітична діяльність України повинна бути спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;
3) введення надзвичайного стану як протидія поваленню існуючого конституційного ладу України (введення комендантської години, заборона страйків та мітингів, обмеження руху транспортних засобів, введення цензури, зупинення діяльності політичних партій, заборона продажу зброї, отруйних речовин, спиртних напоїв тощо);
4) створення на загальнодержавному рівні координаційного органу з питань національної безпеки – Ради національної безпеки і оборони України.
Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.
До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:
1) Прем’єр-міністр України;
2) Міністр оборони України;
3) Голова Служби безпеки України;
4) Міністр внутрішніх справ України;
5) Міністр закордонних справ України.
У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.