Конституційна відповідальність – це особливий самостійний вид юридичної відповідальності, передбачений Конституцією та іншими законами, зміст якого полягає в настанні негативних наслідків для порушників конституційно-правових норм.
Розрізняють позитивну і негативну або ретроспективну відповідальність. Позитивна відповідальність означає відповідальне ставлення суб’єкта правовідносин до виконання своїх обов’язків, його відповідальну поведінку. Вона має моральний характер – передбачає свідоме ставлення особи до виконання своїх обов’язків, її відповідальну поведінку, відповідальне здійснення органом влади своїх функцій і повноважень, компетентність, підзвітність тощо, але не пов’язується з юридичними санкціями за неналежну поведінку. Негативна відповідальність, навпаки, настає у разі вчинення суб’єктом правопорушення і передбачає застосування щодо нього юридичних санкцій. Оскільки така відповідальність настає за вчинене правопорушення (тобто за минуле), то її називають ще ретроспективною відповідальністю (від лат. retro – назад і specio – дивлюся).
Конституційно-правові відносини ґрунтуються як на позитивній (свідомому виконанні обов’язків), так і на негативній відповідальності, причому безпосередньо у конституційному праві застосування санкцій в порядку негативної відповідальності передбачається досить рідко. Відповідальність за порушення конституційно-правових норм настає також за нормами адміністративного та кримінального права.
Про конституційно-правову відповідальність можна говорити тільки як про негативну (юридичну) відповідальність, пов’язану із застосуванням санкцій щодо правопорушника.
Конституційно-правова відповідальність – це політико-правова відповідальність, що настає за конституційне правопорушення і виявляється в особливих несприятливих наслідках для його суб’єкта.
З’ясування сутності та особливостей конституційно-правової відповідальності, виокремлення її форм має важливе теоретичне і практичне значення. В теоретичному відношенні конституційно-правова відповідальність виступає однією із системотворчих ознак галузі конституційного права, а в практичному – є чинником реалізації конституційно-правових норм, ефективності здійснення публічної влади.
Конституційно-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, поряд із кримінальною, адміністративною, цивільною та іншими видами юридичної відповідальності. Як і інші види юридичної відповідальності, вона настає у разі правопорушення, передбачає застосування санкції щодо правопорушника, за необхідності – державного примусу тощо. Водночас конституційно-правова відповідальність характеризується низкою особливостей. Головною її особливістю є політичний характер, тобто вона є відповідальністю за здійснення публічної влади. Ще однією особливістю конституційно-правової відповідальності є те, що вона передбачена нормами самого конституційного права. Цим вона відрізняється від відповідальності за конституційне правопорушення за нормами інших галузей права: кримінального, адміністративного, цивільного. Суб’єктами конституційно-правової відповідальності можуть бути органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи, депутати представницьких установ, громадські об’єднання. На громадянина, який не є депутатом чи посадовою особою, вона взагалі не поширюється.
У загальній теорії права розрізняють фактичну підставу юридичної відповідальності, якою є склад правопорушення, і нормативну підставу, якою є порушена норма права. Підставами конституційно-правової відповідальності також є певні дії суб’єктів конституційного права і порушені ними конституційно-правові норми. Особливістю конституційно-правової відповідальності, зумовленою її політичним характером, є те, що вона може наставати і за відсутності вини суб’єкта, тобто без таких його дій, що порушують норми конституційного права. У більшості випадків конституційно-правова відповідальність настає за наявності вини, яка має встановлюватися з дотриманням встановлених законом процесуальних норм, в деяких випадках вона пов’язується з тими діями, що розцінюються як негативні у політичному відношенні, хоча й не є правопорушенням і не містять вини. Прикладом останньої є політична відповідальність уряду в цілому або окремих його членів, які можуть бути відправлені парламентом чи главою держави у відставку з політичних мотивів, без будь-яких правопорушень з їхнього боку.
Формами конституційно-правової відповідальності є:
– скасування або зупинення дії неконституційного акта;
– визнання результатів виборів або референдуму недійсними;
– дострокове припинення повноважень представницького органу;
– відправлення органу державної влади у відставку;
– офіційне визнання роботи державного органу, вищої посадової особи незадовільною;
– усунення з посади в порядку імпічменту;
– дострокове припинення дії депутатського мандата;
– звільнення посадової особи;
– заборона громадського об’єднання за антиконституційну діяльність тощо.
Реалізація конституційно-правової відповідальності соціальних спільнот як суб’єктів конституційного права здійснюється через їх представників -політичні партії та громадські організації. Одним із видів конституційно-правової відповідальності є відповідальність держави перед громадянами, що зумовлюється її конституційними обов’язками. Відповідальність держави може бути, наприклад, наслідком використання громадянами права оскаржити в суді рішення і дії (бездіяльність) органів державної влади та їхніх посадових осіб.
Форми конституційно-правової відповідальності можуть бути класифіковані за різними підставами: за суб’єктами відповідальності (орган державної влади, місцевого самоврядування, посадова особа, політична партія, громадська організація тощо); за характером санкцій (попереджувальні, правовідновлювальні, штрафні тощо); за суб’єктами застосування санкцій (парламент, президент, глава уряду, суд тощо) та ін. Докладне уявлення про форми конституційно-правової відповідальності дає розрізнення їх за характером негативних наслідків санкції, які можна узагальнити до трьох основних видів: дострокове припинення повноважень органів публічної влади, їхніх посадових осіб та депутатів; скасування, зупинення чи недопущення дії актів органів публічної влади та їхніх посадових осіб; встановлення обмежень щодо реалізації окремих конституційних прав і свобод суб’єктами конституційного права.
Так, сьогодні чинним законодавством, насамперед і самою Конституцією України, передбачено настання конституційної відповідальності в багатьох випадках санкціями, в яких є:
1) імпічмент Президента України;
2) розпуск Верховної Ради України;
3) відставка Кабінету Міністрів;
4) дострокове припинення повноважень народних депутатів України;
5) дострокове припинення повноважень суддів Конституційного Суду України;
6) дострокове припинення повноважень місцевих рад;
7) припинення діяльності політичних партій;
8) припинення діяльності засобів масової інформації;
9) зміна конституційного статусу особи тощо.
Нині відбувається становлення інституту «конституційної відповідальності» в Україні. В останні роки він став предметом не тільки жвавого обговорення, а й спроб практичної реалізації в умовах теперішніх конституційно-правових реалій.