Чинній Конституції України (Конституції 1996 року) притаманні тією чи іншою мірою майже всі загальновідомі юридичні властивості Конституції.
Конституція України – Основний Закон держави, тобто це документ, який повинен бути основою (фундаментом) національного законодавства. Більшість конституційних норм становлять основу для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів. Наприклад, статті 69-73 Конституції України є основою для законодавства про референдуми в Україні; статті 147-153 – для законодавства про конституційну юстицію.
Конституція України – це закон, що має вищу юридичну силу, всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати положенням Конституції. Жоден нормативно-правовий акт держави не може суперечити Конституції. Про це йдеться в ст.8 Конституції України: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй…… У випадку появи будь-якого нормативно-правового акту, положення якого не відповідають Конституції України, цей акт повинен бути відмінений. Якщо це, наприклад, закон чи будь-який акт Верховної
Ради України, а також акти Президента України, то відмінити дію цього акта має Конституційний Суд України.
Стабільність Конституції України забезпечує особливий порядок внесення змін до неї (розділ ХІІІ Конституції України), а її охорону сьогодні здійснює Конституційний Суд України.
Наділення положень Конституції властивостями норм прямої дії. Це означає, що конкретні конституційні приписи повинні впливати на суспільні відносини безпосередньо, їх виконання не може відкладатись у зв’язку з відсутністю тих або інших роз’яснювальних актів.
За загальними класифікаційними ознаками Конституцію України 1996 року можна визначити як:
1) писану кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;
2) жорстку конституцію, оскільки внесення змін і доповнень до Конституції України, на відміну від внесення змін і доповнень до інших законів, потребує в окремих випадках як спеціальних суб’єктів (спеціальне коло суб’єктів, які мають право вносити пропозиції про внесення змін і доповнень, затвердження змін на всеукраїнському референдумі), так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 голосів від конституційного складу Верховної Ради України);
3) за порядком прийняття конституції як конституцію народну (демократичну), оскільки остання була прийнята парламентом України 28 червня 1996 року.
Загальна теорія конституційного права знає таке поняття як функції конституції.
Функції конституції – це суспільне призначення Конституції та способи її реалізації.
Конституція сучасної держави, в тому числі і Конституція України, сьогодні виконують декілька головних функцій. Ці функції можна певним чином класифікувати. Так, за предметом функціонування та реалізації Конституції, найбільш яскраво проявляються три функції Конституції: юридична; політична; ідеологічна.
Юридична функція полягає в тому, що Конституція України є насамперед законом. А отже його основне призначення – регулювання суспільних відносин. Конституція України, як будь- який інший закон, регулює суспільні відносини. Ми вже знаємо, що вона регулює найбільш важливі суспільні відносини пов’язані із становлення інститутів прав та свобод людини і громадянина, територіального устрою держави, системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. В цьому і проявляється юридична або правова функція Конституції України.
Політична функція полягає в тому, що Конституція України має пряме відношення до процесів формування влади – до політичних процесів. В Конституції України закріплено виборчу систему, основи правового статусу особи і громадянина, правове положення політичних партій і громадських організацій. Іншими словами, Конституція України закріплює конкретну політичну систему (ту, яка склалася і реально функціонує), а також окреслює контури – реформування, дальшого розвитку політичної системи України. Наприклад, саме в Конституції України вперше появляється положення про введення в системі державних органів України – омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). Зрозуміло, що введення інституту омбудсмана відобразиться у характеристиці політичної системи України.
Ідеологічна функція Конституції – полягає в тому, що Конституція, будучи найвищим (Основним) законом держави, містить цілу низку ідей певного спрямування (конкретну ідеологію).
Що це за ідеологія, якщо йдеться про Конституцію України 1996 року? Коротко вона викладена в наступних твердженнях. Сучасна Українська держава – це держава, яка є наслідком реалізації українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Це держава – суверенна, демократична і соціальна. Вона прагне стати правовою. Держава, в якій державна влада має будуватись за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову; держава, яка визнає і гарантує місцеве самоврядування. Все це в єдності і складає певну ідеологію.
За напрямком дії, функції Конституції можна поділити на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні функції Конституції спрямовані на зовнішню політику держави. Наприклад, конституційні основи зовнішньої політики України, системи оборони України, основи політики України щодо українців, які проживають за межами України тощо.
Внутрішні функції Конституції – функції, які спрямовані на внутрішню політику держави. Наприклад, встановлення і підтримання в Україні конституційного порядку тощо.
За часом дії, функції Конституції України можна поділити на постійні і тимчасові. Постійні функції виконуються (здійснюються ) постійно, тимчасові – відповідно, протягом якогось часу. До прикладу, Конституція України містить Розділ – 15 «Перехідні положення». Нормами даного розділу врегульовувались чи ще врегульовуються окремі групи суспільних відносин, але тільки на перехідний період.