ТРАНЗИТОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА – 1) теорія, напрям досліджень, що обґрунтовує процес переходу від автократичних, тоталітарних режимів до демократичних засобів і способів управління; 2) робить акцент не на об’єктивних умовах і “передумовах” демократії, а на діяльності основних політичних акторів – насамперед, на стратегічних виборах і дії політичних еліт (Д.Растоу, С.Гантінг- тон, Х.Лінц, Ф.Шміттер, Г.О’Доннел, А.Пшеворський); 3) існують два проти-лежних напрями, які аналізують шляхи переходу до демократії: – стратегія історичних траєкторій – тривалий історичний шлях – “історична зумовленість” (Б.Мур-молодший, П.Андерсон і С.Роккан); 2) стратегія розриву, відповідна демократичного прориву, – мінливий шлях, який диктує причину і наслідок (Р.Даль, Д.Растоу, А.Стефан).
© Гонюкова Л.В.