АБСТРАКЦІОНІЗМ
Модерністський напрям в образотворчому мистецтві XX століття. Абстракціонізм — це цілковита відмова від наближеного до дійсності зображення форм, комбінація геометричних фігур, кольорових плям та ліній.
АВАНГАРДИЗМ
Загальна назва художніх напрямів у мистецтві XX століття, зорієнтованих на докорінне оновлення мистецтва як за змістом, так і за формою. Авангардизм присутній в образотворчому мистецтві кожної епохи.
АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО
Мистецтво високорозвинених рабовласницьких суспільств Середземномор’я та Середньої Азії І тисячоліття до н. е. (Греція та елліністичні держави, Римська республіка). Найпліднішим періодом розвитку античного мистецтва, коли окреслилися його основні тенденції, вважають період грецької класики (VI—V ст. до н. е.).
АРХІТЕКТУРА
Це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. На сучасному етапі розвитку людства архітектура становить одну з найважливіших частин засобів виробництва (промислова архітектура — будівництво заводів, фабрик, електростанцій тощо) та матеріальних засобів існування людського суспільства (громадянська архітектура — житлові будинки, громадські споруди та ін.).
Її художні образи відіграють значну роль у духовному житті суспільства.
1. Вид театрального мистецтва, що поєднує танець, музику і драматичний задум.
2. Театральна вистава з певним сюжетом, який розкривається засобами танцю, міміки та музики.
3. Колектив артистів, виконавців цієї вистави.
Художній стиль європейського мистецтва кінця XVI — середини XVIII ст., що характеризувався примхливістю форм і декоративною пишністю. Українське бароко набуло розвитку в першій половині XVIII століття.
Однією з національних шкіл бароко була українська школа, відома під назвою «Українське бароко».
ГРАВЮРА
Один із видів графіки, який дозволяє отримати друкарським способом відбитки художніх творів, виконаних на твердому матеріалі (дереві, металі, лінолеумі та ін.). Естамп — гравюра, весь процес виготовлення якої виконується художником від початку до кінця власноруч. Поряд із цим існують гравюри, в яких малюнок та його відбитки роблять різні майстри.
ГРАФІКА
Вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живопису, використання кольору. До графіки належать власне малюнок га різні види його друкованих репродукцій (гравюра, літографія тощо). Залежно від змісту і призначення гравюра поділяється на: станкову (не пов’язану з літературним текстом) — станковий малюнок, естамп; підготовчу — ескіз, нарис замальовки; книжкову та журнально-газетну ілюстрацію; прикладну — грамоти, марки, етикетки, рекламні вироби та ін.; технічну, промислову, пов’язану з роботою художників-конструкторів.
ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО
Вид образотворчого мистецтва.
Художні засоби декоративно-прикладного мистецтва зазвичай підпорядковані практичному призначенню предмета і обумовлені особливостями матеріалу та техніки. Цьому мистецтву притаманна більша умовність, ніж, наприклад, станковому живопису. Декоративно-ужиткове мистецтво тісно пов’язане з побутом , народу, тому для нього характерне використання народних традицій.
ДИЗАЙН
1. Художнє конструювання та оформлення речей, переважно знарядь праці, промислової продукції та інтер’єру.
2. Галузь мистецтва і наукового знання; технічна естетика.
ДИСКО
1. Стиль музики, переважно танцювальної, для якого характерні повторювана спрощена мелодія і чіткий ритм.
2. Переважно танцювальна музика у цьому стилі.
ДЖАЗ
1. Вид музичного мистецтва, що виник на зламі XIX—XX ст. на основі поєднання європейської та африканської культур (поліритмія, темброва своєрідність, колективна імпровізація тощо).
2. Музичні твори, що належать до цього виду мистецтва.
3. Оркестр або ансамбль, що виконує такі музичні твори.
ЖАНР
Поняття, що об’єднує твори на основі подібності тематики. Твори одного жанру відображають певну частину життя людини або природи. В образотворчому мистецтві (в основному в живописі) розрізняють такі жанри: натюрморт, пейзаж, портрет, сюжетна картина (побутова, історична, батальна та ін.).
У музиці це поняття означає різновид музичного твору, що характеризується певними ознаками (зміст, структура, засіб виразності, особливості виконання, склад виконавців, призначення та ін.). Слово «жанр» використовують також для визначення специфіки музики: оперний жанр, симфонічний жанр тощо.
ЖИВОПИС
Один із основних видів образотворчого мистецтва. Твори живопису виконуються на площині полотна, картону, паперу тощо різними матеріалами. Вирішальну роль у живописі відіграє колір, що дозволяє дати найбільш повне, порівняно з іншими видами образотворчого мистецтва, відображення предметного світу. Відповідно до призначення розрізняють станковий, монументальний і декоративно-прикладний живопис.
ІЛЮСТРАЦІЯ КНИЖКОВА
Різновид мистецтва графіки, що втілює образи літературного твору, його зміст. Ілюстрація книжкова є також частиною книжкового оформлення, тому її особливості обумовлюються не лише змістом книжки, але й зовнішніми якостями: форматом сторінки, характером шрифту та ін.
ІМПРЕСІОНІЗМ
Художній стиль у мистецтві, що виник наприкінці XIX століття. Імпресіоністи прагнули відтворити суб’єктивні відчуття й переживання, скороминущі враження тощо.
ІНТЕР’ЄР
1. Архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення.
2. Картина, малюнок, на яких зображено внутрішню частину будь-якого приміщення.
Живописний твір, самостійний за призначенням.
КАРТИНА
На відміну від етюду, картина може відобразити дійсність із найбільшою глибиною, в закінченій та продуманій у цілому та в деталях формі.
КЕРАМІКА
Твори декоративно-прикладного мистецтва, скульптури та вироби утилітарного призначення, зроблені з обпаленої глини різних сортів.
Кераміка служить не лише прикрасою інтер’єрів, вона — незамінний архітектурно-будівельний матеріал і засіб декоративного оформлення будівлі.
КІНОМИСТЕЦТВО
Вид мистецтва, в якому за допомогою кінознімання реальних, спеціально інсценованих, створених комп’ютерним способом чи засобами анімації подій у художніх та художньо-документальних образах відтворюється авторське бачення певних явищ та навколишнього світу.
КОЛОРИТ
Особливість кольорової і тональної побудови твору.
У колориті відображаються кольорові властивості реального світу, але при цьому відбираються лише з тих, які відповідають певному художньому образу. Колорит у творі подається зазвичай як поєднання кольорів, що мають певну єдність.
КОМПОЗИЦІЯ
В образотворчому мистецтві — побудова твору, узгодження його частин, які відповідають його змісту.
У композиційному вирішенні твору мають велике значення вибір найкращої точки зору на зображуване, підбір і постановка живої моделі або предметів. Композиційна побудова включає розміщення зображення у просторі (тривимірному — у скульптурі, на площині — у живопису та графіці).
У музиці — побудова музичного твору, розташування та співвідношення його частин.
КОНТРАСТ
В образотворчому мистецтві — сутність, характерна особливість побудови певної форми в натурі та зображенні, що передбачає зв’язок частин у цілому та їх співвідношення.
КОНСТРУКЦІЯ
В образотворчому мистецтві — поширений художній прийом, який являє собою зіставлення будь-яких протилежних якостей, що сприяє їх посиленню. Найбільше значення має кольоровий та тональний контраст. Кольоровий контраст полягає у співвідношенні додаткових кольорів або кольорів, що відрізняються один від одного за насиченістю світла.
КУЛЬТУРА
Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; рівень розвитку суспільства у певну епоху.
МИСТЕЦТВО
Творче зображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність.
МУЗИКА
1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах.
2. Твори цього мистецтва, їх сукупність.
ОБРАЗ
Форма художнього відображення дійсності в мистецтві. В образотворчому мистецтві образ є чуттєво-конкретним, наочним вираженням ідеї. У музиці — це узагальнене відображення явищ дійсності і духовного світу людини. Музичний образ є головним носієм ідейно-художнього змісту твору.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Сукупність різних видів мистецтв, які відображають дійсність у зорових, наочних образах. До них належать живопис, графіка, скульптура, а також декоративно-прикладне мистецтво. Образотворчі види мистецтва іноді називають просторовими, оскільки вони відтворюють видимі форми в реальному або умовному просторі. На відміну від часових видів мистецтва (музики, театру, кіно), в яких дія розвивається в часі, у творах образотворчого мистецтва у кожному конкретному випадку відображається лише один момент.
ОРНАМЕНТ
Візерунок, що зазвичай відрізняється ритмічним розташуванням тотожних декоративних мотивів, які створюються шляхом переробки і стилізації зображення різноманітних предметів реального світу або поєднання геометричних форм. Орнамент може бути виконаний за допомогою різних технік. Він є прикрасою предметів, інтер’єрів тощо.
ПІСНЯ
1. Словесно-музичний твір, призначений для співу.
2. Невеликий ліричний вірш, поетичний твір, написаний в музично-поетичному стилі.
ПОП-МУЗИКА
Напрям у сучасному музичному мистецтві, розрахований на невибагливого масового слухача; сучасна популярна розважальна музика, що поєднує стереотипи різних музичних стилів та жанрів.
1. Жанр образотворчого мистецтва.
2. Твір, що зображує певну людину або декількох людей (парний, груповий портрет тощо).
РЕЖИСЕР
Постановник спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної програми, циркової вистави та ін.
РОК
Музичний стиль, що виник у другій половині XX століття; характеризується чітким ритмом, застосуванням електромузичних і ударних інструментів.
СКУЛЬПТУРА
1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виготовляються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів: каменю, металу, дерева, глини тощо.
2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф).
СТИЛЬ
1. Сукупність спільних ідейно-художніх особливостей творів різних видів мистецтва певної епохи. Виникнення й зміна стилю визначаються ходом історичного розвитку людського суспільства, але одночасно можуть існувати декілька різноманітних або навіть протилежних за своїм характером стилів (наприклад, класицизм і бароко).
2. Національна особливість мистецтва (китайський стиль, мавританський тощо).
3. Поняттям «стиль» іноді визначають окремі специфічні художні ознаки творів мистецтва або пам’яток матеріальної культури (наприклад, чорнофігурний стиль у грецькому живописі).
4. Існує також стиль групи художників або одного художника, якщо їхня творчість вирізняється яскравими, індивідуальними рисами.
ТАНЕЦЬ
1. Вид мистецтва, в якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла.
2. Виконання таких рухів.
3. Музичний твір у ритмі, стилі й темпі музики до таких рухів.
ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
Процес створення художнього твору, починаючи від зародження образного задуму до його втілення; процес перетворення спостережень за дійсністю на художній образ.
ТЕАТР
1. Вид мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами.
2. Установа, організація, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів.
3. Приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.
4. Вистава, спектакль.
ХОРЕОГРАФІЯ
1. Мистецтво створення танцю і танцювальних вистав.
2. Запис рухів танцю за допомогою системи умовних знаків.
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ
Всі образотворчі елементи й художні прийоми, які використовує художник для вираження змісту твору. До них належать: композиція, перспектива, пропорції, світлотінь, колір, штрих, фактура тощо.