Історія російського мистецтва умовно поділяється на два великі періоди, межею для яких є початок XVIII ст. і реформи, здійснені Петром І. Росія до початку реформ відома в художньому мистецтві більшою мірою своїм іконописом. Кінець XVIII ст. знаменував перехід до світського мистецтва.
«Початок XIX ст. — час культурного і духовного піднесення в Росії. Якщо в економічному та соціально-політичному розвитку країна відставала від передових європейських держав, то в культурному надбанні вона не тільки йшла врівень з ними, а й часто випереджала. Цей період — «золота епоха російського живопису». Саме тоді російські художники досягли того рівня майстерності, який поставив їх твори в один ряд з кращими зразками європейського мистецтва. Головні теми образотворчого мистецтва XIX ст. — прославлення подвигу народу, ідея його духовного пробудження, звернення до історичного минулого своєї країни.
Культура Росії другої половини XIX — початку XX ст. увібрала художні традиції, естетичні та моральні ідеали «золотого віку». На рубежі XIX—XX ст. в духовному житті Європи і Росії з’явилися тенденції, які вимагали нового осмислення соціальних і моральних проблем. Все це призвело до пошуку нових образотворчих підходів і засобів. Цей період називали однією з найбільш витончених епох в історії російської культури.
Художники Росії відомі своїми історичними, портретними та пейзажними полотнами, в яких чітко простежується самобутність національних традицій живопису.