Культова арабо-мусульманська архітектура

Самобутня високорозвинена арабо-мусульманська культура посідає одне з найважливіших місць у скарбниці світової культури. Вона процвітала від Індії до Іспанії, включаючи Близький і Середній Схід та Північну Африку.

Її вплив відчувався і відчувається зараз у багатьох регіонах світу.

Унікальність цієї культури обумовлена особливостями ісламу, який становить не просто світову релігію, я цілісну культуру — право і державу, філософію і мистецтво, релігію і науку.

З усіх видів мистецтва, що належать до мусульманської культури, найпомітнішим, найбільш оригінальним і вражаючим є архітектура.

Основною архітектурною культовою спорудою ісламу є мечеть, де збиралися і збираються для молитви послідовники Пророка Магомета. Мечеті, що являють собою обгороджений двір і колонади, були створені в Басрі, Куфі та Фу статі.

Архітектурні елементи мечеті послужили основою для формування мусульманських понять про красу: божественна досконала краса — купол мечеті («джамал»), божественна велич — мінарет («джалал») і божественне ім’я — вислови з Корану на зовнішніх поверхнях мечеті (чсифат»).

Для ДОПИТЛИВИХ

Мечеті будувалися певним чином. У плані вони мали прямокутну форму. Перед входом містився просторий дворик, оточений портиками і зазвичай засаджений деревами, з фонтаном посередині (для омивання правовірних). Мечеті були увінчані однією або кількома вежами, високими і стрункими мінаретами, з яких муедзин сповіщав про годину початку служби.

Власне храм складався з одного або декількох нефів і міхрабу — ніші, спрямованої в бік Мекки, перед якою праворуч від мінбару (трибуни або пюпітра) молилися віруючі. Архітектонічні елементи мечетей такі: арка різних, найчастіше підковоподібних, форм; купол на квадратному підґрунті; нерідко, особливо в початковий період арабського панування на Близькому Сході, під час будівництва мечетей встановлювалися колони, взяті зі старовинних римських і вестготських будівель. Араби прикрашали стіни мармуровими або гіпсовими пластинками з рельєфом невеликої глибини. На малюнках схематично зображувалися рослини або геометричні фігури.

Архітектори Сирії, Єгипту, Туреччини, Середньої Азії використовували як покрівлю об’ємні куполи на барабані, які «накривали» молитовні зали. І досі вражає своєю пишністю ребристий купол мавзолею Тимура «Гур- Емір». Але також існували мечеті із плоским і похилим дахом.

До найбільш відомих ранніх пам’яток мусульманської архітектури належать мечеть Омейядів у Дамаску і мечеть Ібн-Тулуна в Каїрі.

Для допитливих

Мечеть Омейядів була перебудована з великої християнської базиліки Іоанна Хрестителя, у свою чергу спорудженої на місці римського храму Юпітера Дамаського.

У дамаській мечеті були використані будівельні матеріали та архітектурні деталі попередньої будівлі, зокрема її стрункі мармурові колони з коринфськими капітелями. Однак витягнутий прямокутний план християнської базиліки

був рішуче переорієнтований відповідно до особливостей арабського зодчества. Внутрішній простір спрямовувався тепер не в глибину, а в ширину. Світлий зал мечеті, всі частини якого рівні за висотою, проглядається в різних напрямках. Простір молитовного залу статичний, не має чіткого центру. Мечеть щедро і з вишуканим смаком прикрашена інкрустаціями з мармуру, мозаїками і позолотою.

В оздобленні арок і стін дворових портиків частково збереглися мозаїки, що являють собою напівфантастичні зображення зелених дібров, блакитних річок і довершених споруд. Зображення людини відсутні.

Арабо-ісламська культура — яскраве самобутнє явище в історії світової цивілізації епохи Середньовіччя. Вона вплинула на подальший розвиток культури значної частини Азії, Північної Африки і Європи.

Site Footer