Незважаючи на масовий характер політичної ресоціалізації в нашому суспільстві, трансформація системи політичних орієнтацій і установок – процес дуже індивідуальний. Він відрізняється у представників різних вікових когорт і окремих соціальних груп. Тому опис процесу політичної ресоціалізації, заснований на аналізі кількісних даних, може і має бути доповнений якісним підходом.
Як відзначають О.Маслова та Ю.Толстова, узагальнюючи дискусію з проблеми співвідношення якісних і кількісних методів у соціології, «в ситуації стабільного суспільства (яке політики воліють називати застійним), коли від соціологів були потрібні емпіричні дані для обгрунтування управлінських рішень та оперативний «зворотний зв´язок» у процесі їх реалізації, позитивістський гіпотетико- дедуктивний підхід був адекватним і достатнім. Дестабілізація соціального життя з початком перебудови поставила перед соціологами нові завдання, для яких знадобилися додаткові методологічні підходи. Дослідження об´єкта повинно здійснюватися одночасно з його описом, експертною оцінкою, інтуїтивним розумінням логіки та можливих тенденцій розвитку. Тому соціологи звертаються до неформалізованих варіантів інтерв´ю. Змінюється не лише стратегія збору даних, а й стратегія їх аналізу та інтерпретації [6].
Дослідницькі функції якісних методів повною мірою відображають специфіку ситуації у вивченні політичної ресоціалізації, зокрема необхідність компенсувати слабкість теорії, сформувати цілісний образ досліджуваної проблеми, сприяти формуванню системи понять і обслуговуванню «переднього краю» наукових досліджень у цій області, розкрити природу суб´єктивного досвіду, пов´язаного з подоланням важких життєвих ситуацій [5, с.171-172]. Таким чином, створюється основа подальшого аналізу змісту політичної ресоціалізації для пізнання її нових сторін якісними методами.
Одним із перспективних методів отримання інформації є біографічне інтерв´ю. Цінність цього методу полягає у можливості вивчення способів «проживання» життєвих подій, зокрема певних соціально-історичних ситуацій.
Біографічні оповідання в своїй сукупності можуть стати предметом аналізу і як колективний досвід «проживання» певної соціальної ситуації. Порівняльний аналіз великого числа аналогічних випадків – основа для опису соціальної проблеми, яка вимальовується за подібними обставинами і діями, за загальною соціальною практикою людей. Такий методологічний підхід дозволяє типологізувати життєві стратегії в схожих ситуаціях, конструювати «зразки» (нормативні моделі) поведінки або стилів життя [7].
За допомогою біографічних інтерв´ю можна спробувати отримати відомості про значення тих чи інших умов і ситуацій для формування політичної ідентичності респондента на різних етапах життя. Крім того, біографічне інтерв´ю дозволяє отримати інакше недоступні відомості про політичну соціалізацію, наприклад, відомості про значення минулих історичних подій для формування політичних поглядів людей в певні життєві моменти [2, c.108].
Однак не лише ці відомості становлять дослідницький інтересах в межах даної роботи. Не менш значущим виступає ціннісний аспект процесу політичної ресоці- алізації.
Слідом за Г.Дилигенським, можна зазначити, що серед усієї маси політичних установок і орієнтацій на перший план висуваються саме ціннісні орієнтації, які виражають, що в житті є найбільш важливим для людини, наповнені для неї осо- бистісним змістом, і визначають тому її життєві цілі. Зазвичай вважається, що цінності мають більш-менш усвідомлений характер, можуть бути виражені індивідом в узагальнених поняттях і що за своїм походженням вони соціальні, засвоюються ним з макросоціального середовища, з того ідейного та культурного арсеналу, яким володіє суспільство. Іншими словами, цінності належать до того класу установок, які відносно автономні від індивідуальних мотиваційних процесів, але в той же час вони виконують в індивідуальній психіці дуже відповідальні мотиваційні функції, виражаючи ті потреби, які визначають провідні цілі, «генеральну життєву лінію» індивіда [3].
Як відзначає Н.Головін, в період змін значення політичних цінностей зростає і як регулятора поведінки, і як чинника або прийняття, або відторгнення нової суспільної реальності в цілому [2, c.102]. Зокрема, він наводить коментар дослідника цінностей Н.І.Лапіна, в якому зазначається: «В умовах патологічної соціокультур- ної кризи зростає ймовірність того, що саме цінності приймають на себе функції атракторів (як би вбудованих магнітів), одні з яких утримують суспільство поблизу хаотичної області, а інші тягнуть його з цієї небезпечної зони на орбіту сталого руху до нового соціокультурного стану. Це вірно у відношенні як соціально- політичних, так і економічних процесів» [4, c.14].
На думку білоруського соціолога А.Вардомацького, дослідники, які застосовують ті чи інші варіанти біографічного методу, як правило, або безпосередньо орієнтовані на аксіологічну сферу, або знаходяться в безпосередній близькості від неї. Пропонована ним аксіо-біографічна методика орієнтована на виявлення так званих життєвих цінностей. Цей термін, рідше вживаний в соціологічній і психологічній літературі, ніж термін «ціннісні орієнтації», використовується вченим для позначення насамперед тих цінностей, які визначають життєвий шлях особистості на досить великих відрізках біографії (план аксіологічного часу індивідуальності). Це стратегічні детермінанти поведінки особистості як у часі, так і в ціннісному просторі.
Аксіо-біографічна методика представляє собою напівструктуроване інтерв´ю. Дана технологія передбачає в кожному з тематичних блоків перелік обов´ язкових аспектів, щодо яких має бути отримана інформація.
При цьому важливою є не лише розповідь респондентів про певні періоди історії, а й з´ ясування того, який вплив мали певні історичні події в межах цих періодів на життя респондентів, зокрема на систему їх ціннісних орієнтацій. Застосовувана методика – це свого роду «вудка», що дозволяє витягнути ціннісне підґрунтя, що знаходиться позаду біографічної події. Для цього задаються питання на- ступного характеру: «Яку важливу для Вас цінність задовольнила або не задовольнила певна подія?», «Яку нову для Вас цінність для себе в результаті цієї події?», «Яка цінність життя стала для Вас особливо зрозумілою в результаті цієї події?» тощо [1, с.80-83]. За своєю структурою питання є відкритими. Відкриті питання відображають сформований зміст політичної свідомості, тобто деякі результати соціалізації.
Таким чином, якісні методи у дослідженнях політичної ресоціалізації, зокрема аксіо-біографічні інтерв’ю, є достатньо ефективним недорогим методом забезпечення таких досліджень емпіричними матеріалами, проте тут не вирішується проблема репрезентативності. Для виявлення загальних тенденцій процесу, типових його проявів, має бути звернення до кількісної методології та репрезентативних досліджень.
Саме тому видається, що використання поєднання кількісних і якісних методів збору та аналізу даних найбільш адекватне в галузі дослідження процесу політичної ресоціалізації. Використання стандартизованих методик опитування дозволяє виявити і зафіксувати категорії, що піддаються операціоналізації і встановити між ними статистичний зв´язок. Якісні ж методи дають можливість детально описати аспекти проблеми, глибше зрозуміти результати, отримані шляхом застосування кількісних методик, зокрема, отримати індивідуальні, біографічні дані про значення суспільних умов та подій для формування чи зміни політичних поглядів респондентів на різних етапах їх життя, розкриваючи суб´єктивні смисли досліджуваного процесу.
Список використаних джерел
Вардомацкий А.П. Аксио-биографическая методика / А.П.Вардомацкий // Социологические исследования. – 1991. – №7. – С.80-84. 2. Головин Н.А. Теоретико-методологические основы исследования политической социализации /Н.А.Головин. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2004. – 288 с. 3. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология: Учеб. пособие [Електронний ресурс] / Г. Г. Дилигенский. – М.: Наука, 1994.