Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів, пов’язаних із сутенерством або втягненням особи у зайняття проституцією, передбачена у ст. 303 КК України. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб.

Важливими елементами криміналістичної характеристики цього виду злочинів є: спосіб вчинення злочину, місце вчинення злочину, особа злочинця і потерпілого, типові сліди злочину. Розглянемо їх детальніше.

Спосіб вчинення злочину. Під проституцією слід розуміти надання не на основі особистої симпатії чи приязні сексуальних послуг різним партнерам з метою отримання доходу. Заняття проституцією означає систематичне надання сексуальних послуг, більш чи менш тривалий час, різним клієнтам, або одноразово, але кільком особам одночасно.

Під втягненням у заняття проституцією слід розуміти дії, внаслідок яких особа спонукається до зайняття проституцією, залучається до неї, у особи виникає бажання поводитися певним чином. Втягнення особи у зайняття проституцією в основному здійснюється шляхом обману (наприклад, обіцянками отримувати великі прибутки, бути незалежною, жити «на широку ногу», відпочивати на престижних курортах тощо).

Примушування до зайняття проституцією - це дії, внаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна почати займатися проституцією. Примушування може здійснюватися такими способами: обманом, шантажем, використанням уразливого стану потерпілої особи, насильством чи погрозами його застосування.

Сутенер - це особа, яка вчиняє дії із забезпечення зайняття проституцією іншою особою. Термін «сутенер» походить від фр. soutener - підтримуючий. Терміни «сутенер» і «звідник» застосовуються до чоловіків, а для жінок, які організували зайняття проституцією, застосовують терміни «мадам», «мамка», «бандерша» (від нім. bander - звідник).

Від звідництва, відповідальність за яке передбачається у ст. 302 КК України, сутенерство відрізняється тим, що у випадку, коли особа один раз сприяла тому, щоб повія надала сексуальні послуги клієнтові, його дії кваліфікуються як звідництво, а коли такий факт був вчинений нею удруге, то такі дії вже слід кваліфікувати як сутенерство.

Спосіб вчинення злочинів, пов’язаних із проституцією та сутенерством, є повноструктурним і охоплює підготовку до його вчинення, безпосередній спосіб вчинення та способи приховування. Основоположними засобами для отримання відомостей про способи вчинення злочину є огляд місця події, допити, судові експертизи.

Типовими способами підготовки до вчинення злочину, пов’язаного з сутенерством, можна назвати:

1) підшукування приміщень, де будуть надаватися сексуальні послуг або збиратимуться члени злочинної групи та повії (нерідко для цього можуть використовуватися спеціально створені фірми). Також може здійснюватися пошук осіб, які утримують місця розпусти;

2) підшукування жінок, які будуть займатися проституцією;

3) пошук співучасників та розподіл між ними функцій (хто транспортує, хто охороняє повій і територію, хто залучає нових повій чи клієнтів тощо);

4) налагодження системи зв’язку між співучасниками, складання «графіків» роботи;

5) розміщення оголошень у ЗМІ чи в Інтернеті, виготовлення візиток;

6) пошук зв’язків серед працівників правоохоронних органів або «кримінального даху» тощо.

Є три типові способи безпосереднього вчинення злочину, пов’язаного з сутенерством: 1) дії пов’язані з забезпеченням заняття проституцією іншою особою (пошук клієнта, надання приміщення, транспортування, отримання грошей за надання секс послуг, передача частини грошей повії); 2) втягнення особи у заняття проституцією;

2) примушування особи займатися проституцією. Як свідчить практика, зараз трапляється порівняно небагато випадків примушування особи займатися проституцією. В основному особу різними способами втягують у зайняття проституцією.

Серед типових способів приховування злочинів, пов’язаних із сутенерством та втягненням у зайняття проституцією, можна назвати такі:

1) організація фірм під виглядом зайняття легальним бізнесом (ресторанним, готельним або з надання інших послуг);

2) заява під час затримання (особливо зі сторони сутенера), що він не знайомий із повіями, вперше їх бачить;

3) знищення «чорнової» бухгалтерії, використаних презервативів тощо.

Особа злочинця. За результатами аналізу наукових досліджень та практики боротьби з цим видом злочинів, найчастіше трапляється класифікація повій за місцем «роботи» та ціною:

1) дорогі, середньої вартості та дешеві;

2) місцеві жителі та приїжджі;

3) ті, що працюють у готелях, ресторанах, барах, нічних клубах, вдома, на вулиці, автошляхах, вокзалах.

Переважна кількість повій, які працюють у містах, - це приїжджі, жителі невеликих населених пунктів області. Зазвичай вони підшукують квартиру для проживання, а потім шукають сутенера (звідника).

Середній вік сутенера становить 29-39 років. За походженням у криміналістиці існує їх поділ на декілька груп:

1) ті, що самі раніше займалися проституцією;

2) ті, що раніше займалися злочинною діяльністю;

3) ті, що не мали кримінального минулого;

4) ті, що раніше працювали (чи працюють) у правоохоронних чи інших державних структурах.

Часто як сутенери виступають водії таксі чи працівники саун. Це пов’язано з тим, що повії залишають їм свої контактні телефони і домовляються про те, щоб у разі появи клієнта вони повідомили їх про це.

Зараз у практичній діяльності правоохоронних органів трапляється така структура злочинної групи, яка займається сутенерством: 1) сутенер;

2) оператор; 3) водії таксі; 4) повії. Як оператор у цьому разі виступає особа, яка приймає та опрацьовує телефонні виклики від клієнтів чи повій, спрямовує у визначені (обумовлені) місця таксистів, які розвозять повій.

Типові сліди злочину. Для цієї категорії злочинів характерна наявність ідеальних та матеріальних слідів злочину. Про обставини вчинення злочину можна дізнатися з показів самих повій, їх клієнтів, сутенера, утримувачів домів розпусти, працівників міліції тощо.

Матеріальні сліди злочину можна розділити на три великі групи: біологічні сліди; трасологічна сліди; інші сліди.

Першу групу слідів, як правило, можна виявити на тих ділянках приміщення, де знаходяться ліжко або диван, що використовуються для надання інтимних послуг. До біологічних слідів насамперед належить сперма, яку можна виявити на постільній білизні, натільній білизні, верхньому одязі, у використаних презервативах (їх можна виявити під ліжком, за предметами меблів, у смітнику).

Трасологічні сліди можна знайти там, де люди перед чи після надання сексуальних послуг приймали їжу, розмовляли - обідні чи журнальні столи, посуд зі слідами рук, губ, продукти харчування зі слідами зубів.

До інших слідів можна віднести: мобільні телефони з SIM- картами, де зазначені номери мобільних телефонів повій, клієнтів тощо; записи у блокнотах, записниках, зошитах, де міститься інформацією про осіб, що працюють повіями або виконують інші функції, їх графіком роботи, контактними телефонами, заробітком, переліком постійних клієнтів тощо; предмети, що використовуються для інтимних стосунків (протизаплідні засоби, презервативи, спеціальний одяг і предмети); порнографічні матеріали (відеозаписи, журнали, фотознімки). Відповідна доказова інформація міститься у газетних оголошеннях і тих, що розміщенні в Інтернеті, візитках.