Важливо зупинитися на питанні вибору засобів смерті суїцидентами. Суїцид – виключно людський акт. Люди, які скоюють суїцид, зазвичай страждають від сильного душевного болю і знаходяться у стані стресу, а також відчувають неможливість впоратися зі своїми проблемами. Вони часто страждають психічними хворобами, особливо великою депресією, і дивляться у майбутнє без надії.
На думку Г. Чхартішвілі, «як і всякий культурний феномен, суїцид підвладний моді, відчуває вплив національного характеру і чутливий до наукового прогресу» [8, с. 262]. Наприклад, тривалий історичний час харакірі (саморозпорювання живота) був постійним атрибутом японського національного характеру та самодисципліни самураїв. За висловом японців, «смерть найкрасивіше, що є у людському житті», «найкрасивіший вид смерті – самовбивство», «найкрасивіше вбивство – харакірі» [8, с. 283].
Наші далекі предки кидалися вниз зі скель, вішалися, топилися, герої античності падали на меч, пили цукуту, різали собі вени. Людська фантазія у виборі засобу смерті не має меж. Цариця Клеопатра готувалася до прийняття смерті ретельно і зі смаком. За її наказом на засуджених злодіях випробовувалися різні зміїні отрути. Після тривалих експериментів на рабах вона обрала для себе єгипетську кобру, яка відповідала її вимогам. Римлянка Порція, дружина сенатора Брута, вибрала для себе важку смерть – проковтнула гаряче вугілля. Молодий німецький лікар (XIX ст.) покінчив з життям, зробивши собі укол розчину, заражений паличкою Коха. Пенсіонер із Відня старанно вбив собі в голову один за другим сім цвяхів і помер. Ірландський бізнесмен просвердлив собі голову електродріллю. У середні віки, з появою вогнепальної зброї, люди почали стрілятися. У Європі XIX ст. став популярний побутовий газ, який лідирував у статистиці багатьох країн майже до середини XX ст. У 1985 році службовець німецької фірми розпилив себе навпіл циркулярною пилкою. Канадська поетеса Гвендолін Мак’юен свідомо до смерті напилася горілки. Дж. Федрен описав такий випадок намагання наблизити смерть: одна польська дівчина, страждаючи від нерозділеного кохання, проковтнула 4 ложки, 3 ножика, 19 монет, 20 цвяхів, 7 віконних шпінгалетів, мідний хрест, 101 булавку, камінь, З осколки скла, 2 бусини від чоток і при цьому залишилась живою.
Абсолютно правий Джон Донн, який писав: «За всю історію немає скільки прикладів хитрощів і спритності, мужності й лютості, проявлених при врятуванні життя, скільки їх було виявлено в ім’я її знищення» [8, с. 265, 266]. Самогубці мистецьки виготовляли саморобні гільйотини, «гралися» у «російську рулетку», кидалися у клітки з дикими звірами, стрибали з високих мостів у воду, придумували для себе «красиві» способи відходу з життя. Вихід у світ «Страждань юного Вертера» І. Ґете та «Гранатового браслета» О. Купріна спричинили свого часу справжній сплеск самогубств. Ці події вказують на своєрідну споку сливість самогубства, існування в культурі конструктитів, які виправдовують, уможливлюють і спонукають до самогубства [5, с. 1]. Таким чином, з життя добровільно йшли і йдуть мільйони землян.