1.2. Об’єктивні основи розвитку підприємництва в ринковій економіці

Ринкові економічні відносини функціонують в умовах і у відповідності з законом ринку “Т – Г – Т”, де Т і Т´ – товар і Г -гроші. Тобто для того, щоб придбати товар для задоволення тих чи інших потреб індивідуального чи суспільного характеру, необхідно реалізувати свій товар, у тому числі і товар як здатність до праці – робочу силу. А щоб мати що реалізовувати, то необхідно, перш за все, його виготовити, ним володіти. А цього можна досягнути в процесі підприємницької діяльності.

Отже, як бачимо, в умовах ринку підприємництво формується як суспільне явище, і обґрунтовується необхідність виникнення підприємництва в суспільстві. Адже без підприємництва (бізнесу) не може існувати ринок і не може розвиватися суспільство.

Доволі тривалий час в Україні у складі СРСР існувала адміністративно-командна система управління економікою. Тому перехід на ринкові відносини висунув на перший план важливу для сучасної економіки України проблему розвитку підприємництва у всіх його формах. Проте процес розвитку відбувається не так легко, оскільки підготовлених підприємців у нас не було, та й не кожен може самостійно займатися підприємництвом.

Світовий досвід показує, що незалежним підприємництвом (бізнесом) може займатися лише 5-10% самодіяльного населення. Також простежується тенденція, що майже кожна третя самостійна фірма банкрутує.

Такі характерні риси підприємництва і вимоги до нього викликають потребу якісної підготовки підприємця, який би вмів адаптуватися до потреб ринку, легко вирішувати будь-які труднощі. А для цього необхідні наукові теоретичні розробки.

Світова література з питань підприємництва (бізнесу) надзвичайно багата.

Проблеми розвитку ринкових економічних відносин і підприємництва в умовах ринку розглядаються в працях таких зарубіжних авторів як А.Сміт, Дж. М. Кейнс, Макконелл Р. Кемпбелл, П. Самуельсон, авторів близького зарубіжжя: Л.Абалкіна, П.Буніча, Г.Попова; українських авторів: Л.Безчасного, М.Ковальчука, I.Лукінова, В.Черняка, A.Чухно, І.Ястремського, С.Покропивного, та ін.

Але, незважаючи на це, теорія і практика сучасного підприємництва в Україні поки що не стала об´єктом послідовного й поглибленого аналізу.

Це все вимагає глибокого вивчення основ підприємництва при підготовці спеціалістів економічних служб підприємств у вищих навчальних закладах України, пам´ятаючи, що підприємництво є необхідною умовою ринкових економічних відносин.

Підприємництво – це господарська діяльність на власний ризик. Для її здійснення створюються відповідні форми організації: власне діло, товариство, корпорація. Суть їх полягає в наступному.

Власне діло – це найдавніша форма організації підприємництва. Воно повністю належить одній особі. Кожен, хто володіє грішми, може придбати обладнання й розпочати власне діло: виготовляти продукцію і пропонувати на продаж товари та послуги, які звичайно мають попит.

Головна перевага власного діла – простота створення та реєстрації. Його заснування не потребує дозволу жодної державної установи. Як тільки є умови – діло вже існує (за винятком, коли є обмеження для деяких професій, де слід подавати ліцензію на право практикування). Інша перевага власного діла – пряме оподаткування. Власник діла просто декларує свій щорічний дохід і від цієї суми доходу сплачує належну суму податку.

Головна вада такої форми організації підприємництва в тому, що власник діла повністю відповідає за свої борги, причому навіть майно, що не використовується в ділі, може перейти до кредиторів. Також вадою є те, що власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку: випускати акції для забезпечення потрібного капіталу.

Таким чином, власне діло має обмежені можливості для розширення, позаяк використовує обмежений капітал.

Власне діло здебільшого носить родові ознаки підприємництва шляхом переходу в спадщину тощо.

Товариство – форма організації підприємництва, в якій дві або більше осіб є власниками-партнерами. Є два види товариств: товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з необмеженою відповідальністю.

Корпорації – це тип організації підприємництва, який за обсягом продажів товарів, надання послуг займає домінуюче становище в діловому світі.

Корпорація може організовуватися однією особою або групою осіб.

Основні завдання корпорації полягають у примноженні добробуту своїх акціонерів, які обирають з поміж себе та членів корпорації раду директорів для проведення загальної політики корпорації.

При всіх формах організації підприємництва для забезпечення його нормального функціонування необхідно розробляти стратегію й тактику підприємництва, зміст яких полягає в наступному.

Стратегія підприємництва передбачає розвиток підприємницької діяльності фірми на перспективу, тактика – на якийсь окремий період.

Стратегія підприємництва включає стратегію всієї діяльності фірми, у тому числі стратегію рекламування, менеджменту, маркетингову стратегію та ін.

Стратегія рекламування ставить за мету:

– привернути увагу через повідомлення, наприклад, “погляньте сюди”;

– дати інформацію (“Вам треба знати все про товар”);

– створити переваги (“Ось чому наш товар кращий”);

– завершити угоду (“Час діставати чекову книжку”);

– нагадати (“Ви раді, що придбали наш товар, чи не так?”).

Завдяки стратегії реклами в підприємництві здійснюються такі функції впливу на поведінку покупця:

– вплинути на те, щоб товар схвалили;

– допомогти в отриманні інформації;

– вплив на оцінку альтернативного товару;

– закласти початок рішенню купити товар;

– оцінка товару після покупки.

Маркетингова стратегія означає вибір цільового ринку і структури маркетингу, щоб обслуговувати цей ринок. Вона і є в основі стратегії підприємництва.

Тактика підприємництва базується на його стратегії і відповідає його вимогам на даному етапі.

Виходячи із суті підприємництва, стратегії і тактики його функціонування зрозуміло, що основою підприємництва є економічна, виробнича діяльність. Вона в підприємництві займає найбільшу питому вагу. І для нормального розвитку підприємництва повинна бути забезпечена економічна свобода.

Site Footer