Художня культура. 11 клас

Відень — центр європейської музичної культури

Відень — столиця Австрії та колишньої Австро-Угорської імперії. У кінці XVIII — початку XX ст. це місто стало одним із найголовніших культурних осередків Європи. У Відні жили та творили видатні композитори: В.-А. Моцарт, X. Глюк, Й. Гайдн, Л. Бетховен, Р. Вагнер, Й. Брамс, Штрауси — батько та син, Ф. Шуберт, I. Кальман, Ф. Легар та багато інших. В.-А. Моцарт, Й. Гайдн, Л. Бетховен стали засновниками віденської класичної школи. Її стильові особливості та демократична спрямованість були тісно пов’язані з ідеями епохи Просвітництва. Естетика класицизму ґрунтувалася на переконанні в розумності й гармонійності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельній обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми. Саме в цей період остаточно сформувалася сонатна форма, що заснована на розробці та протиставленні двох контрастних тем, визначився класичний склад частин сонати і симфонії. Основною особливістю даного напряму було застосування трьох прийомів: обов’язкового акомпанементу, наявності наскрізних тем і роботи над темою і формою.

На початку XX ст. була заснована Нова віденська школа — творча співдружність композиторів А. Шенберга та його учнів, які декларували зв’язок з традиціями віденської класичної школи, але об’єктивно були представниками експресіонізму. Принципи Нової віденської школи справили великий вплив на музичне мистецтво XX ст.

Вольфганг-Амадей Моцарт

Австрійський композитор, представник віденського класицизму, який вважається одним із геніальніших музикантів в історії людства,

В.-А. Моцарт залишив багату творчу спадщину — понад 600 творів: більш ніж 50 симфоній, 23 опери, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 32 струнні квартети, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних і хорових творів. Музика В.-А. Моцарта — вершина класичної епохи за чистотою мелодії та форми. Твори митця сповнені неймовірної глибини думок і почуттів, вони сміливі й дуже прогресивні для свого часу, змушують слухача разом із композитором співпереживати, радіти і сумувати. Головними темами й суттю творчості видатного композитора-гуманіста завжди були людина та її щастя.

Стиль В.-А. Моцарта формувався, з одного боку, під значним впливом творчості Й. Гайдна. Молодий композитор був підкорений гаі^нівським глибоко осмисленим трактуванням сонатної форми.

З іншого боку, справили враження численні подорожі країнами Європи. Найвагоміше з них пов’язане з Йоганном Крістіаном Бахом (молодшим сином Йоганна Себастьяна Баха). В.-А. Моцарт ознайомився а мистецтвом «англійського Баха» у Лондоні. Сила і витонченість партитур Баха-молодшого залишили незабутній слід у свідомості композитора-початківця. Пізніше великий вплив на його творчість справили подорожі до Італії, де композитор сприйняв основи драматургії та музичної мови оперного жанру. Але саме віденський період створив власний, виключно самобутній моцартівський стиль, який вирізняється драматичною цілісністю композиції, багатством емоційних відтінків, особливою сердечністю. Ззовні його музика є сонячною та безтурботною, зсередини ж вона вражає своїм внутрішнім трагізмом.