15.6. Відносини фермерського господарства з бюджетом, банківськими установами та страховими організаціями

Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися власними коштами. Воно самостійно визначає розмір ліміту залишку готівки, що постійно знаходиться в його ка­сі, на поточні витрати. Списання коштів із поточних та вкладних (депозитних) рахунків господарства, крім платежів до бюджету, мо­же провадитися лише за його згодою або за рішенням суду та у ви­падках, зазначених чинним законодавством.

Фермерське господарство має право одержувати у фінансово-кредитних установах довгострокові та короткострокові кредити на підставі укладеного договору. Кредит може бути отриманий під заставу майна, зокрема земельних ділянок господарства (іпотека)¹, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов’язань. Під заставу майна може прийматися саме фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цін­ності або інші речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки. Відсотки за використання кредитів, що надані фермер­ському господарству, можуть сплачуватися із коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, якщо на їх поповнення в Державному бюджеті України передбачено відповід­ні фінансові ресурси. Фермерське господарство несе повну відпо­відальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахунко­вої дисципліни.

Страхування майна фермерського господарства здійснюється відповідно до Закону України від 7 березня 1996 р. “Про страхуван­ня”² (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.

Оподаткування фермерського господарства має низку особливос­тей. Так, згідно з п. 7. 13 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 р. “Про оподаткування прибутку підприємств”³ (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.) звільняється від оподаткування прибуток новос-творених фермерських господарств, отриманий від їхньої господар­ської діяльності, строком на 3 роки, а у трудонедостатніх населе­них пунктах — 5 років.

Сплата земельного податку фермерським господарством здійсню­ється відповідно до положень Закону України від 3 липня 1992 р. “Про плату за землю”⁴ (в редакції Закону від 19 вересня 1996 р.). За ст. 12 цього закону, новостворені фермерські господарства звільня­ються від плати за землю протягом 3 років, а в трудонедостатніх населених пунктах — 5 років з часу передачі їм земельної ділянки у власність. Крім того, згідно з ч. 2 даної статті не справляється плата за землі фермерських господарств, зайнятих молодими сада­ми, ягідниками та виноградниками, до вступу їх у пору плодоно­шення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колек­ціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень.

Відповідно до положень Закону України від 17 грудня 1998 р. “Про фіксований сільськогосподарський податок”⁵ фермерське господарство може бути платником фіксованого сільськогосподар­ського податку з моменту свого створення або перейти на сплату цього податку. Для цього сума, одержана від реалізації сільськогос­подарської продукції власного виробництва та продуктів її пере­робки за попередній звітний (податковий) рік, в такому господарс­тві має перевищувати 75% загальної суми валового доходу підпри­ємства. Фіксований сільськогосподарський податок є незмінним до 31 грудня 2009 р. і справляється з одиниці земельної площі. Він сплачується за рахунок цілої низки податків і зборів, перелік яких закріплено у ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогоспо­дарський податок”.

Новоствореним фермерським господарствам у період станов­лення (перші 3 роки після його створення, а в трудонедостатніх на­селених пунктах — 5 років) та фермерським господарствам з відок­ремленими садибами надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів Укра­їни в проекті Державного бюджету України та органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в проектах місцевих бюд­жетів щорічно передбачають кошти на підтримку фермерських гос­подарств.

Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліо­рацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогоспо­дарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (ком­байнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок та ін.). За раху­нок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надава­тися допомога на будівництво об’єктів виробничого і невиробни­чого призначення, житла, здійснення заходів щодо землеустрою.

Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарс­твам та фермерським господарствам з відокремленими садибами встановлює Кабінет Міністрів України¹.

Український державний фонд підтримки фермерських госпо­дарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки станов­лення й розвитку фермерських господарств.

Його кошти надаються фермерським господарствам на безпово­ротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі. На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ве­дення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень, у тому числі вартість проектно-кошторисних докумен­тів, пільгові умови кредитування, страхування фермерських госпо­дарств тощо.

Поворотна допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені Статутом Українського державного фонду під­тримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від 3 до 5 років.

Для облаштування окремої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під’їзних шляхів до господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем. Переселенці, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, одержують одноразову грошову допомогу за рахунок державного бюджету у розмірі, що його встановлює Кабінет Міністрів України.