9.5. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення

Потреби соціальної сфери села не обмежуються лише будівниц­твом житла, шляхів сполучення, мереж газо-, водо- та електропос­тачання. Належний розвиток соціальної інфраструктури потребує створення для селян комплексу культурно-побутових, спортивно-оздоровчих та інших суттєво важливих умов.

У межах реалізації Державної програми розвитку соціальної сфери села до 2005 р. передбачаються такі шляхи розвитку відпо­відної інфраструктури:

1) у сфері освіти: відновлення, добудова і спорудження шкіл та дошкільних навчальних закладів у селах, де налічується понад 50 дітей відповідного віку, насамперед у тих, які розташовані на від­стані понад 3 км від населених пунктів, де є такі заклади; створен­ня комплексів “загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад”, “загальноосвітній навчальний заклад — соці­ально-культурний центр села”, організація навчання учнів у почат­ковій школі за місцем їх проживання (за наявності не менш як 5 учнів у населеному пункті); забезпечення виконання Програми ін­форматизації та комп’ютеризації сільських шкіл; забезпечення ре­гулярного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільно­го віку, учнів і педагогічних працівників у сільській місцевості; зас­тосування нових форм навчання й виховання дітей з урахуванням специфіки розселення та змін вікової структури жителів села; від­криття 450 шкіл, у тому числі 353 новозбудованих (фінансування зазначених витрат має здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів у сумі 115,1 млн грн. та Державного бюджету України — 229,1 млн грн.);

• у сфері охорони здоров’я: відкриття закладів охорони здо­ров’я з надання первинної медико-санітарної допомоги в селах із чисельністю жителів понад 500 осіб; створення в сільських населе­них пунктах із чисельністю жителів понад 1 тис. чоловік амбулато­рій загальної практики — сімейної медицини та реорганізація сіль­ських лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії загальної практики — сімейної медицини; розширен­ня мережі аптек та аптечних кіосків; створення на базі сільських закладів охорони здоров’я денних стаціонарів, а також стаціонарів удома; оснащення сільських закладів охорони здоров’я сучасною ультразвуковою, ендоскопічною, рентгенологічною, наркозною апаратурою, пересувними стоматологічними кабінетами, іншим су­часним обладнанням, а також спеціальними автомобілями; надан­ня лікувально-консультаційної та організаційно-методичної допо­моги і вжиття санітарно-протиепідемічних заходів силами спеці­альних бригад обласних і районних закладів охорони здоров’я; зміцнення лікувально-оздоровчої бази санаторіїв та інших закладів, призначених для лікування й оздоровлення працівників агропро­мислового комплексу та їхніх дітей. На зміцнення матеріальної ба­зи закладів охорони здоров’я у 2003—2005 рр. планується спряму­вати 75,4 млн грн. За рахунок цих коштів має бути відкрито та ос­нащено 382 сільські лікарські амбулаторії, у тому числі 63 — у до­будованих та новозбудованих приміщеннях, а також 280 фельдшер­сько-акушерських пунктів;
• у сфері культури: збереження та забезпечення повноцінного функціонування існуючої мережі закладів культури (клубів, біблі­отек, музеїв, шкіл естетичного виховання); переобладнання під заклади культури приміщень, якими не користуються, створення закладів культури малих форм (віталень, світлиць, читалень та ін.) у придатних для цього приміщеннях, насамперед у селах, де немає стаціонарних закладів культури; організація охорони музеїв та за­повідників за допомогою оснащення їх засобами охоронно-по­жежної сигналізації або запровадження посад сторожів; розвиток мобільних форм культурного» обслуговування сільського населен­ня; комп’ютеризація сільських публічних бібліотек згідно з Націо­нальною програмою інформатизації. За пропозиціями регіонів у 2003—2005 рр. планується введення в експлуатацію 190 сільських клубів і будинків культури, в тому числі 76 — новозбудованих. На це передбачається витратити 60,8 млн грн. з місцевих і державно­го бюджетів;
• у сфері фізичної культури й спорту: реконструкція існуючих та будівництво нових сільських фізкультурно-оздоровчих закладів, споруд, дитячих оздоровчих таборів, баз відпочинку, пансіонатів для оздоровлення дітей та підлітків; реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху на селі, створення територі­альних (при органах місцевого самоврядування) фізкультурно-спортивних клубів та відділень дитячо-юнацьких спортивних шкіл; впровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів спорту з урахуванням місцевих особ­ливостей, традицій, умов праці та відпочинку жителів села; споруд­ження та обладнання ігрових майданчиків, спортивних залів, пла­вальних басейнів при школах, дошкільних навчальних, культурно-освітніх закладах; поліпшення матеріально-технічного оснащення навчально-спортивних баз підготовки кандидатів до збірних ко­манд України. У 2003—2005 рр. на зміцнення матеріально-техніч­ної бази наявних та будівництво нових спортивних споруд плану­ється надати 66 млн грн., з місцевих та державного бюджетів, а та­кож відновити роботу і ввести в дію 1748 фізкультурно-спортивних закладів та споруд;
• у сфері торгівлі та побутового обслуговування: наближення закладів торгівлі та побутового обслуговування до місць проживан­ня населення, розширення їх мережі; запровадження нових форм обслуговування з урахуванням особливостей сільського розселення в різних регіонах; широке використання пересувних форм надання послуг із застосуванням транспортних засобів, поштового, теле­фонного зв’язку, інших комунікацій; збільшення кількості прий­мально-заготівельних пунктів сільськогосподарської продукції; від­новлення підприємств, які надають санітарно-гігієнічні послуги (лазні, перукарні, пральні), послуги з ремонту одягу й взуття, по­бутової техніки тощо;
• у сфері соціального обслуговування населення: збереження мережі інтернатних установ для людей похилого віку та інвалідів, зміцнення їх матеріально-технічної бази, виділення земельних ді­лянок і надання допомоги для ведення підсобних господарств; пе-репрофілювання, в разі потреби, ліжкового фонду сільських закла­дів охорони здоров’я в ліжковий фонд медико-соціального призна­чення з передачею його органам соціального захисту населення; поширення практики організації сезонних (на зимовий період) ін­тернатних установ для людей похилого віку, які мають можливість проживати влітку у власних житлових будинках; підвищення якос­ті обслуговування сільського населення соціальними службами, за­безпечення їх приміщеннями, транспортними засобами та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про пріоритетність со­ціального розвитку села та агропромислового комплексу в народ­ному господарстві”, будівництво об’єктів освіти, охорони здоров’я, культури та спорту, служби побуту, благоустрій територій здійсню­ється за рахунок державного й місцевого бюджетів. Ці об’єкти спо­руджуються як підрядним, так і господарським способами. Однак це не означає, що господарства, маючи власні кошти, не можуть здійснювати аналогічну діяльність. Збудовані сільськогосподар­ськими товаровиробниками за рахунок їхніх власних коштів об’єк­ти культурно-побутового призначення та спортивно-оздоровчого характеру належать останнім на праві власності, якщо інше не пе­редбачене законом чи договором.

Крім названих способів і форм забезпечення сільського насе­лення об’єктами культурно-побутового чи спортивно-оздоровчого призначення, слід назвати також і участь у реалізації цих заходів підприємств промисловості та інших галузей народного господарс­тва, що безпосередньо не пов’язані з сільськогосподарським та аг­ропромисловим виробництвом.

З метою залучення таких підприємств до участі в розвитку со­ціальної сфери села чинне законодавство застосовує відповідні економічні стимули. Так, відповідно до ст. 7 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, непрофільні промислові підприємства, що виконують державне замовлення на проектуван­ня та виготовлення машин, обладнання й запчастин для агропро­мислового комплексу, зокрема об’єкти соціально-культурного призначення, забезпечуються матеріалами централізовано.

Доходи будівельних, монтажних, проектних та інших підпри­ємств і організацій, одержані внаслідок спорудження в сільській місцевості житла, об’єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здо­ров’я, фізкультури й спорту, освіти, зв’язку, шляхів, енергетичних, газових і водорозподільних систем, тваринницьких приміщень, ін­женерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку та ін­ших об’єктів, які впливають на поліпшення соціального становища села, не оподатковуються.

Не оподатковується і частина доходу підприємств, організацій, що витрачається на розвиток та утримання соціальної сфери села, об’єктів торгівлі й побутового обслуговування, фізичної культури та спорту в сільській місцевості.

Пріоритетність соціального розвитку села означає також надан­ня сільським жителям і працівникам сільськогосподарських під­приємств переваг щодо водо- і електропостачання, телефонізації та ів’язку, забезпечення однакових з містом умов постачання промис­ловими і продовольчими товарами, медичного, культурного, побу-гового, транспортного та інших видів обслуговування. Законодавс­тво України передбачає пільги щодо плати за електроенергію. Зок-ма, сільські

жителі та працівники агропромислового комплексу, які прожи-іі.іі.иі, у селищах міського типу, користуються електроенергією за Пільговими тарифами. Кількість електроенергії, яка оплачується за і.и йми тарифами, встановлює Уряд. Відповідно до ст. 12 Закону > і раїни “Про пріоритетність соціального розвитку села та агроп­ромислового комплексу в народному господарстві”, названі пільги поширюються також на пенсіонерів, які до виходу на пенсію пра­цювали в сільськогосподарському виробництві та соціальній сфері села не менш як 15 років і мають особовий рахунок на користуван­ня житлом, а також на працівників фермерських господарств, дер­жавних підприємств та інших сільськогосподарських підприємств, які проживають у містах обласного й районного підпорядкування.

Чинне законодавство України передбачає відповідальність під­приємств Мінпаливенерго України за неналежне забезпечення споживачів електроенергією. Збитки, завдані сільським спожива­чам позаплановим чи аварійним відключенням електроенергії, компенсуються у півторакратному розмірі за рахунок винних у цьо­му підприємств і організацій Міністерства палива та енергетики України.

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народ­ному господарстві”, обґрунтована потреба сільських жителів у па­ливі забезпечується в повному обсязі. Закон також закріплює пере­ваги щодо забезпечення жителів села товарами масового вжитку, автотранспортом і будівельними матеріалами. Зокрема, товари ма­сового споживання для села й міста реалізуються за єдиними ціна­ми. Забезпечення цими товарами пенсіонерів, ветеранів та інвалі­дів, вдів, дітей-сиріт і багатодітних сімей здійснюється за однако­вими для міста й села нормативами. Сільським жителям, які пра­цюють в агропромисловому комплексі та соціальній сфері села, ви­діляється половина державних ринкових лімітів на автотранспорт і 90% — на будівельні матеріали. При цьому їм гарантується першо­черговий продаж сільськогосподарської техніки, інвентарю та ін­ших товарів.

З метою поліпшення торговельного обслуговування сільського населення, наближення підприємств торгівлі до місць проживання Державна програма розвитку соціальної сфери села до 2005 року передбачає: відновити роботу й розширити мережу стаціонарних об’єктів торгівлі та громадського харчування в системі споживчої кооперації, розвивати пересувні форми обслуговування для поста­чання населенню потрібних продовольчих і промислових товарів, надання інших послуг; відновити роботу заготівельних пунктів-ма-газинів та розширити їх мережу, збільшити кількість заготівельних організацій, залучати до заготівлі сільськогосподарської продукції сільські споживчі товариства, підприємства торгівлі, громадського харчування та переробної промисловості; активізувати роботу що­до створення підприємствами споживчої кооперації та сільськогос­подарськими товаровиробниками інтеграційних господарських систем із заготівлі, переробки та реалізації продукції; започаткува­ти діяльність агропромислових торговельних комбінатів, об’єднань та інших формувань на кооперативних засадах; залучати як асоці­йованих членів споживчі товариства та їхні спілки до створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

На розвиток електрозв’язку в сільській місцевості щороку пла­нується виділяти понад 100 млн грн., що дасть змогу ввести в екс­плуатацію близько 60 тис. номерів сільських АТС в основному на базі сучасного цифрового комунікаційного обладнання вітчизняно­го виробництва. Планується подальша реконструкція лінійних спо­руд шляхом заміни повітряних ліній зв’язку на кабельні та ущіль­нення їх за допомогою цифрового обладнання, що підвищить на­дійність та якість зв’язку. Особлива увага приділяється телефоніза­ції об’єктів, які потребують цього в першу чергу (шкіл, фельдшер­сько-акушерських пунктів та ін).

Має бути забезпечена доступність універсальних послуг пошто­вого зв’язку шляхом оптимізації мережі сільських стаціонарних та пересувних відділень, організації обслуговування сільських жителів листоношами вдома та встановлення поштових скриньок у населе­них пунктах, що розташовані на відстані понад 3 км від стаціонар­них відділень зв’язку, з чисельністю жителів менш як 300 осіб. В усіх сільських відділеннях поштового зв’язку здійснюватиметься надання таких видів послуг, як реалізація товарів першої потреби, ліків на замовлення. У стаціонарних відділеннях поштового зв’яз­ку буде організовано надання послуг з виплати за поштовими пе­реказами заробітної плати, пенсії, допомоги, інших виплат з дер­жавного бюджету України, впровадження за дорученням користу­вачів пересилання зазначеної ними суми грошей.

Слід також зазначити, що згідно з Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 584/2000 “Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи”¹ працівники соціальної сфери села та пенсіо­нери з їх числа можуть одержати в користування земельні ділянки із земель запасу та резервного фонду для індивідуального або спіль­ного ведення особистого селянського господарства.

Надання земельних ділянок громадянам для зазначених цілей здійснюється згідно зі ст. ст. 33, 121 ЗК. Статтею 121 Кодексу пе­редбачено, що для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності передаються безоплат­но у власність земельні ділянки в розмірі не більше 2 га. За бажан­ням громадян їм додатково будуть надавати земельні ділянки в ко­ристування на умовах оренди. Розміри земельних ділянок можуть збільшуватись у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).