17.1. Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств

Державні та комунальні сільськогосподарські підприємства по­сідають особливе місце серед сільськогосподарських підприємств. Це зумовлено важливістю їхньої економічної ролі в агропромисло­вому комплексі та інших галузях народного господарства в цілому.

Державні сільськогосподарські підприємства залежно від спосо­бу утворення (заснування) та формування статутного фонду поді­ляються на унітарні (комерційні й казенні) та корпоративні. Всі ко­мунальні підприємства є унітарними.

За ст. 63 ГК унітарне підприємство створюється одним заснов­ником, який надає потрібне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затвер­джує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівни­ка, який сам призначає, керує підприємством і формує його тру­довий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання ре­організації та ліквідації підприємства. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учас­ників), їхнього спільного управління справами; на основі корпо­ративних прав, зокрема через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків під­приємства.

Державне (комунальне) унітарне сільськогосподарське підпри­ємство — це заснований на державній (комунальній) власності са­мостійний статутний суб’єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (виробляє продукти харчування, продовольство та сировину рослинного і тва­ринного походження) та підприємницьку діяльність з метою одер­жання відповідного прибутку (доходу). Таке підприємство має са­мостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Воно створюється компетентним органом державної влади¹ (органом місцевого самоврядування) в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної

(комунальної) власності, як правило, без поділу її на частки, і вхо­дить до сфери управління цього органу. Воно також може бути створене внаслідок адміністративного поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України. Створен­ня державного (комунального) унітарного сільськогосподарського підприємства шляхом відокремлення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов’язань та укладених догово­рів з іншими суб’єктами господарювання.

Важливе значення для визначення правосуб’єктності держав­ного (комунального) унітарного сільськогосподарського підпри­ємства має також його статут, на основі якого воно діє (гл. 8 ГК), який затверджується власником майна суб’єкта господарювання чи його представниками. У статуті містяться відомсюті про найме­нування й місцезнаходження підприємства, мету й предмет його діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фон­дів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління та контролю, їхню компетенцію, про умови реорганізації та лікві­дації суб’єкта господарювання, а також про інші особливості орга­нізаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законо­давством. Державне унітарне комерційне підприємство, згідно з ч. 7 ст. 74 ГК, може бути перетворено у випадках та порядку, передба­чених чинним законодавством, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності держав­них акціонерних товариств визначаються ГК та іншими законами. Спеціального закону про державні підприємства на сьогодні не прийнято.

Головні ознаки державних і комунальних сільськогосподар­ських підприємств такі:

• ці організації з правами юридичної особи не є власниками закріпленого за ними майна. їхнє майно перебуває в державній або комунальній власності;
• вони створюються не лише задля виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. їхня діяльність спрямо­вана також на реалізацію національних і регіональних виробничих та науково-технічних програм і розвиток аграрного сектора еконо­міки в цілому.

Обсяг прав та обов’язків державних і комунальних унітарних сільськогосподарських підприємств залежить передусім від право­вого режиму майна, закріплено за ними. Так, майно державного унітарного сільськогосподарського підприємства перебуває в дер­жавній власності й закріплюється за ним на праві господарського відання (державне комерційне підприємство) чи праві оперативно­го управління (казенне підприємство). Майно комунального уні­тарного сільськогосподарського підприємства перебуває в кому­нальній власності й закріплюється за таким підприємством на пра­ві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Слід зазначити, що в зв’язку з проведенням аграрної і земель­ної реформ істотно зменшився державний сегмент сільськогоспо­дарського товарного виробництва¹. Вчені вирізняють 2 категорії державних підприємств, представлених сьогодні в аграрному секто­рі економіки. Основну їх частину становлять державні підприємс­тва, головним завданням яких є забезпечення науково-технічного прогресу в сільському господарстві та обслуговування всіх сіль­ськогосподарських товаровиробників. До них належать: машино-випробувальні станції, дослідні заводи сільськогосподарського ма­шинобудування, насінницькі та племінні заводи й підприємства, кінні заводи, іподроми, державні заводські конюшні, селекційно-гібридні центри, дослідно-селекційні станції, сортовипробувальні станції, звірорадгоспи, тваринницькі комплекси, птахофабрики, парниково-тепличні комбінати, підприємства з відтворення цінних та анадромних видів риб (рибокомбінати, рибоводно-меліоративні станції, нерестово-виросні господарства), підприємства, які виро­щують ефіроолійні та лікарські рослини і культури, що містять наркотичні та отруйні речовини, а також підсобні сільські госпо­дарства несільськогосподарських державних (комунальних) підпри­ємств, які мають відокремлене майно і наділені правами юридич­ної особи. До них належать також радгоспи-заводи, радгоспи-тех-нікуми, радгоспи-коледжі, різноманітні навчально-дослідні або навчально-виробничі господарства, що здійснюють свою діяльність самостійно чи в органічному зв’язку з відповідними навчальними або навчально-дослідницькими закладами. Другу категорію дер­жавних підприємств уособлюють сільськогосподарські товарови­робники, які зберегли форму господарювання, тобто не були реор­ганізовані або приватизовані².

Відповідно до ст. 76 ГК казенні підприємства створюються в га­лузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснен­ня господарської діяльності лише державним підприємствам; ос­новним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання, не можлива вільна конку­ренція товаровиробників або споживачів; переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольня­ються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію май­нових комплексів державних підприємств заборонено законом. Ка­зенні сільськогосподарські підприємства створюються здебільшого тоді, коли основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава.

Казенне сільськогосподарське підприємство створюється за рі­шенням Кабінету Міністрів України, яке визначає обсяг і характер його (підприємства) основної діяльності, а також орган, до сфери управління якого воно входить¹. Реорганізація і ліквідація такого підприємства провадяться відповідно до вимог ГК за рішенням ор­гану, до компетенції якого належить створення цього підприємс­тва.

Порядок створення, реорганізації і ліквідації державних і кому­нальних сільськогосподарських підприємств визначається гл. 6 ГК, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”² та іншими законодавчими актами.