19.4. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції

Кризові явища на ринку зерна в Україні спонукали законодав­ця вишукувати механізм стимулювання сільського товаровиробни­ка до збільшення обсягів виробництва, з одного боку, а з іншого — створити механізм забезпечення стабільності та державної підтрим­ки цієї галузі національної економіки.

Отже, заставні закупівлі сільськогосподарської продукції є но­вим інструментом, який є характерним саме для аграрного зако­нодавства, оскільки найбільш повно враховує та встановлює ба­ланс між індивідуальними інтересами та інтересами суспільства в цілому.

Сутність заставних закупівель полягає ось у чому. Згідно з ч. З ст. 52 Закону України від 4 липня 2002 р. “Про зерно та ринок зер­на в Україні”, до 31 березня відповідного поточного року у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, затверджуються зас­тавні ціни на зерно, тобто на зерно майбутнього врожаю. Заставна ціна зерна (ціна підтримки) — це гарантована державою ціна зерна, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.

Після затвердження заставних цін на зерно врожаю певного ро­ку відповідно до ст. 61 цього Закону Державний агент із забезпе­чення заставних закупок зерна, яким призначено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 червня 2003 р №374-р. ДАК “Хліб України”, та уповноважені із забезпечення заставних закупок зерна до 1 липня поточного року повідомляють у засобах масової інформації чи спеціальних виданнях про обсяги закупівель застав­ного зерна та заставні ціни. Сільськогосподарські товаровиробни­ки, які виявили бажання укласти договір заставних закупок зерна, направляють відповідну заявку Державному агенту із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженому із забезпечення зас­тавних закупок зерна. Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна або уповноважений із забезпечення заставних заку­пок зерна протягом 5 днів після отримання заявки повідомляє сіль­ськогосподарського товаровиробника про її прийняття або відхи­лення. У повідомленні про прийняття заявки Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна або уповноважений із забез­печення заставних закупок зерна вказує також місцезнаходження зернового складу, до якого сільськогосподарський товаровиробник повинен доставити зерно за свій рахунок.

За ст. 47 зазначеного Закону, сільськогосподарські товаровироб­ники, здійснюючи заставні закупки зерна на підставі укладених до­говорів заставних закупок зерна, передають зерно зерновим скла­дам, які приймають його на зберігання згідно з укладеними дого­ворами з Державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженим із забезпечення заставних закупок зерна, а останні протягом 3 банківських днів перераховують сільськогос­подарським товаровиробникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною. Зберігання заставного зерна є строковим. Пере­біг строку зберігання заставного зерна у зернових складах почина­ється з приймання цього зерна на зберігання після 1 липня поточ­ного року, але не може тривати довше, ніж до 1 березня наступно­го року. Протягом цього строку сільськогосподарські товаровироб­ники мають право витребувати заставне зерно у порядку, передба­ченому цим Законом.

Сільськогосподарські товаровиробники, згідно зі ст. 56 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, мають право роз­поряджатися заставним зерном лише після повернення отриманих за заставною ціною коштів та відшкодування зерновим складам витрат за зберігання зерна за час його фактичного зберігання. Як­що до закінчення терміну дії договору заставних закупок зерна сільськогосподарський товаровиробник не витребував заставне зер­но для подальшого продажу, воно переходить у власність держави, а видані складські документи втрачають чинність. Витрати зерно­вих складів за зберігання такого зерна відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету.

Як бачимо, держава в особі Кабінету Міністрів України, вста­новлюючи мінімально гарантовані ціни на зерно, які є складовою політики ціноутворення в Україні й спрямовується на підтримку виробництва зерна, забезпечує сільськогосподарському товарови­робнику мінімальний дохід від його діяльності задля забезпечення відшкодування ним середньогалузевих витрат на виробництво та забезпечення мінімального прибутку, достатнього для відтворення виробництва.

За обраною концепцією, створений механізм не повинен позба­вити сільськогосподарських товаровиробників свободи у виборі партнерів для реалізації власної продукції, тому що до закінчення терміну дії договору за ними зберігається право витребувати здане у зерновий склад зерно, попередньо повернувши Державному аген­ту із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженому із забезпечення заставних закупок зерна отримані ним кошти при заставі зерна та відшкодувавши витрати зерновому складу за збері­гання такого зерна відповідно до умов ст. 58 зазначеного закону.

З моменту введення в дію Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” Кабінет Міністрів України застосовував різні спо­соби визначення заставних цін. Так, 2002 р. заставні ціни на зерно базисних кондицій визначалися на рівні 50% середньозваженої ці­ни, яка складеться на біржовому аграрному ринку на момент укла­дення угоди про заставну закупівлю зерна ( див.: постанова від 29 квітня 2002 р. № 590 “Про визначення заставних цін та фінансове забезпечення заставних закупівель зерна”). На період з 1 липня 2003 р. до 1 березня 2004 р. рівень заставних цін однієї тонни зер­на базисних кондицій був визначений Кабінетом Міністрів Украї­ни встановленням твердих цін для різних найменувань зернових культур, їх класу або групи ( див.: постанова від 3 липня 2003 р. № 1030 “Про встановлення рівня заставних цін на зерно”).

Міністерством аграрної політики України видано наказ від 11 червня 2002 р. № 156 “Про затвердження Примірної форми дого­вору про заставну закупівлю зерна в сільськогосподарських товаро­виробників”, яким затверджено відповідну примірну форму дого­вору. Ця форма договору має застосовуватися з урахуванням поло­жень ст. 60 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, якою визначено істотні умови договору заставних закупок зерна. Такими є: найменування заставного зерна; термін договору застав­них закупок зерна; ціна на заставне зерно; кількість заставного зер­на; ціна зберігання; відповідальність сторін; страхування ризиків випадкової загибелі та пошкодження заставного зерна. Згідно зі ст. 638 ЦК такий договір вважається укладеним і, відповідно, має пев­ні правові наслідки, якщо сторони в належній формі досягли зго­ди з усіх істотних умов такого договору.

Застосування заставних закупівель сільськогосподарської про­дукції є можливим також щодо інших видів продукції. Слід згада­ти, що вперше заставні закупівлі зерна згадуються в Указі Прези­дента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання вироб­ництва та розвитку ринку зерна”, яким передбачено подолання не­гативних наслідків сезонних і кон’юнктурних коливань обсягів продажу і цін на зерно і хлібопродукти шляхом впровадження ме­ханізму заставних закупок зерна, який передбачає закупку зерна у сільськогосподарських товаровиробників в сезон збирання за зас­тавними цінами та гарантування їм права наступного продажу цьо­го зерна за ринковими цінами в разі перевищення заставних цін за умови відшкодування вартості зберігання такого зерна, а також кредитування заставних закупок зерна, а починаючи з 2001 р. — їх бюджетне фінансування.

Надалі законодавець у ст.З Закону України від 18 січня 2001 р. “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” як механізм цінової політики і підтримування до­ходів виробників сільськогосподарської продукції визначає можли­вість спрямовувати на забезпечення відтворення виробництва сіль­ськогосподарської продукції на основі запровадження заставних цін (цін підтримки), регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій. Отже, такий підхід відкриває шлях у майбут­ньому для ширшого і, бажано, гнучкішого застосування такого ме­ханізму забезпечення прав сільськогосподарських виробників, як заставні закупівлі їх продукції.