Згідно зі ст. 8 Закону «…усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, обумовлених законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором)».
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності»» (далі – «Закон про страхування від нещасних випадків») введений у дію з 01.04.2001 року.
Законодавство про страхування від нещасних випадків складається з Основ законодавства України про обов’язкове державне страхування, даного Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.
Основними завданнями страхування, згідно із ст. 1 є:
- проведення профілактичних заходів, спрямованих на ліквідацію небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
- попередження нещасних випадків і профзахворювань, обумовлених умовами праці;
- відновлення здоров’я й працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків і профзахворювань;
- відшкодування матеріального й морального збитку застрахованим і членам їхніх родин.
До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:
- своєчасне і повне відшкодування збитку страховиком;
- обов’язковість оплати страхувальником страхових внесків;
- формування й використання страхових засобів на солідарній основі;
- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму й професійної захворюваності на кожному підприємстві.
При страхуванні принциповим є визначення суб’єкту і об’єкту страхування. У даному разі об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я і працездатність. Суб’єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках – члени їхніх родин, страхувальник і страховик).
Звичайно страхується фізична особа, в інтересах якої здійснюється страхування (надалі – «працівник»). Страхувальником є роботодавець, а страховиком – Фонд соціального страхування від нещасних випадків. При цьому чинність Закону про страхування від нещасних випадків в обов’язковому порядку поширюється на всіх осіб найманої праці:
- громадян, які працюють за трудовим договором (контрактові) на підприємствах і в організаціях усіх форм власності;
- учнів, студентів, аспірантів, які працюють під час або після занять, та у період проходження виробничої практики;
- осіб, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховально-трудових установах, що залучаються до трудової діяльності на виробництві цих або інших підприємств за спеціальними договорами.
Застрахованою вважається і дитина, що народилася інвалідом у результаті отриманої в період вагітності травми або профзахворювання її матір’ю. Така дитина, відповідно до медичного висновку, вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років.
Працівник стає суб’єктом соціального страхування від нещасних випадків з моменту заключення трудового договору або підписання контракту навіть за відсутності згоди або заяви працівника.
Суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які працюють самостійно, священнослужителі й особи, що працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, можуть застрахуватися добровільно. У цьому разі початком терміну страхування вважається день подачі заяви.
Усі застраховані особи є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків (далі – «Фонд»).
Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду проводиться:
- страхувальників – юридичних осіб – у десятиденний термін з моменту одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
- страхувальників – фізичних осіб – у десятиденний термін після укладання трудового договору (контракту) з найманим робітником.
Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим посвідченням за формою, встановленою Фондом.
При добровільному страхуванні від нещасних випадків термін страхування починається з наступного дня за днем подачі заяви, за умови оплати страхового внеску.
Застрахованим особам видається посвідчення про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування. Посвідчення є документом строгої звітності.
Проведення процесу страхування неможливе без визначення таких ключових понять як «страховий ризик» і «страховий випадок».
У даному разі під «страховим ризиком» розуміються обставини, внаслідок яких можливий страховий випадок.
«Страховим випадком» є нещасний випадок на виробництві або профзахворювання, що заподіяли застрахованому професійно обумовлену фізичну або психічну травму в результаті обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, з настанням яких виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення і/або соціальних послуг. Слід зазначити, що страховим випадком є нещасний випадок або профзахворювання, що відбулися в результаті порушення правил і норм самим постраждалим, тобто й у цьому випадку страхувальник не звільняється від виконання обов’язків перед потерпілим.
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної й соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або професійного захворювання установленої форми.
В окремих випадках Фонд своїм рішенням може визначити «страховим» нещасний випадок навіть тоді, коли він не ввійшов до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, або профзахворювання, якщо на момент ухвалення рішення медична наука має нові дані, що дають підставу вважати це захворювання професійним.
Необхідно відзначити ще одну важливу обставину. Всі види соціальних виплат і послуг, передбачені даним законом, будуть надаватися застрахованому і членам його родини незалежно від того, зареєстроване підприємство, на якому він працює, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.
1.7.1. Керування страхуванням від нещасних випадків
Страхування від нещасних випадків здійснює Фонд – некомерційна самокерована організація, що діє на підставі Статуту, який затверджується її правлінням. Фонд є юридичною особою, має свою печатку й емблему. Його місцезнаходження – м. Київ.
Керування Фондом на паритетній підставі здійснюється: державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє керування Фондом здійснює його правління і виконавча дирекція. Робочим органом виконавчої дирекції Фонду є її керівництво, розміщене в усіх регіонах країни.
Правління Фонду включає представників зазначених вище сторін: держави, застрахованих осіб, роботодавців. При цьому представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються об’єднаннями профспілок і роботодавців, що мають статус всеукраїнських.
Від кожної із сторін обирається до складу правління Фонду по 15 осіб з правом вирішального голосу і по 5 їх дублерів, які у випадку відсутності членів основної групи виконують їх обов’язки за рішенням голови правління Фонду. Правління Фонду обирається на шестирічний термін. Термін повноважень його членів закінчується в день першого засідання знову обраного правління.
З числа своїх членів правління Фонду обирає голови і двох його заступників терміном на два роки. При цьому забезпечується почергове представництво на цих посадах кожної з представницьких сторін.
Обов’язки Правління: призначення директора виконавчої дирекції Фонду і його заступників; формування на паритетних засадах постійних і тимчасових комісій з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій і т. п.; щорічна підготовка пропозицій по галузевих тарифних ставках на соціальне страхування від нещасних випадків, а також затвердження наступних позицій:
- Статуту Фонду і змін до нього.
- Положення про виконавчу дирекцію Фонду і її структуру.
- Чисельність виконавчої дирекції Фонду, посадові оклади її працівників і адміністративні витрати Фонду.
- Річний бюджет Фонду, звіт про його виконання, порядок використання засобів бюджету і резерву Фонду.
- Регламент роботи правління Фонду.
- Річні програми робіт і звіти про їхнє виконання.
- Положення про службу страхових експертів з охорони праці.
- Положення про порядок використання засобів лікувально-профілактичними, навчальними та іншими установами, що роблять Фондові соціальні послуги, і контроль за їх цільовим використанням.
- Положення про надання Фондом на безповоротній основі фінансової допомоги підприємствам для вирішення особливо важливих проблем з охорони праці.
- Інструкцію про порядок перерахування, обліку й використання страхових засобів, що узгоджується з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
- Інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.
Правління Фонду проводить свої засідання за затвердженим планом, але не рідше двох разів на рік. Слід зазначити, що члени правління Фонду виконують свої обов’язки на громадських засадах. Засідання правління Фонду вважається правомочним, якщо є присутнім дві третини складу кожної представницької сторони, а рішення правління вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх. При рівному розподілі голосів голос голови правління Фонду є вирішальним. Рішення правління Фонду, прийняті в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма страхувальниками і застрахованими.
Рішенням зазначених вище питань займається виконавча дирекція Фонду на чолі з директором, що входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Матеріально-технічне забезпечення Фонду здійснюється за рахунок засобів, що надходять у Фонд. За рахунок цих же засобів формується і майно Фонду.
1.7.2. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків
При настанні страхового випадку, згідно із ст. 21 Закону про страхування від нещасних випадків, Фонд зобов’язаний у встановленому порядку надати соціальні послуги і реалізувати наступні компенсації і виплати:
- вчасно й у повному обсязі відшкодувати збиток, нанесений працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні;
- організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;
- сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому при нещасному випадку, швидкій допомозі при потребі його госпіталізації, своєчасної діагностики професійного захворювання;
- організувати цілеспрямоване й ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих чи лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою найшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;
- забезпечити потерпілому разом з відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної раціонально організованої медичної допомоги;
- вжити всі необхідні заходи для підтримки підвищення й відновлення працездатності потерпілого;
- забезпечити відповідно до медичного висновку домашній догляд за постраждалим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти потерпілому, який проживає в гуртожитку, в одержанні ізольованого житла;
- відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводити навчання й перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або нанесення моральних збитків потерпілий не може виконувати колишню роботу; працевлаштувати осіб зі зниженою працездатністю;
- організувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування чи з іншими зацікавленими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, що не покриваються засобами від збуту зробленої продукції, за рахунок Фонду;
- у разі невідкладної потреби зробити інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань, за їхній рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду і її регіональних відділень – за рахунок Фонду;
- виплачувати за потерпілого внески на медичне й пенсійне страхування;
- організовувати залучення інвалідів до участі в громадському житті.
Фонд здійснює згідно із ст. 22 цього Закону профілактику нещасних випадків в таких напрямках:
- Надає страховикам необхідні консультації, сприяє в утворенні ними і реалізації ефективної системи керування охороною праці.
- Бере участь у наступних розробках і напрямках:
- у розробці центральними органами виконавчої влади національної й галузевої програм поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища і їхньої реалізації;
- у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;
- в організації розробки й виробництва засобів індивідуального захисту працівників;
- у проведенні наукових досліджень у сфері охорони й медицини праці.
- Перевіряє стан профілактичної роботи й охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків зі смертельними наслідками і з можливою інвалідністю, а також професійних захворювань.
- Веде пропаганду безпечних і нешкідливих умов праці, організує виробництво тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає й поширює нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам’ятки і т. п. з питань соціального страхування від нещасного випадку й охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою.
- Бере участь у розробці законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці.
- Вивчає й поширює позитивний досвід по створенню безпечних і нешкідливих умов праці.
- Надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для вирішення особливо гострих проблем з охорони праці.
- Виконує інші профілактичні роботи.
Виконання статутних функцій і обов’язків Фонду покладено на страхових експертів з охорони праці, які здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці.
Фонд здійснює координацію всієї страхової діяльності, пов’язаної з охороною праці.
Фінансування страхових виплат, соціальних послуг і профілактичних заходів проводиться Фондом за рахунок його засобів. Фонд забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці й виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних фахівців з питань охорони праці, організації розробки та виробництва засобів колективного й індивідуального захисту працівників; розробки, видання, поширення нормативних актів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до задач страхування від нещасних випадків.
Державний нагляд у сфері страхування від нещасних випадків здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Направляє і координує їхню роботу Кабінет Міністрів України.
Безпосередній нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка складається з 15 чоловік – по 5 представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців. Вони працюють на громадських засадах. Термін дії їх повноважень – 6 років. Голова наглядової ради обирається на один рік зі складу членів ради. Законом про соціальне страхування від нещасних випадків визначені права й обов’язки членів наглядової ради, порядок її роботи. Метою нагляду є контроль за виконанням страхувальниками і Фондом діючого законодавства.
1.7.3. Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням
його здоров’я
Згідно із ст. 11 Закону «…власник зобов’язаний відшкодувати працівникові збиток, заподіяний йому внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також виплатити потерпілому (членам родини й утриманцям померлих) одноразову допомогу». Крім того, відповідно до ст. 30 Закону «…власник цілком відшкодує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням збитку при порушенні вимог з охорони праці».
Відшкодування збитку – один з інститутів цивільного права, якому присвячена гл. 40 Цивільного кодексу України «Обов’язки, що виникають у результаті нанесеного збитку». У цій главі визначені не тільки загальні підстави відповідальності за нанесений збиток, але й відповідальність:
- за ушкодження здоров’я і смерть громадянина, за які винний зобов’язаний виплачувати страхові внески (ст. 456 Цивільного кодексу України),
- за ушкодження здоров’я і смерть громадянина, за які винний не зобов’язаний виплачувати страхові внески (ст. 457 Цивільного кодексу України);
- за збиток, нанесений джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450 Цивільного кодексу України).
Крім того, Цивільним кодексом України (ст. 454) встановлений порядок обліку провини потерпілого й майнового стану особи, що завдало шкоди.
Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням його здоров’я, виконується у вигляді страхових виплат.
Страхові виплати – це грошові суми, що, згідно із ст. 21 Закону про соціальне страхування, Фонд виплачує застрахованому або особам, які мають на це право, при настанні страхового випадку.
До складу зазначених сум входять:
- страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі – щомісячна страхова виплата);
- страхові виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його родини й особам, які перебували на утриманні померлих);
- страхові виплати пенсій з інвалідності потерпілому;
- страхові виплати пенсії у зв’язку з утратою годувальника;
- страхові виплати на дитину, що народилася інвалідом унаслідок травми на виробництві або професійного захворювання його матері під час вагітності;
- страхові виплати на медичну й соціальну допомогу.
У період професійної реабілітації (навчання або перекваліфікації за індивідуальною програмою реабілітації) Фондом щомісяця виконуються страхові виплати в розмірі середньомісячного заробітку. Розмір страхових виплат може бути змінений.
Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну й соціальну допомогу виконується в таких випадках:
- зміни ступеня втрати професійної працездатності;
- зміни складу родини померлого;
- підвищення розміру неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян і мінімальної зарплати в порядку, визначеному законодавством;
- підвищення тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємств.
У випадку морального збитку також проводяться страхові виплати. Їхня максимальна сума встановлена в розмірі 200 мінімальних зарплат (ст. 34 Закону).
Ступінь втрати постраждалим загальної і професійної працездатності встановлюється МСЕК за участю Фонду. При цьому встановлюється не тільки обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, але і визначаються необхідні види медичної й соціальної допомоги.
Позачергова експертиза проводиться за заявою потерпілих, інших зацікавлених осіб, суду або прокуратури.
При тимчасовому переході потерпілого на легку роботу його середньомісячний заробіток, який за ним зберігається до повної реабілітації або до переходу на інвалідність, установлюється за бажанням потерпілого, виходячи з розміру його заробітку за дванадцять або три повних календарних місяці роботи до ушкодження здоров’я. Однак, сума щомісячних страхових виплат, що встановлена відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я.
Фондом фінансуються також і витрати на медичну й соціальну допомогу, включаючи додаткове харчування, придбання ліків, спеціальне медичне обслуговування, на постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санітарно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування і т. п., якщо потреба в них установлена МСЕК. Фонд оплачує всі витрати на лікування потерпілого, якщо захворювання (випадок тимчасової втрати працездатності) виникло в результаті нещасного випадку або профзахворювання.
Пенсії та інші форми витрат у зв’язку зі смертю потерпілого фінансуються Фондом відповідно до діючого законодавства. Види оплати праці, що враховуються при визначенні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.
У разі повторного пошкодження здоров’я, середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або другому ушкодженню здоров’я. Ступінь утрати професійної працездатності визначається МСЕК за сукупним результатом.
Індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до діючого законодавства.
1.7.4. Порядок розгляду справ про страхові виплати
Підставою для розгляду Фондом справ про страхові виплати є:
- акт розслідування нещасного випадку або випадку профзахворювання;
- висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності або копія свідоцтва про смерть потерпілого;
- рішення про відшкодування морального (не майнового) збитку;
- документ про необхідність надання додаткових видів допомоги.
У разі втрати годувальника Фондом повинне бути прийняте рішення про виплати в триденний термін з моменту подачі заяви (звертання заявника).
Інші справи розглядаються Фондом у десятиденний термін (не рахуючи дня подачі необхідних документів). Рішення оформляються постановою, в якій визначаються особи, що мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена родини і їхні терміни.
Фонд може відмовити у страхових виплатах в наступних випадках:
- Навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку.
- Подача роботодавцем або потерпілим помилкових даних про страховий випадок.
- Здійснення застрахованим навмисного злочину, що призвело до настання страхового випадку.
- Нещасний випадок не зв’язаний з виробництвом.
Рішення про відмову у виплатах повинне бути відповідним чином обґрунтоване.
Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг можливі в таких випадках:
- на термін проживання потерпілого за кордоном;
- на період перебування потерпілого на державному утриманні за умови, що частина виплат, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, що перебувають на утриманні потерпілого;
- виплати призначені на підставі помилкових даних;
- страховий випадок виник у результаті навмисного нанесення травми;
- потерпілий ухиляється від медичної або професійної реабілітації, не виконує правил, пов’язаних із встановленням або переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки, установленого для нього режиму, що перешкоджає його видужанню;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени родини, які проживають на території України, виплати у випадках, зазначених у пунктах 1…5, не припиняються, а тільки зменшуються на величину до 25 % від усієї суми виплат.
Обкладання страхових виплат податками здійснюється відповідно до діючого законодавства.
1.7.5. Порядок і терміни проведення страхових виплат
Страхові виплати проводяться щомісяця в дні, встановлені Фондом:
- потерпілим – з дня втрати працездатності в результаті нещасного випадку або встановлення профзахворювання;
- особам, які мають право на виплати в зв’язку зі смертю годувальника – з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Одноразова допомога виплачується в місячний термін із дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у разі смерті потерпілого – в місячний термін з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.
Страхові виплати проводяться протягом терміну, на який МСЕК або ЛКК установлена втрата працездатності в зв’язку зі страховим випадком, а фінансування додаткових витрат – у період, на який визначена потреба в них.
Якщо з вини Фонду потерпілому не визначена або не виплачена сума страхової виплати, то ця сума виплачується без обмеження терміну й підлягає корегуванню в зв’язку з ростом цін на споживчі товари й послуги відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Якщо потерпілий виявився в місцях позбавлення волі, суми страхових виплат переводяться на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звільнення, а особи, які перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати у встановленому порядку.
У випадку виїзду потерпілого на постійне місце проживання за кордон України суми страхових виплат переводяться Фондом на їхню адресу в порядку, передбаченому міждержавними умовами.
Копії рішень Фонду або суду про призначення страхових виплат, заяви потерпілих або зацікавлених осіб з усіма необхідними документами зберігаються Фондом. Через два роки після припинення страхових виплат зазначені вище документи передаються в архів для постійного зберігання.
1.7.6. Права й обов’язки застрахованого і роботодавця, як страхувальника
Згідно із ст. 43 Закону про страхування від нещасного випадку кожен застрахований має право брати участь у керуванні страхуванням від нещасних випадків (на виборній основі), тобто бути повноправним їх представником, брати участь у розслідуванні страхового випадку.
Якщо ж нещасний випадок відбувся із застрахованою особою, то вона має право на послуги медичної й професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію (якщо загальна тривалість реабілітації не перевищує двох років); на відшкодування витрат на проїзд до місця лікування або навчання і назад, витрат на житло і харчування, транспортування багажу й проїзд особи, яка її супроводить; на послуги соціальної реабілітації (придбання протезів, автомобіля, допомогу у веденні домашнього господарства), а також одержання (безкоштовно) від Фонду роз’яснень з питань соціального страхування від нещасних випадків.
У випадку загибелі потерпілого члени його родини мають право на одержання від Фонду страхових виплат і послуг, пов’язаних з ритуальними діями.
Застрахований має не тільки права, але й обов’язки перед Фондом (ст. 44 Закону). Так, він зобов’язаний знати й виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, виконувати обов’язки, передбачені колективним договором. Лікуватися потерпілий повинен у лікувально-профілактичних установах або в медичних працівників, визначених Фондом (з ними у Фонду є договір). У період лікування він зобов’язаний чітко виконувати режим лікування і дотримувати визначених лікарями правил поведінки; не ухилятися від професійної реабілітації; вчасно сповіщати робочий орган виконавчої дирекції Фонду про обставини, що ведуть до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг і порядку їхнього надання.
Страхувальник (роботодавець) має право: брати участь у керуванні страхуванням від нещасних випадків (на виборній основі); вимагати від Фонду виконання його обов’язків з організації профілактики нещасного випадку чи профзахворювань, а також соціального захисту потерпілих. Страхувальник, у разі незгоди з рішеннями працівників Фонду, має право на їх оскарження у спеціальних комісіях з спірних питань, що створюються при виконавчій дирекції Фонду і її робочих органів. При визначенні величини надбавок або зниження страхового тарифу страхувальник має право брати участь у встановленні їхніх розмірів. Він може захищати свої права, а також застрахованих їм осіб, як в організаціях Фонду, так і в суді.
Страхувальник зобов’язаний вчасно реєструватися у Фонді, вчасно й повністю оплачувати страхові внески, а також інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду про кожний нещасний випадок або профзахворювання, що мали місце на підприємстві, про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства, що може призвести до зміни групи тарифів небезпеки; про ліквідацію підприємства (не пізніше, ніж за два місяці).
Роботодавець щорічно зобов’язаний надавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду дані про чисельність працівників, річну суму зарплати, річний (фактичний) обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і профзахворювань за минулий рік. Крім того, може безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників Фонду на підприємстві.
Роботодавець зобов’язаний повідомити застрахованим їм працівникам адреси і номери телефонів робочого органа виконавчої дирекції Фонду, лікувально-профілактичних установ і медичних працівників (лікарів), які обслуговують дане підприємство за договором з Фондом.
Порядок і терміни подання цих даних визначаються Фондом.
1.7.7. Фінансування Фонду страхування від нещасних випадків
Фінансування Фонду здійснюється за рахунок наступних джерел:
а) внески страхувальників (для підприємств – з віднесенням їх на валові витрати виробництва, а для бюджетних організацій – з асигнувань, виділюваних на їх утримування і забезпечення);
б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страховиків;
в) прибуток, отриманий від тимчасово вільних засобів Фонду на депозитних рахунках;
г) засобів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці;
д) добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.
Штрафи, суми надбавок до страхових тарифів страхувальник оплачує з прибутку, а якщо такого немає – то ці суми відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ і організацій – із засобів на утримання страховика.
Засоби на страхування від нещасного випадку не включаються в Державний бюджет України.
Засоби страхування від нещасних випадків можуть використовуватися винятково за їх прямим призначенням.
Одним з найважливіших положень Закону про страхування від нещасних випадків є те, що працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасних випадків (ст. 46).
Страхові тарифи диференційовані за групами галузей економіки (видам робіт) залежно від класу професійного (виробничого) ризику виробництва. Вони встановлюються Законом.
Визначення розмірів страхових тарифів виконується з тією метою, щоб сума страхових внесків страхувальників у Фонд забезпечувала наступне:
- фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, що ставляться перед Фондом;
- створення резерву засобів для забезпечення стабільності його функціонування;
- покриття витрат Фонду на здійснення соціального страхування від нещасних випадків.
Страховий внесок страхувальник вносить у Фонд у порядку й терміни, визначені страховиком.
Віднесення організації або підприємства до певного класу професійного ризику не є постійним. Якщо на підприємстві страховим експертом відзначаються систематичні порушення норм і правил з охорони праці, тобто відзначається зростання ризику одержання травм чи/та профзахворювань, таке підприємство за рішенням відповідного робочого органа виконавчої дирекції Фонду може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику.
При зниженні рівня виробничого ризику в результаті проведених профілактичних заходів клас виробничого ризику може бути змінений у бік зменшення.
Органи Фонду мають право проводити перевірки господарчо-фінансової діяльності підприємств з питань оплати й цільового використання засобів, призначених на соціальне страхування. Такі перевірки виконуються незалежними аудиторськими організаціями, а в окремих випадках – представниками державної податкової адміністрації.
Законом про страхування від нещасних випадків передбачена відповідальність Фонду, страхувальників, застрахованих, а також осіб, які виконують соціальні послуги, за невиконання своїх обов’язків.
Суперечки щодо сум страхових внесків, розміру збитку і прав на його відшкодування, накладення штрафів та інших питань вирішуються в судовому порядку. Крім того, зацікавлена особа з виниклих питань може звернутися у спеціальну комісію при виконавчій дирекції Фонду, яка працює на громадських і паритетних началах.
1.7.8. Визначення страхових тарифів
До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:
- своєчасне й повне відшкодування збитку страховиком;
- обов’язковість оплати страхувальником страхових внесків;
- формування і використання страхових засобів на солідарній основі;
- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках:
- Для підприємств – від річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизний збір.
- Для бюджетних установ і організацій – від річної суми фактичних витрат на оплату праці та інші виплати найманим робітникам, що підлягають оподаткуванню з громадян.
При цьому розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство, а також від рівня травматизму, професійного захворювання і стану охорони праці.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до «Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання» (далі – «Порядок»), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
З метою визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасних випадків, галузі економіки і види робіт (далі – галузі економіки) диференціюються (класифікуються) за класами професійного ризику виробництва. Витяг з класифікації наведений табл. 1.1. Галузі економіки іменуються відповідно до загального класифікатора галузей народного господарства України.
Клас професійного ризику виробництва окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва – чим більше значення інтегрального показника, тим вище (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва. Зазначені інтегральні показники виробництв, віднесені до одного класу конкретної галузі економіки, за величиною повинні бути між собою ближче, ніж виробництва, віднесені до інших (різних) класів.
Таблиця 1.1. Класифікація галузей економіки і видів робіт за професійним ризиком виробництва (витяг)
| Галузі економіки і види робіт | Код по Загальних класифікаторах галузей народного господарства України |
| 6 клас – Господарське керування будівництвом | 69000 |
| 8 клас – Виробничі види побутового обслуговування населення | 86000-86290 |
| 13 клас – Деревообробна промисловість | 15200-15290 |
| 14 клас – Промисловість будівельних матеріалів | 18110-16112, 16130-16240, 16260-16273 |
| 16 клас – Будівництво (без обліку будівництва шахт) | 61000-61130, 61132-65000 |
| 18 клас – Виробництво будівельних металовиробів | 14831 |
Інтегральний показник професійного ризику виробництва для кожної галузі економіки визначається, як відношення витрат на відшкодування збитку потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році по даній галузі економіки:
ИОЕ = (ВУОЕ / ЗОТОЕ)×100,
де ИОЕ – інтегральний показник професійного ризику виробництва в галузі економіки; ВУОЕ – сума відшкодування збитку потерпілим на виробництві, що була витрачена в минулому календарному році в галузі економіки; ЗОТОЕ – фактичні витрати на охорону праці в минулому календарному році в галузі економіки.
Інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва визначають за формулою
ИКЛ = (ВУКЛ / ЗОТКЛ)×100,
де ИКЛ – інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки відповідного класу професійного ризику виробництва; ВУКЛ – сума відшкодування збитку потерпілим на виробництві, витрачена в минулому календарному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ризику виробництва; ЗОТКЛ – сума фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ризику виробництва.
Для визначення величин страхових внесків використовують наступні показники:
- Сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році, що визначається для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва за такою формулою:
ПЗТКЛ = ЗТОКЛ × СПРКЛ,
де СПРКЛ – ступінь професійного ризику виробництва галузей економіки відповідного класу, що визначається співвідношенням інтегрального показника професійного ризику виробництва для галузей економіки цього класу до інтегрального показника професійного ризику виробництва галузей економіки першого класу професійного ризику виробництва:
СПРКЛ =.
- Модуль страхових внесків для галузей економіки всіх класів професійного ризику виробництва МВ визначається із співвідношення
МВ = ЗФ / ПЗТ,
де ЗФ – розрахункові витрати Фонду в наступному календарному році; ПЗТ – сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в галузях економіки всіх класів професійного ризику виробництва.
1.7.9. Визначення страхових тарифів підприємств одного класу
професійного ризику на майбутній календарний рік
Сума страхових внесків підприємств одного класу професійного ризику виробництва в наступному календарному році СВК визначається за формулою
СВКЛ = ПЗТКЛ × МВ.
Страховий тариф на наступний календарний рік для підприємств одного класу професійного ризику виробництва визначається за формулою
СТКЛ = ,
де ИОТ – прогнозований індекс росту фактичних витрат на оплату праці в наступному календарному році.
Місячна сума страхового внеску для підприємств визначається за формулою
СВСТР = 0,01 (ЗОТСТР × СТКЛ),
де СВСТР – місячна сума страхових внесків; ЗОТСТР – сума фактичних витрат на оплату праці в місяці, за який платиться страховий внесок, грн.
За результатами роботи підприємства за минулий календарний рік Фонд може встановити збільшення (надбавку) або зниження розміру страхового внеску:
ППР = ВУПР / СВПР;
ПКЛ = ВУКЛ / СВКЛ,
де ППР – питома вага витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на підприємстві в минулому календарному році; ВУПР – сума витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на підприємстві в минулому календарному році; СВПР – сума страхових внесків підприємства; ПКЛ – питома вага витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на виробництві в минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва; ВУКЛ – сума витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах; СВКЛ – сума страхових внесків цих підприємств.
Зниження або надбавки до страхових внесків встановлюють залежно від співвідношення ППР / ПКЛ за табл. 1.2 і 1.3 відповідно.
Розміри знижки чи надбавки до страхового внеску не можуть перевищувати 50 % страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства з охорони праці, він втрачає право на зниження страхового тарифу.
Таблиця 1.2. Зниження страхового внеску
| Показник ППР нижче показника ПКЛ, % | Зниження страхового внеску, % |
| 20 – 39,9 | 10 |
| 40 – 59,9 | 20 |
| 60 – 79,9 | 30 |
| 80 і більше | 40 |
| Не допущено жодного нещасного випадку і професійного захворювання | 50 |
Таблиця 1.3. Надбавка до страхового внеску
| Показник ППР перевищує показник ПКЛ, % | Надбавка до страхового внеску, % |
| 20 – 39,9 | 10 |
| 40 – 59,9 | 20 |
| 60 – 79,9 | 30 |
| 80 – 100 | 40 |
| Більше 100 | 50 |