Посттравматичний стресовий розлад – це ряд змін, викликаних спогадом про травму, що відбуваються в наступних сферах: емоційній (страх, смуток, неспокій, гнів); пізнавальній (труднощі в запам´ятовуванні, порушення уваги, погіршення інтелектуальної діяльності); тілесній (болі в животі, грудях, голові, тремтіння, тики, розлади сну); поведінковій (труднощі в спілкуванні, зосередження на собі, ізоляція, збільшення споживання сигарет, наркотиків, зловживання алкоголем).
Особливо гостро психотравмуючі ситуації переживають діти. Для дітей джерелом психологічної травми можуть ставати суворі покарання, сексуальне насильство або смерть близьких. Характер травми впливає на симптоми посттравматичного стресу, які можуть проявитися через багато років після того, що сталося. Так, серед людей, які перенесли в дитинстві фізичне або сексуальне насильство, багато алкоголіків. Це пояснюється тим, що діти, опинившись в травматичній ситуації, були змушені придушити сильне почуття, для того щоб зберегти своє «я» і вижити. Ставши дорослими, намагаючись упоратися зі стресовими ситуаціями, вони вдаються до алкоголю і наркотиків.
Основні симптоми ПТСР:
1. Симптоми повторного переживання;
1.1. Повторювані, нав´язливі негативні спогади про подію;
1.2. Повторювані негативні сни, пов´язані з подією;
1.3. Раптові вчинки і почуття, викликані «поверненням» (раптовим «провалом») в психотравмуючу подію;
1.4. Інтенсивний психологічний стрес при подіях, що нагадують чи символізують травму.
2. Симптоми уникнення;
2.1. Уникнення думок, почуттів і діяльності, пов´язаних з подією;
2.2. Неможливість згадати деталей події;
2.3. Зниження інтересу до діяльності, яка раніше викликала у людини великий інтерес;
2.4. Почуття відстороненості, відчуження від інших людей;
2.5. Збідніння почуттів, відсутність позитивних емоцій;
2.6. Відсутність планів на майбутнє.
3. Симптоми підвищеної збудливості;
3.1. Труднощі засинання, безсоння;
3.2. Дратівливість;
3.3. Надуважність;
3.4. Вибухові реакції;
3.5. Труднощі при концентрації уваги;
3.6. Фізіологічні реакції на події, що символізують або нагадують травму.
Стадії розвитку посттравматичного стресового розладу:
Три основні стадії:
– Гостра (від моменту події до 6 тижнів);
– Хронічна (від 6 тижнів до 6 місяців);
– Відстрочена (від 6 місяців до кількох років).
Гостра стадія розвитку ПТСР
Перший – гострий – період розвитку екстремальної ситуації триває від початку впливу до початку організації евакуації та рятувальних робіт (тривалість періоду – від декількох хвилин до декількох годин).
Цей період характеризується загрозою власного життя і загибелі близьких, що виникла раптово. Поведінка в гострому періоді екстремальної ситуації багато в чому визначається емоцією страху, яка до певної межі є нормальною і сприяє психічній та фізичній мобілізації, необхідній для самозбереження. За усвідомлюваної людиною катастрофи виникають психічна напруга і страх.
По завершенні гострого періоду деякі потерпілі відчувають короткочасне полегшення, підйом настрою, активно беруть участь в рятувальних роботах, багатослівно і багато разів повторюючи, розповідають про свої переживання, бравуючи і дискредитуючи небезпеку.
Як правило, ця фаза ейфорії триває від декількох хвилин до декількох годин і змінюється млявістю, байдужістю, загальмованістю.
Постраждалі справляють враження відсторонених, занурених у себе, вони вагаються з відповіддю на найпростіші запитання, відчувають значні труднощі при виконанні найпростіших завдань. У деяких людей з´являється неспокій, метушливість, нетерплячість, прагнення до частих контактам з оточуючими.
Для багатьох постраждалих характерна зміна відчуття часу: біг його сповільнюється і тривалість гострого періоду представляється людині збільшеною в кілька разів. Змінюється сприйняття простору: спотворюються відстані між предметами, їх розміри і форма.
У потерпілих на цій стадії відзначаються короткочасні порушення в основному в фізіологічній та емоційній сферах.
Хронічна стадія розвитку ПТСР
Безпосередньо після гострого періоду, коли небезпека явно проявила себе, у постраждалих наростають розгубленість, нерозуміння того, що відбувається.
У багатьох учасників екстремальної ситуації відзначається зміна активності – рухи стають більш чіткими, економними, збільшується м´язова сила, що сприяє переміщенню людини у більш безпечне місце. Для цієї стадії найвищою мірою характерний прояв порушень поведінкової сфери. При цьому, легкість або тяжкість подальшої адаптації визначається поведінкою людини і ступенем прийняття нею відповідальності за власне життя.
Якщо людина, що пережила травму, не говорить про пережите (не схильна, не дозволяє собі або намагається, але залишається невислуханою), то у неї посилюється тривога, нерідко загострюється жага помсти, відплати. Навіть абсолютно невинна поведінка інших людей при наростанні тривоги може сприйматися як загрозлива і викликати у потерпілого неадекватні агресивні реакції, які проявляються досить часто.
Для такої людини, як правило, постійним емоційним фоном стає депресія з важким почуттям надзвичайної втоми.
Порушується сфера інтересів. У свідомості несподівано і яскраво спалахує психотравмуюча подія. Людина зациклюється на думках про те, що трапилося, і, не маючи можливості сконцентруватися на реальності та об´єктивно її оцінити, часто виявляється жертвою нещасних випадків, аварій.
Дуже часто стають проблемними стосунки з найближчими людьми, які щиро хочуть допомогти.
Поступово у людини формується бажання «піти від дійсності». Формами «відходу від дійсності» у дорослих постраждалих можуть бути алкоголь, наркотики; імпульсивний секс.
У дітей спостерігаються елементи регресивної поведінки (енурез, смоктання пальців тощо).
Відстрочена стадія розвитку ПТСР
Для цієї стадії характерний досить стійкий прояв симптомів постстресових розладів: відчуття підвищеної втоми, денна сонливість поряд з розладом нічного сну; поява тремтіння в руках і ногах, постійне очікування можливого нещастя, підвищена вразливість і образливість.
Людина, поглинена почуттям безсилля перед душевним болем, відчуває себе непотрібною, нікчемною, нічого не вартою, але одночасно не може цього прийняти, не може і не хоче погодитися з цим. Депресія ще більш поглиблюється, частішають спалахи пережитого у свідомості, нічні кошмари не залишають. Переживання, які не отримали виходу, або розрядки йдуть у внутрішній світ людини і проявляються у вигляді хронічних фізичних нездужань, що не знаходять об´єктивного підтвердження.
Спроби заглушити душевну і тілесну біль алкоголем або наркотиками втягують в болото фізичної та психічної залежності від них.
Людина втрачає відчуття влади над своїм життям і можливості її контролювати. Контроль над життям стає імпульсивним і часто агресивно-насильницьким – почасти через зафіксовані стереотипи поведінки, почасти в пошуках сильних, «оживляючих» переживань. Деякі прагнуть піти подалі від світу людей, де багато чого травмує, і стають сучасними відлюдниками.
Основними симптомами відстроченої стадії розвитку ПТСР є:
• наростаюча депресія;
• всепоглинаюче почуття безсилля;
• різні болі, які не одержують об´єктивного підтвердження;
• низька самооцінка, гостре відчуття нікчемності, непотрібності.