Український вчений Олександер Смакула увійшов в історію науки як один з найвидатніших фізиків ХХ століття. Він був серед фундаторів нових наукових напрямків – фізики твердого тіла, твердотільної електроніки, молекулярної біології, фізики тонких плівок. Був активним учасником утвердження нової квантової концепції будови речовини. Йому належать важливі винаходи і праці в оптиці і метрології, у технології нових матеріалів для електронної та оптичної техніки. У науковому обігу окремих галузей сучасної фізики, для яких внесок вченого був визначальним і загальновідомим, є чимало понять, пов’язаних з його іменем: формула Смакули, противідбивний шар Смакули, прецизійний метод Смакули для визначення числа Авогадро, удосконалений Смакулою метод вирощування синтетичних монокристалів із розплаву, метод призматичного перфорування ( prismatic punching ), уперше запропонований Смакулою для вивчення пластичних деформацій кристалів. При розгляді фотоперетворень у молекулах і кристалах стильбену за участю електронів спеціалісти застосовують відомий механізм, що має назву «інверсія Смакули». Серед матеріалів для інфрачервоної техніки добре відомий матеріал, що був уперше синтезований та вивчений Смакулою.
Якщо звернутися до Science Citation Index , то пересвідчимося, що до сьогод- нішого дня на праці Смакули є багато авторитетних покликань. Це свідчить про винятково високий рівень його робіт.
Чому ж не знаходимо навіть згадки про це ім’я в радянській науковій літературі? Першою вагомою спробою прориву інформаційної блокади був Смакуловий симпозіум, організований і проведений у Львівському національному університеті ім. Івана Франка (1992 р.). То хто ж він цей видатний і маловідомий в Україні вчений?
Народився майбутній вчений 9 вересня 1900 року в селі Доброводи Збаразького району на Тернопільщині в селянській родині. Вже в юнацькі роки виявив Олександр успадковану від батьків любов до свого краю, до його славного історичного минулого. Він по ши рює у ріднім селі твори Шевченка й Франка, організовує вистави за п’єсами Карпенка-Карого та Старицького, за що не раз зазнає утисків від польської влади. Війна 1914-го та події 1918 року спонукали юнака до безпосередньої участі у встановленні національної влади у Доброводах. Він разом з такими ж свідомими земляками стає вояком Української Галицької Армії. Згодом продовжує навчання у Тернопільській гімназії, яку закінчує з відзнакою 1922 року.
За порадою свого вчителя, відомого українського математика Мирона Зариць- кого, Смакула вирушає до німецького міста Геттінґена, вступає до знаменитого університету Георга Августа. На той час там працювали видатні вчені Вернер Гайзен- берг, Макс Борн, Роберт Поль та інші. У 1927 році Олександр Смакула склав докторський іспит і успішно захистив дисертацію. Використавши поняття квантових осциляторів, Олександр Смакула зміг пояснити радіаційне забарвлення кристалів і вивести кількісне математичне співвідношення, відоме в науці як «формула Смаку- ли». Цю працю було надруковано 1930 року в журналі «Zeitschrift für Physik».
На запрошення колишнього вчителя і земляка, відомого літературознавця професора Андрія Музички Олександр приїздить 1928 року до Одеси, працювати в університеті. Але дуже швидко вчений збагнув всю оману пропаганди щодо перспективності розвитку науки у тоталітарній державі. Тож скориставшись умовною телеграмою про відкликання до свого керівника професора Роберта Поля, йому вдалося повернутися до Німеччини. Повернувся Олександр до Гайдельберґа в Інститут медичних досліджень Кайзера Вільгельма, де працював разом з майбутнім Нобелівським лауреатом Ріхардом Куном. Тут, досліджуючи стероїди, вітаміни, органічні кристали, він стає фактично фундатором квантової органічної хімії. Процес трансформації кристалічного вуглеводу електричними збудженнями р- електронів називають тепер «інверсією Смакули».
У 1934 році Олександр Смакула стає директором дослідної лабораторії у всес- вітньовідомій фірмі Карла Цайса в Єні. Тут він створює такі оптичні кристали, як фтористий літій та натрій, а також оригінальні мастила, придатні до використання за високих і низьких температур. Винаходить також унікальну сполуку – бромйо- дид талію, яка і сьогодні широко використовується в приладах нічного бачення. Тут він здійснює епохальне відкриття, що ввійшло в науковий обіг під назвою «просвітлення оптики». Завдяки нанесенню на поверхню оптичної лінзи тонких покриттів з особливого матеріалу певної товщини, вдалося звести до мінімуму ефект відбиття падаючого на поверхню світла. Це не лише приводить до демаскування оптичної поверхні, що з успіхом використовувалося у військовій справі, але й сприяє підвищенню світлосили оптичних приладів. Останнє має дуже важливе значення при використанні складних оптичних систем. У 1935 році фірма К. Цайса отримала патент на відкриття, а ім’я автора, зважаючи на застосування відкриття у військовій справі, не розголошувалось до 1939 року.
Під час війни Олександр Смакула продовжував працювати у фірмі Карла Цайса над розв’язанням проблеми противідбивних шарів. Наприкінці війни американська окупаційна влада вивозить вченого разом з іншими видатними німецькими фізиками та інженерами до США, де він працював у військовому форті- лабораторії у штаті Вірджінія на потреби військово-промислового комплексу.
1951 року Смакулу запрошують на посаду професора Массачусетського інституту технологій (МГГ), при якому згодом він заснував і очолив лабораторію фізики кристалів. Цей науковий заклад вважається найкращою вищою технічною науковою інституцією в Америці. Тут він почав займатися найактуальнішими проблемами твердотільної електроніки, дослідженням технології і властивостей електрооптичних матеріалів і пристроїв, феромагнітних і п’єзоелектричних матеріалів, лазерів на рідкоземельних елементах, тонких плівок, нових нелінійних напівпровідникових кристалів, органічних та надпровідних структур. В МГГ тоді працювали науковці світової слави, такі як творець кібернетики Норберт Вінер, творець математичної теорії пересилання інформації Клод Шеннон, визначні фахівці: з квантової механіки Джон Слейтер, з теорії інформації Джеральд Віснер, з комп’ютерної лінгвістики Ноа Хомський та багато інших. І поряд з ними працював Олександр Смакула, експерт у використанні оптичних приладів у різних системах. Ця багаторічна праця вченого над вивченням фізики монокристалів була згодом оформлена як монографія «Монокристали: вирощування, виготовлення і застосовання», обсягом більше 500 сторінок, яка вийшла 1962 року в Берліні у видавництві Шпрінґера. Цінність цієї книги як посібника для студентів та молодих науковців не втрачена й на сьогодні.
В 1964 році Олександер Смакула стає директором лабораторії фізики монокристалів в Массачусетському інституті технологій. Можна послатися на висловлювання вчених, які працювали на той час у цьому інституті, щодо оцінки талановитості нашого земляка. Так, професор Фано писав: «Олександр Смакула – це геній, людина, яка знає все, що стосується таких матеріалів, як напівпровідники, матеріали, що використовуються в електроніці». Зокрема, він пер ши й почав займатися органічними напівпровідниками, проблемою створення лазерів та мазерів. Його авторитет в цьому інституті був надзвичайно великим. Як результат – Олек- сандра Смакулу обирають повним професором цього найвизначнішого у світі технологічного інституту. Лише він один серед українців був визнаний повним професором цього закладу. За цей період наукової праці Олександр Смакула опублікував понад 80 робіт, в яких проаналізував не лише традиційні методи вирощування монокристалів, а й нові на той час методики вирощування, розробив методи рекристалізації, очищення кремнію для застосувань у напівпровідникових транзисторах та інтегральних схемах, досліджував властивості кристалів під впливом радіаційного променювання. Слід зазначити, що Олександр Смакула опікувався молодими вченими-українцями, які працювали в цьому технічному закладі. Таке спілкування з молодими співвітчизниками підносило дух вченого. Згодом він стає почесним головою Товариства українських інженерів Америки, дійсним членом НТШ та інших наукових товариств, членом Нью-Йоркської Академії наук, стає добре знаним вченим у всьому світі.
Своє земне життя Смакула завершив таки ж бо на чужій землі 17 травня 1983 року, Там і похований – у місті Обурн, штат Массачусетс, США. З нагоди 100- річного ювілею рішенням 30-ої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 2000-й рік було оголошено РОКОМ СМАКУЛИ. Вперше в Україні відзначали ювілей вченого на загальнодержавному рівні. У Тернопільському державному технічному університеті ім. Івана Пулюя відбувся ІІ Міжнародний Смакуловий симпозіум, у світ вийшов перший том «Наукових праць» О. Смакули, україномовний переклад його монографії «Монокристали». На батьківщині (с. Добриводи) було встановлено величний пам’ятник вченому, ім’я якого, врешті, повернулося в Україну.