Після розпаду соціалістичного блоку та СРСР в якості його центру перед Україною та Польщею як новими незалежними державами-сусідами постало питання розбудови двосторонніх відносин на основі демократичних принципів та міжнародно-правових засад. Не залишилась поза увагою двох держав і гуманітарна сфера співробітництва, яка нині регулюється кількома десятками двосторонніх міжнародних документів. А тому метою даної наукової розвідки є аналіз формування нормативно-правової бази українсько-польського співробітництва в гуманітарній сфері.
Основоположним документом в контексті українсько-польських відносин є широкомасштабний міждержавний «Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Республікою Польща», підписаний 18 травня 1992 року [2]. Він створив надійну договірно-правову базу для подальшого розвитку співробітництва як у сфері політики й економіки, так і в напрямку науки й культури.
Проте ще раніше, у жовтні 1990 року, на хвилі державницького піднесення опісля прийняття «Декларації про державний суверенітет України», вищезгаданому «Великому Договору» передувала «Декларація про при нци пи та основні напрямки розвитку українсько-польських відносин». Як зазначають А.Гороть та К.Прокопчук, цей документ, по суті, започаткував договірний процес у науково- технічній, інформаційній, культурній, гуманітарній та іншій сферах суспільних відносин. Згодом саме цей напрям співробітницва спричинив появу найбільшої кількості міждержавних договорів [1].
З-поміж нормативно-правових актів, що регулюють сферу гуманітарного українсько-польського співробітництва, і які постали на основі вже згаданих договорів, варто виділити ряд найважливіших документів. Зокрема, міжурядовий «Договір про співробітництво в сфері науки і техніки» (1993 року), Стаття 1 якого гласить: «Сторони зміцнюватимуть і розвиватимуть співробітництво в сфері науки і технологій… на основі рівності і взаємної вигоди» [3].
А у 1996 році була підписана міжурядова «Угода про співробітництво у справі охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей», згідно якої створювалася українсько-польська Міжурядова комісія, що, засідаючи двічі на рік, займається пошуком, обліком та ідентифікацією культурних цінностей, які є предметом розшуку обох сторін, а також підготовкою експертних висновків та інших кроків у справі охорони культурних цінностей [3].
Роком пізніше побачила світ міжурядова «Угода про співробітництво в галузі культури, науки і освіти» – багатопрофільний, універсальний, всеохопний засадничий документ дещо декларативного характеру, який, як зазначалося у Ст.26, підлягає автоматичному продовженню на кожен наступний п’ятирічний термін [3].
Дещо детальніша і вужча за сферою регулювання «Угода про співробітництво між Міністерством освіти і науки України та Міністерством національної освіти Республіки Польща» була підписана у 2001 році. Вона передбачала взаємне навчання, стажування, обміни між студентами та науковцями, чим заклала якісно новий рівень освітньо-наукової двосторонньої співпраці. Ст.12 документу гласила, що сторони сприятимуть підготовці до підписання міжурядової «Угоди про взаємне визнання та рівноцінність документів про освіту, наукові ступені та вчені звання» [3]. Через 4 роки, в 2005 році, така угода дійсно була підписана, що дало змогу значно поглибити наукову співпрацю та збільшити ступінь мобільності учнів, студентів, викладачів, науковців двох держав.
Вважаємо за доцільне в цьому контексті згадати про ще один нормативно- правовий акт, що з’явився у 2005 році, а саме, міжурядову «Угоду про співробітництво в галузі туризму» [3]. Невеликий за обсягом документ передбачає спрощення прикордонних і митних формальностей, пов’язаних з туристським обміном, заохочення співробітництва підприємців і організацій двох сторін в рамках Всесвітньої туристської організації та інших об’єднань такого плану тощо.
Ще один документ, щоправда, тимчасового характеру – міжурядова «Угода про співробітництво під час організації фінального турніру Чемпіонату Європи з футболу УЄФА – Євро 2012» [2] – регламентував відносини між сторонами на період спортивного дійства, що дало змогу провести його на якісному високому рівні.
Зрештою, як слушно зауважує А.Октисюк, система таких двосторонніх договорів у гуманітарній сфері створює необхідні правові умови для гармонійного поєднання національних інтересів кожної країни зі світовими культурними цінностями [4].
Таким чином, нормативно-правова база українсько-польського співробітництва в гуманітарній сфері розвивалася впродовж 25 років, продовжуючи і нині вдосконалюватись з метою всеохопної регламентації і регулювання всіх напрямків сфери гуманітарного співробітництва у двосторонніх відносинах України і Польщі, роблячи їх дійсно стратегічними і перспективними.