Відбуваються в сучасному світі значні зміни, викликані політичними переворотами, економічними кризами на тлі інтенсивного розвитку інформаційних технологій, породжують у людини відчуття нестабільності, невпевненості в завтрашньому дні. У таких умовах великого значення набуває проблема соціальної маргінальності, яка визначається як прикордонне положення особистості або групи по відношенню до будь-якої соціальної спільності. Воно акцентує увагу на особливому соціальному статусі; приналежності до соціального меншині, яка знаходиться на кордоні або поза соціальної структури, веде спосіб життя і сповідує цінності, що відрізняються від загальноприйнятої норми.
Саме тому, проблема статі, а точніше, її значення в сучасному суспільстві є однією з найбільш гострих та актуальних. Зміни у відносинах чоловіків і жінок, що відбулися за останні десятиліття, вплинули на життя людей найістотнішим чином, а також сприяли виникненню гендерних досліджень.
Теоретичною базою дослідження послужили концепції гендеру, які отримали відображення в роботах О. А. Вороніної, І. Н. Тартаковской, С. А. Ушакіна, а також Л. Фрейдер; концепції маргінальності Р.Парк, Є.Берджес, А.І.Атоян, В.А. Шапінский, Є. Головаха, Т. Заславська, Л. Іоніна, В. Добреньков, Ю. Золотарьов та інш.
Гендерну маргінальність можна визначити як положення гендерних спільнот, що характеризується невизначеністю ідентичності, низьким соціальним статусом або небажанням слідувати нормам приписаного гендеру і не мають можливості включатися в кращі види діяльності через їх невідповідності прийнятим гендерних норм, а також як стан індивідів, що знаходяться на периферії природної статі і бажаного гендеру.
Залежно від сфери прояву можна виділити біологічну (стійке психічне неприйняття своєї біологічної статі; виключення з системи соціальних відносин, посилаючись на недосконалість біологічної «природи») та соціокультурну (положення гендерних спільнот в соціальній структурі, що характеризується низьким соціальним статусом і поведінкою) гендерну маргінальність [3, с.100].
Наступна типологія тендерної маргінальності формується залежно від приналежності до тієї чи іншої статі і типу сексуальної орієнтації: виділяють маргінальність жінок і маргінальність чоловіків з гетеросексуальної і гомосексуальною орієнтацією.
Маргінальність жінок – характеристика стану соціального становища жінок з традиційною сексуальною орієнтацією в результаті їх усунення від участі в суспільних відносинах або супроводжуване низьким соціальним статусом.
Маргінальність чоловіків – характеристика стану соціального становища чоловіків з традиційною сексуальною орієнтацією в результаті зниження їх соціального статусу та витіснення їх із значущих для них сфер суспільних відносин (наприклад, «заборона «на прояв емоцій, обмежену участь у вихованні та освіті дітей, міжособистісних стосунках у родині і серед друзів через надмірну економічного навантаження).
Маргінальність індивідів з гомосексуальною орієнтацією – характеристика стану положення індивідів з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, що виникає в результаті їх усунення від участі в значущих для них соціальних відносинах, що характеризується низьким соціальним статусом.
І ще одна типологія гендерної маргінальності наводиться відповідно з її наслідками для розвитку суспільства. Так, можна виділити маргінальність як виняток і маргінальність, що сприяє розвитку суспільства.
Маргінальність як виняток – витіснення в низькі соціальні верстви суспільства, що характеризуються низькою соціальною захищеністю і неприйняттям з боку домінантною культури. У цьому випадку їх поведінка маркується суспільством як девіантна, яка підриває моральні підвалини суспільства. Звідси, заборона гей- парадів, одностатевих шлюбів, усиновлення дітей одностатевими сім´ями, а також осуд людей, які не вступають в шлюб з тих чи інших причин, що відмовляються мати дітей і т.п.
Однак гендерна маргінальність може сприяти і прогресу суспільства через встановлення партнерських відносин між статями, що виражаються у співпраці, а не дискримінації; поліпшенню умов життя людей, і в цьому випадку можна говорити про гендерну маргінальності як «двигун» прогресу суспільства.
На основі наведеної типології форм тендерної маргінальності і особливостей реакції на неї, можна виділити наступні типи гендерних маргіналів:соціокультурні маргінали; біологічні маргінали; маргінали – бунтівники; маргінали – конформісти.
Соціокультурними маргіналами можуть бути жінки, що виключаються з системи громадського управління, економіки, науки та інших значущих соціальних сфер під приводом «недосконалості їх біологічної природи», яка ставила їх нижче чоловіки в соціальній ієрархії і служила виправданням їх низького соціального статусу [1,с.140].
Другу групу соціокультурних маргіналів становлять чоловіки, що не відповідають канонам геґемонної маскулінності, що не прагнуть до перемоги будь-якою ціною, які виступають за більш широкий спектр чоловічих гендерних ролей і вибирають не типово чоловічі сфери діяльності, складаючи в них меншість (наприклад, чоловіки у сфері сім´ї та освіти).
Таким чином, незважаючи на те, що жіноча гендерна роль несе в собі безліч обмежень для жінок – низькі соціальний статус і оплату праці, відсутність влади, чоловіча гендерна роль також не позбавлена недоліків, які проявляються особливо яскраво в сучасних умовах дії гендерних квот для жінок поряд з незмінними вимогами чоловічої гендерної ролі.
Звідси можна зробити висновок, що чоловіки, що не справляються з нормами своєї традиційної гендерної ролі, також потрапляють в категорію гендерних маргіналів.
Четверту групу соціокультурних маргіналів становлять індивіди з нетрадиційною сексуальною або гендерною ідентичністю (представники ЛГБТ спільноти в Україні).
В Україні тема трансгендерів практично замовчується, представники ЛГБТ спільноти не мають можливості провести мітинг; розкриття своєї гендерної ідентичності за місцем роботи в переважній більшості випадків веде до звільнення трансгендерного працівника; рівень фізичного насильства щодо трансгендерів надзвичайно висока [4,c.85]. Гострою є і проблема реєстрації одностатевих шлюбів.
Третій вид гендерних маргіналів, що виділяється на основі типу реакції на своє займане становище – це маргінали – бунтівники. Ними можуть бути жінки, які кинути виклик патріархатним законам і зайнялися діяльністю: жінки – вчені й освічені й талановиті жінки в цілому, жінки- правителі, учасниці громадських рухів; жінки – учасниці єретичних рухів. Найяскравішими їх представниками є феміністки. Маргіналами – бунтівниками також можуть вважатися чоловіки – активісти ліберальних рухів за гендерну рівноправність.
Четвертий вид гендерних маргіналів – це маргінали – конформісти – жінки і чоловіки, які приймають встановлений ґендерний порядок (наприклад, жінки – домогосподарки в сучасній Україні і на Заході до середини ХХ століття і чоловіки, які вважають патріархальні порядок справедливим і обгрунтованим) [2,c.50].
Таким чином методологія гендерних студій привносить у філософію, насамперед, можливість нового пошуку загальних підстав єдності, цілісності людини і подолання його маргінальності в будь-яких іпостасях, оскільки людина в сучасному світі, включаючись в різноманітні соціальні і міжособистісні відносини, різні види діяльності, долає кордони біологічної статі і вже не може залишатися тільки чоловіком або тільки жінкою – він поєднує в собі загальнолюдські якості, втілюючи гендерну цілісність.
Тому необхідно подальше вивчення феномена гендерної маргінальності у сучасній культурі з метою розробки рекомендацій для подолання гендерної нерівності.
Список використаних джерел
1. Антонова Н. В. Природа гендерной маргинальности: опыт системного анализа // Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия: Социально-гуманитарные науки. – Выпуск № 2 / том 13 / 2013. – С. 140-147. 2. Волкова О.А. Проблемы профессиональной идентичности и маргинальности индивидов и социальных групп // известия Волгоградского государственного педагогического университета. Выпуск № 3 / 2007. – С.42-52. 3. Мигашкина Н.Б. Факторы формирования и характерные черты социальной маргинальности: опыт социологического анализа // Вестник Челябинского государственного университета. Выпуск № 42 / 2009. – С.98-104. 4. Скорынин С.Л. К вопросу об изучении маргинальности // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 7: Философия. Социология и социальные технологии Выпуск № 1 / 2008. – С.84-89.