Проблеми реформування освіти є актуальними в Україні вже тривалий період часу. Можна стверджувати, що з моменту здобуття незалежності перед суспільством постало питання, яким чином має змінитися вся система освіти в нашій державі, щоб вона забезпечувала відтворення та розвиток інтелектуального потенціалу нації, стала основою для підготовки висококваліфікованих кадрів, які б мали творчі здібності та найвищий рівень професійних якостей. Також існували очікування щодо створення системи нової освіти, яка подолає усі недоліки колишньої – радянської – системи та буде здатною не тільки дати певні знання, але й навчити молодь думати. Власне, мова йшла й досі йде про запозичення західної моделі освіти, її філософії та її адаптації до наших культурних умов, що слугувало б не тільки створенню нових світоглядних засад української освіти, але й конкурентоспроможності у глобалізованому культурному середовищі. Незаперечним є той факт, що глобальна інформаційно-комунікаційна система кардинально змінює умови для культурного обміну і взаємодії, освіти, бізнесу, міжособистісного спілкування, все успішніше стираючи соціальні, мовні та інші бар’єри [1,с.38].
Проте, йшли роки, а побудувати нову систему освіти в України не вдавалося, теж само можна сказати й про її світоглядну основу, яка була б близькою багатьом членам суспільства, зокрема молоді.
Загальновідомо, що на сьогодні авторитет вітчизняної системи освіти серед самих учнів та студентів не знаходиться на належному рівні. Так, на приклад, у вересні 2012 року Центром освітнього моніторингу було проведене соціологічне дослідження про пріоритети учнів та вчителів щодо цілей шкільної освіти [2]. За результатами опитування випускники на порозі дорослого життя ще не вбачають залежності між умінням вирішувати життєві проблеми і здатністю облаштувати власне життя. Також випускники явно недооцінили значення сформованих уявлень про різні професії [2]. Поширеною є також думка про те, що знання, набуті у закладах освіти часто не знайдуть свого практичного втілення у професійній діяльності.
Тому з точки зору ціннісних та світоглядних засад, освіта має давати розуміння перспектив та смислу навчання, його взаємозв’язку з особистісним ростом, якісним та цікавим життям, творчістю, успіхом у житті, патріотизмом тощо. Все це підкреслює важливість філософської складової у процесі освіти, особливо серед старших школярів та студентів. Взаємодія філософії та освіти в даному контексті має слугувати позитивному розумінню студентами та старшими школярами освітнього процесу та його смислу. Під позитивним розумінням слід вбачати стійкі світоглядні настанови щодо постійної необхідності у розвитку та самовдосконаленні людини, її особистісній трансформації відповідно до вимог часу. Освіта, таким чином, має представляти собою у свідомості молоді дещо абсолютно необхідне для їх повноцінного та цікавого життя. Освіта має знайти своєї важливе місце у системі цінностей молоді. Крім того, сучасна освіта має меті не тільки надати знання, але й навчити людину здобувати їх самостійно, чітко мислити, пристосовуватися до нових умов, знаходити нові рішення тих завдань, що постають перед нами, аналізувати нові виклики життя.
Список використаних джерел
1. Грипич С. Глобалізація як фактор розвитку інформаційної та «віртуальної» культури / С. Грипич //Вісник Книжкової палати . – 2010. – № 7. – С. 37-40.
2. Результати соціологічного дослідження Центру освітнього моніторингу про пріоритети учнів та вчителів щодо цілей шкільної освіти