«Наркоманія» походить від грецького «пагке» – затьмарення свідомості, заціпеніння, оніміння, параліч; «наркозне» – смерть, манія, божевілля, безумство, пристрасть. Це хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві з охорони здоров’я України, і який характеризується психічною або фізичною залежністю від них. Наркоман – це людина, яка регулярно вживає наркотичні речовини, і якій лікарі встановили діагноз «наркоманія» [1, с. 22].
Наркотик – це сильна отрута, що негативно впливає на організм людини.
Соціологи під наркотизмом розуміють поширеність і характер споживання наркотичних речовин як соціальне явище [7, с. 8].
Ознаками наркотизму як соціального явища є:
– адиктивна поведінка, що набула масових форм;
– виникнення особливих соціальних груп споживачів адиктивних речовин;
– поширення адиктивної субкультури;
– виникнення специфічних соціальних відносин;
– трансформація соціальної структури під впливом наркотизму [7, с. 9].
Соціологічні дослідження показали, що значна кількість молодих людей вживає наркотики, які вкрай негативно впливають на здоров’я людини та значно скорочують життя їх споживачів. Тому ця надзвичайно важлива проблема знаходить широкий відгомін у засобах масової інформації, телебаченні, радіо, інтернет-виданнях. Її активно обговорюють у побуті, колі друзів, серед студентів вузів, учнів шкіл, професійних училищ тощо. У переважної більшості населення до споживачів наркотичних речовин сформувалося різко негативне ставлення.
З метою посилення боротьби з наркотизацією та вдосконалення профілактичної роботи, націленої на її попередження, відпрацьовано цілий ряд документів, законів, постанов, актів, рішень, програм тощо, які, на превеликий жаль, поки що значних позитивних результатів не дали. Останнім часом в Україні значно посилилася боротьба з цим негативним явищем. Підтвердженням цього є Закон України від 8 липня 1999 року №863-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» зі змінами й доповненнями, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.1997 №356 «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у державних і комунальних закладах охорони здоров’я України», націлені на подолання наркотизації підростаючого покоління та встановлення жорсткого контролю обігу наркотичних засобів у лікувальних закладах і аптечній мережі.
Проблема поширення наркотиків серед населення є проблемою не лише суспільною, але й науковою. Соціологи, психологи, філософи, медичні працівники, педагоги у свої працях висвітлюють причини наркотизації частини населення, пропонують шляхи їх вирішення. Свідоцтвом цього є наукові праці J1.M. Юр’євої (психічні розлади та розлади поведінки), Н.Ю. Максимова (соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії), О.П. Сердюка (соціальні аспекти профілактики наркотизму), С.Б. Бєлогурова (наркотизм як соціальне явище), А.Ф. Кісельова, С.Г. Хотіної, П.І. Римара, М.Г. Іванова (соціальні й медичні проблеми боротьби з алкоголем та наркотиками) та ін.
Але спільна діяльність держави, суспільства, яка націлена на боротьбу та профілактику наркотизму нації, поки що позитивних результатів не принесла. Тому є потреба дослідити проблеми поширення наркотиків серед населення.