Говорячи про девіантну поведінку, як вже зазначалося, ми маємо на увазі, насамперед, відхилення від поведінкової норми конкретного індивіда чи групи людей. Разом з тим необхідно звернути увагу на вирішальну роль соціальних процесів у формуванні поведінки, яка виходить за межі суспільних норм. Тобто нас повинні цікавити соціальні відхилення – порушення соціальних норм, які характеризуються певною масовістю, стійкістю і поширенням [6, с. 25]. Маються на увазі такі негативні прояви у суспільстві, як пияцтво, проституція, наркоманія, токсикоманія, злочинність, суїцид, які мають економічне, соціальне і культурологічне коріння та існують сотні й тисячі років. їх роль і місце в суспільстві визначаються як різко негативні. До того ж девіантні явища мають свої негативні наслідки – соціальні хвороби, неврози, моральну деградацію тощо.
Загалом питання про наслідки соціальних відхилень складні й неоднозначні. Наприклад, як розцінювати пияцтво, яке не несе шкоди оточуючим, дрібні крадіжки продуктів харчування бомжем для того, щоб йому не померти з голоду, як відрізнити періодичні сексуальні стосунки жінки з різними чоловіками від проституції тощо.
Однією з передумов соціальної девіантності у молодіжному сучасному середовищі є відсутність можливості молодій особі самореалізуватися, самоактуалізуватися. У нинішній час «процес самореалізації особистості складний і тривалий, а неспроможність індивіда самореалізуватися іноді стає передумовою його маргіналізації» [4, с. 10]. Так було завжди і особливо є актуальним сьогодні.
Соціальні відхилення мають наступні ознаки:
– історична детермінованість;
– негативні наслідки для суспільства;
– відносно масовий і стійкий характер у часі [6, с. 26].
Соціальні відхилення характеризуються спрямованістю і змістом.
Суспільство протиставляє соціальним відхиленням організовані засоби боротьби з ними: правові, економічні та моральні санкції [6, с. 26]. З метою попередження та профілактики поведінкового відхилення суспільством застосовуються засоби впливу – правові (адміністративний суд, притягнення до кримінальної відповідальності), суспільні (товариський суд, громадський осуд, профспілки тощо), економічні (зниження заробітної плати, пониження на посаді, зниження посадового окладу), адміністративні (попередження, догана, звільнення з роботи).
З незапам’ятних часів значну роль у житті людини відігравала церква. Релігійне виховання сприяло формуванню світогляду, зміцненню віри, профілактиці негативних явищ і тенденцій у суспільстві. На жаль, з часом церква втратила свою роль боротьби з негативними суспільними явищами, а демократичні перетворення у країні ще не в достатній мірі підкріплені ефективними важелями боротьби з девіантними процесами. Сучасний лозунг «дозволяється робити все, що не забороно законом» інколи розуміється окремими членами нашого суспільства як вседозволеність. Тому і не дивно, що за темпами поширення наркотиків, пияцтва серед молоді, проституції наша країна на лідируючих позиціях у Європі.
Маючи спільну ґенезу, різні форми девіантної поведінки тісно пов’язані між собою і, за дослідженням Я.І. Гілинського, мають:
1) відносно стійкий характер взаємозв’язку (насильницькі й корисні злочини, алкоголізація і наркотизація населення, вбивства і самогубства, жіноча злочинність і проституція;
2) взаємозв’язки різних форм поведінки, що відхиляється від загальноприйнятої норми, складні, протирічні й часто не відповідають існуючим уявленням, тобто, коли один проступок посилює інший (алкоголізація посилює хуліганство, наркотизм – злочини тощо, проституція поширює венеричні захворювання);
3) очевидну залежність різних форм девіантної поведінки від середовища – економічних, соціальних, демографічних, культурологічних, ідеологічних та інших факторів. Наприклад, протягом війни знижується кількість самогубств, а під час економічних криз зростає кількість корисних злочинів).
Рівень (коефіцієнт) відхилення визначається кількістю негативних проявів на 100 тис. населення. Це можна вже спостерігати і у статистиці суїцидальних вчинків у Російській імперії («Сборник Херсонского земства», друга половина XIX ст.). Або у відсотковому вимірі стосовно якогось періоду часу (наприклад, за радянських часів і за часів незалежної України).
Структура відхилення відображає співвідношення окремих підвидів у середині явища. Експериментальні дані щодо правопорушень неповнолітніх в Україні дозволяють стверджувати, що в загальному масиві злочинності показники їхньої участі є досить вагомими (кількість злочинів неповнолітніх становить: убивств – 5,5 %; важких тілесних ушкоджень – 5,7 %; згвалтувань – 9,7 %; розбоїв – 15,3 %; грабежів – 16,2 %; крадіжок – 13,5 %; хуліганства – 8,9 %) [6, с. 23].
У різні періоди часу девіація мала свої коливання. Це було пов’язано з цілою низкою суспільних проблем. Політична нестабільність, економічна криза, фінансові проблеми давали можливість розвиватися і поширюватися негативним проявам у суспільстві. Так у Миколаївській області найвищий рівень алкоголізації населення спостерігався у середині 1990-х років (8,1 осіб, на 10 тис. населення), наркоманії (1981 рік- 146 осіб, 1999 рік- 4532, 2007 рік – 2745 осіб). За 2008 рік працівниками міліції «офіційно зареєстрованих» біля 700 «трудівниць кохання»; щорічно обласна статистика поповнюється 1 тис. алкоголіків. Безладні сексуальні стосунки, наркоманія спричинили сплеск ВІЛ-інфекції – 5 тис. жителів області є носіями «чуми XX століття» і 2,5 тис. мають сіро-позитивну реакцію.