4.3. Зовнішні аграрні правовідносини

Зовнішні аграрні правовідносини є певною сукупністю відно­син сільськогосподарських організацій, їх об’єднань та інших учас­ників сільськогосподарського виробництва між собою, а також з іншими підприємствами, організаціями, громадянами і відповідни­ми державними органами управління. Зовнішні відносини сіль­ськогосподарських організацій і підприємців регулюються, насам­перед, нормами традиційних галузей права — цивільного, земель­ного, адміністративного й фінансового, а всі разом і нормами аг­рарного права.

Зовнішні аграрні відносини поділяються на: відносини в сфері здійснення права власності на рухоме і нерухоме майно, яке нале­жить учасникам сільськогосподарського виробництва; договірні відносини; податкові відносини; деліктні відносини.

Основну частину зовнішніх аграрних правовідносин становлять відносини в сфері здійснення права власності. Власник на свій роз­суд здійснює зі своїм майном будь-які дії, які не суперечать чин­ному законодавству і не порушують права й законні інтереси інших осіб.

В умовах переходу до ринкових відносин значно зростає роль договірних відносин у сільському господарстві. До зовнішніх аграр­них договірних відносин належать ті сільськогосподарські догово­ри, що зумовлені специфікою сільського господарства, юридично відображають і закріплюють її. Це договори оренди землі, оренди майнового і земельного паїв, державної закупівлі й постачання сільськогосподарської продукції, на агрохімічне обслуговування, на використання меліоративних земель тощо.

Певне значення має група податкових і прирівняних до них від­носин, що за своєю природою носять владно-організаційний ха­рактер. До таких належать, зокрема, стягнення плати за землю сільськогосподарських товаровиробників у формах земельного по­датку чи орендної плати.

Зовнішні деліктні майнові правовідносини сільськогосподар­ських організацій та інших учасників сільськогосподарського ви­робництва, що виникають внаслідок заподіяння їм збитків третіми особами, є звичайними цивільно-правовими відносинами, і відпо­відальність тут настає на підставі загальних норм цивільного зако­нодавства щодо заподіяння шкоди.