Порядок формування Конституційного Суду України є спеціальним правовим механізмом, що забезпечує незалежність цього органу конституційної юрисдикції, рівне представництво в ньому вищих органів державної влади та гарантованість легітимності Конституційного Суду України. Цей порядок регулюється ст. 148 Конституції України та статтями 6, 7, 8 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Згідно з Конституцією України, Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.
Утім не кожна особа може бути кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України. Відповідно до ч. 3 ст. 148 Конституції України, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцять років та володіє державною мовою.
Як правило, виникає питання щодо попередньої професійної діяльності кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України. Досвід формування першого повного складу Конституційного Суду України та подальші обрання та призначення дають підстави стверджувати, що кандидатури суддів
Конституційного Суду України приблизно рівною мірою представлені найбільш відомими практичними працівниками у сфері юриспруденції, вченими-правознавцями та професорсько-викладацьким складом вищих навчальних закладів.
Кандидати, які відповідають вимогам Конституції та Закону України «Про Конституційний Суд України», призначаються Главою Держави, парламентом і з’їздом суддів відповідно до спеціальної процедури.
До 2009 року порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України передбачав, що Глава Держави попередньо проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів. У разі узгодження запропонованих кандидатур, Президент України видає відповідний указ, скріплений підписами Прем’єр- міністра України та Міністра юстиції України (частини 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про Конституційний суд України»). Вказані положення визнані неконституційними відповідно до рішення Конституційного суду України від 7 липня 2009 року у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання», частин першої, другої статті 6, частин третьої, четвертої статті 44, пункту 3 частини першої, частини другої статті 45, частини другої статті 71, частини третьої статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», частини шостої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (справа про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом). На сьогодні в статті 6 Закону України «Про Конституційний суд» залишилася лише частина 3, яка передбачає, що у разі припинення повноважень судді Конституційного України, який призначався Президентом України, Президент України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.
Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Верховною Радою України передбачає, що Верховна Рада України призначає суддів таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.
Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України можуть вноситися Головою Верховної Ради України або не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у відповідному порядку.
Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування.
У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України призначає іншу особу на цю посаду.
За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписується постанова Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України.
Порядок призначення суддів Конституційного Суду України з’їздом суддів України передбачає, що з’їзд суддів України, за пропозицією делегатів цього з’їзду, відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування.
Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті такого голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.
У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався з’їздом суддів України, з’їзд у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.
За результатами голосування головуючим і секретарем з’їзду підписується рішення з’їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України.
Суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України або осіб, які виконують їх повноваження. Текст присяги передбачений ст. 17 Закону України «Про Конституційний Суд України»: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов’язки судді Конституційного Суду України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина».
У зв’язку з формуванням Конституційного Суду України набуває важливості питання конституційно-правового статусу судді Конституційного Суду України, який визначається Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» і не може бути обмежений під час введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні.
Конституційно-правовий статус судді Конституційного Суду України – це вид конституційно-правових відносин, пов’язаний з набуттям і припиненням повноважень судді Конституційного Суду України, здійсненням ним своїх конституційних прав і обов’язків і гарантіями діяльності суддів.
Сутність і зміст правового статусу судді Конституційного Суду України найбільш рельєфно відображається в їх повноваженнях. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддя Конституційного
Суду України здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, бере участь у розгляді справ. При цьому суддя Конституційного Суду України має право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр- міністра України, Г енерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України або Конституційним Судом України.
Суддя Конституційного Суду України також має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді України, однак лише з тих справ, у яких Конституційним Судом України прийнято рішення чи дано висновок.
Важливим елементом конституційно-правового статусу судді Конституційного Суду України є гарантії його діяльності, тобто умови і юридичні засоби діяльності судді Конституційного Суду України. До юридичних гарантій діяльності суддів відносяться принципи незалежності суддів, суддівський імунітет та індемнітет, соціальне і побутове забезпечення суддів.
Судді Конституційного Суду України під час здійснення своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.
На суддів Конституційного Суду України поширюється суддівська недоторканість. Так, ст. 28 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначає, що суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом. Тобто йдеться про суддівський імунітет.
Суддівський індемнітет передбачає, що судді не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп під час розгляду справ, прийняття рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.
Суттєвим елементом гарантій діяльності судді Конституційного Суду України є його соціальне і побутове забезпечення. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Конституційний Суд України», судді одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, зокрема і встановленими Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.
Строк конституційних повноважень судді Конституційного Суду України становить дев’ять років. Повторне призначення на посаду судді Конституційного Суду України однієї і тієї ж особи забороняється.
Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
1) закінчення строку призначення;
2) досягнення суддею 65-річного віку;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються також у разі його смерті.