Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України».
Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції.
Загальні положення статусу судді визначаються Законом України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» та полягають у тому, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статус суддів – це сукупність прав і обов’язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності.
Недоторканність суддів, як юридичний інститут і одна з гарантій незалежності суддів, заслуговує спеціального обговорення, тим більше, що ці питання мають велике значення та неодноразово були предметом тлумачення Конституційним Судом України. Недоторканність судді як одна із засад здійснення правосуддя — поняття багатогранне. У підтвердження цього слід підкреслити, що встановлення додаткових, порівняно з недоторканністю пересічної особи, гарантій недоторканності для окремих категорій державних посадових осіб, зокрема і для суддів, має на меті, насамперед, створення належних умов для виконання покладених на них державою обов’язків та захист від незаконного втручання в їх діяльність.
Тобто недоторканність суддів розглядається як гарантія, але більш високого рівня у порівнянні з недоторканністю, що встановлюється для всіх осіб-представників соціуму відповідно до принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом. Виходячи з цього, якщо права і свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод (у тому числі додаткові гарантії недоторканності особи) визначаються виключно законами України (п. 1 ст. 92 Конституції України), то гарантії вищого рівня, передусім для суддів, враховуючи виняток із загального принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом, визначаються виключно Конституцією. Про це наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), за змістом якого призначення недоторканності як складової незалежності суддів, є забезпеченням здійснення правосуддя. Отже, гарантії недоторканності суддів обумовлені специфікою їх професійної діяльності, яка полягає саме у здійсненні правосуддя.
Необхідно зауважити, що суддя як носій судової влади є незалежним у процесуальному сенсі цього поняття, тобто при виконанні своїх безпосередніх службових обов’язків із здійснення правосуддя. Інша ситуація вбачається тоді, коли суддя знаходиться поза межами судового процесу. Саме в цьому випадку “включається” принцип його недоторканності. Якщо недоторканність судді у суспільстві забезпечена належним чином, то тільки тоді є сенс стверджувати про постановлення суддею об’єктивного рішення у конкретному правовому спорі та найбільшу мінімізацію зовнішніх факторів – тиску, впливу тощо.
У спеціальній літературі досить часто зустрічається теза про те, що принцип недоторканності судді ґрунтується тільки на тому, що суддя не може без згоди Верховної Ради України бути затриманим чи заарештованим до винесення обвинувального висновку судом стосовно нього. У такому сенсі значення недоторканності суттєво звужує її розуміння, оскільки недоторканність суддів є однією із складових більш об’ємного поняття – статусу судді. Тому недоторканність не вбачається особистим привілеєм особи, яка носить мантію і вирішує спір, оскільки вона має публічно-правове призначення, яке полягає, насамперед у забезпеченні здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Тому-то принцип недоторканності суддів, гарантований ст. 126 Конституції України, знаходить своє логічне продовження у ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суддівська недоторканність вбачається як певний виняток із конституційного принципу рівності всіх перед законом і судом, виходячи при цьому за межі особистої недоторканності. Це положення слугує фундаментом для забезпечення основ конституційного ладу, реалізації принципу розподілу функцій влади, а також самостійності і незалежності судової влади. Виходячи з цього, держава сьогодні повинна думати не про скасування недоторканності суддів як такої, а дбати про те, як шляхом встановлення прийнятих і запроваджених у світі вимог до кандидатів у судді і представників суддівського корпусу, зокрема підвищення морально-етичних стандартів їх діяльності, домагатися високого ступеня реалізації цього принципу в суспільстві.
Констатуємо, що Україна наразі перебуває в умовах побудови незалежного і незаангажованого суду. Цей процес супроводжується постійними спробами тиску, втручання у здійснення правосуддя, що доводить наявність негативних факторів, пов’язаних із впливом на систему гарантій недоторканності людини в мантії. Тому обмеження, а тим більше скасування суддівської недоторканності не є тим кроком, який приведе державу до утвердження незалежної судової влади.
Суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Також суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до органів суддівського самоврядування та правоохоронних органі, які невідкладно перевіряють і
розглядають таке звернення за участю судді та вживають необхідних заходів для усунення такого втручання.
Незалежність судді забезпечується:
– особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;
– недоторканністю та імунітетом судді;
– незмінюваністю судді;
– порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;
– забороною втручання у здійснення правосуддя;
– відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
– окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;
– належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;
– функціонуванням органів суддівського самоврядування;
– визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;
– правом судді на відставку.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.
Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.
Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Г енеральним прокурором України або його заступником.
Відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється на строк не більше двох місяців Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Г енерального прокурора України. Продовження строку
відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше одного місяця. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від посади подається не пізніше п’ятнадцяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, зокрема, проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, огляд та виїмка кореспонденції, речей і документів судді, можуть провадитися лише за судовим рішенням, ухваленим за клопотанням Генерального прокурора України або його заступників, керівника регіональної прокуратури або його заступників. При цьому, таке рішення не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися або рішення про проведення стосовно судді оперативно- розшукових заходів чи слідчих дій або застосування запобіжних заходів має прийматися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження або прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).