Визначальним для характеристики парламентських виборів як форми реалізації ідей представницької демократії є поняття виборчої системи.
Виборча система – це встановлений конституцією і законодавством порядок визначення результатів виборів. У деяких країнах як синонім поняття «виборчі системи» використовується термін «система представництва». Існує три різновиди систем, кожний з яких має багато конкретних варіантів – мажоритарні, пропорційні і змішані виборчі системи.
Виборчі системи, в основі яких є принцип більшості, називаються мажоритарними. Історично, саме ці системи були запроваджені першими.
За мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості обраним вважається кандидат, який одержав 50% + 1 голос встановленої в законі або загальної кількості поданих в окрузі голосів, тобто той, хто користується абсолютною підтримкою виборців, які брали участь у голосуванні. У випадках, коли жоден з кандидатів не набере необхідної кількості голосів, питання про заміщення мандата або виборної посади залишається відкритим. Для того, щоб зробити вибори результативними, застосовують різні способи. Наприклад, на повторне голосування (перебалотування) пропонують дві кандидатури, які попередньо набрали найбільшу кількість голосів.
Недолік мажоритарних систем абсолютної більшості полягає в тому, що голоси, подані за переможених кандидатів, фактично пропадають, хоча кількість цих голосів може наближатися до половини поданих в окрузі, волевиявлення відповідних виборців не матиме практичного значення.
За правилами мажоритарних систем відносної більшості обраним у виборчому окрузі визнається кандидат (або партійний список кандидатів), який набрав більше голосів, ніж кожний окремий його конкурент, хоча це і становить менше частини всіх поданих в окрузі. Прихильники цієї виборчої системи розцінюють як її позитивну якість те, що вона сприяє утворенню стабільних парламентів і урядів. Однак така стабільність має «штучний характер», не кажучи вже про те, що вибори в парламент можуть спотворити уявлення про дійсне співвідношення суспільно-політичних сил.
Існує ще мажоритарна система кваліфікованої більшості.
Вибори за мажоритарними системами, як правило, проводяться в одномандатних округах.
Іншим різновидом виборчих систем є пропорційні системи. Головна відмінність їх від мажоритарних в тому, що вони ґрунтуються не на принципі більшості, а на відповідності завойованих партією депутатських мандатів кількості одержаних нею на виборах голосів.
Форми пропорційного представництва характеризуються різноманітністю. Важко знайти дві країни, де б ці форми збігалися в деталях. Однак усі без винятку форми такого представництва мають певні спільні риси і ґрунтуються на двох началах. Це – необхідність визначення так званого виборчого метра та існування умовної передачі голосів. Виборчий метр (квота) – це найменша кількість голосів, необхідних для обрання одного депутата за пропорційними виборчими системами. Умовна передача голосів – це обов’язкове зарахування голосів, поданих за кандидата понад кількість, визначену виборчим метром, іншому кандидату, який не набрав необхідного числа голосів.
Якщо в складений партією список кандидатів жодних змін виборцю вносити не дозволяєтеся, то йдеться про так звані зв’язані списки (жорсткі, закриті). Вільні (гнучкі, відкриті) списки – ті списки, де можна вносити зміни. Вільні списки застосовуються, наприклад, у поєднанні з преференційним голосуванням.
Інститут преференційного голосування має за мету дати виборцям можливість не тільки проголосувати за список кандидатів певної партії, але й всередині цього списку висловитись на користь певних кандидатів; сприяти їх обранню. З цією метою, голосуючи за список, виборець відмічає й кандидатів того списку, обрання яких для нього є бажаним. Використовуючи преференційне голосування, виборець може сприяти обранню кандидата, який знаходиться посередині або в кінці списку.
Кумулятивний вотум характеризується тим, що кожний виборець у багатомандатному виборчому окрузі має стільки голосів, скільки треба обрати кандидатів (зрозуміло, кількість голосів у всіх виборців однакова), і розподіляє свої голоси між кандидатами як завгодно: може віддати декільком кандидатам по одному голосу, а може, наприклад, одному з кандидатів віддати всі свої голоси, акумулюючи їх у нього. В результаті і виникла назва система (від лат. cumulatio – скупчення).
Панашування – означає право виборця голосувати за кандидатів з різних списків чи вписувати у списки нових кандидатів. Па- нашування може здійснюватися як при мажоритарній системі (якщо виборчі округи – багатомандатні), так й при пропорційній.
Ще одним різновидом виборчих систем є змішані системи, яким властиві елементи мажоритаризму та пропорціоналізму. Трапляються формальні сполучення мажоритаризму і пропорці- оналізму.
Характеризуючи пропорційні та змішані виборчі системи, слід зазначити, що законодавство багатьох країн містить положення, які об’єктивно зумовлюють фактичне порушення пропорційного представництва. Найбільш характерним прикладом таких положень є норми, що регламентують застосування так званих відсоткових застережень.
Найнижчий прохідний бар’єр – одновідсотковий – в Ізраїлі. Найвищий – 18 відсотків – у Ліхтенштейні та Португалії. На один відсоток поступається їм лише Японія.
Розглянуте та інші обмеження пропорційного представництва звичайно пояснюються потребами не розпорошувати політичні сили в парламентах і тим самим забезпечити стабільність уряду.
Подібні застереження об’єктивно сприяють зміцненню позицій великих партій і звужують сферу діяльності інших.
Загалом значення будь-яких виборчих систем не треба абсолютизувати. Вони звичайно сприймаються лише як спосіб наближення до більш-менш справедливого представництва і в жодному разі не як метод досягнення ідеального результату.
В Україні виборча система в період з 1991 до 2012 року перетерпіла певні еволюційні зміни: мажоритарна виборча система, що утвердилася після проголошення незалежності України, змінилася після прийняття Конституції України в 1996 року на змішану. Станом на 2012 рік в Україні застосовується змішана система виборів для різних органів публічної влади.
Так, змішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система застосовується в Україні при виборах народних депутатів України.
Змішана (мажоритарно-пропорційна) виборча система застосовується при виборах:
– депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
– депутатів обласних рад;
– депутатів районних, міських, районних у містах рад.
Мажоритарна виборча система абсолютної більшості застосовується при виборах Президента України.
Мажоритарна виборча система відносної більшості застосовується при виборах:
– депутатів сільських і селищних рад;
– сільських, селищних і міських голів.
Отже, сьогодні в Україні діє кілька самостійних виборчих систем, що передбачає застосування пропорційної та мажоритарної систем до різних видів виборів.