Предмет науки “Державне управління ”
Будь-яка нова наука виникає з потреби більш поглибленого пізнання тих чи інших явищ природи і суспільства, коли для цього виникають об’єктивні можливості. Цей предмет повинен мати свою специфіку, яка б характеризувала найсуттєвіші його властивості. Знайшовши власний притаманний об’єкт і предмет, нова наука відокремлюється від уже існуючих. Отже, розробка предмета нової галузі науки є суттєвою проблемою її становлення.
Проблемами, які охоплюються теорією державного управління, цілком закономірно займалися і займаються інші науки. Державне управління є об’єктом дослідження багатьох наук про суспільство, причому кожна з них має у цій сфері свій предмет і досліджує його притаманними їй методами й засобами.
Наприклад, органічним є зв’язок державного управління з політологією. У праці “Наука державного управління” Вудро Вільсон зазначив, що наука про державне управління стала останнім досягненням політичної науки, одночасно наголосивши, що питання державного управління не є політичними питаннями. Змістом політології є політико-владні відносини, реалізація політичної влади і критерії її ефективного здійснення, взаємодія гілок влади, питання формування вищих органів державної влади, їх взаємодія, вплив опозиції на діяльність органів влади.
Також близькою до державного управління є юридична наука, насамперед такі її складові, як теорія держави і права, конституційне та адміністративне право. У межах адміністративного права вона досліджує правові аспекти діяльності органів державної влади та посадових осіб цих органів, форми й методи управлінської діяльності, правові відносини, питання законності, дисципліни і юридичної відповідальності у сфері державного управління.
Філософія розглядає управлінські проблеми в морально-етичному контексті, під кутом загального блага, принципів справедливості, свободи та ідеологічних впливів на управлінські процеси, прогнозування та перспектив державного управління в умовах постіндустріальної глобалізації. Вона більшою мірою виходить з того, що повинно бути або що є бажаним, ніж із дійсного.
Економічна наука вивчає ринкові механізми, засоби та інструменти державного втручання в ринкову економіку, аналіз вигід та витрат у державному секторі, економічну ефективність прийняття управлінських рішень.
Історична наука головним чином досліджує державотворчі процеси, що відбувалися в минулому, зокрема процеси виникнення, розвитку й занепаду держав, відносини між ними, зміни політичних еліт, еволюцію владних інституцій.
Однак юридичні, політичні, філософські, економічні, історичні, соціологічні, психологічні та інші суспільні науки обмежуються вивченням лише частини державно-управлінських проблем залежно від дослідження притаманного їм об’єкта знань. Ось чому виникла об’єктивна потреба в існуванні такої специфічної науки, яка б повністю зосереджувалася на зазначених проблемах і досліджувала їх комплексно. Для України як нової держави цей процес був детермінований появою цілої низки політико-правових інститутів, відсутніх у радянській владній системі: Президента України, виконавчої влади та системи її органів, місцевого та регіонального самоврядування, державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.
Відповідно об’єктом теорії державного управління є виконавчо-розпорядча діяльність органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, які термінологічно об’єднані словосполученням “публічна адміністрація”. Звідси висновок: об’єктом дослідження науки “Державнеуправління” є діяльність публічної адміністрації.
Жодна інша галузь наукового знання, що досліджує проблематику публічного управління, не робить це з такою системністю та повнотою, як наука “Державне управління”. Молода наука не може претендувати на дослідницьку абсолютизацію всієї багатоманітності публічно- управлінської діяльності, однак вона є єдиною наукою, що досліджує таку діяльність комплексно, проникаючи в усі галузі, власне, управлінсько-адміністративної діяльності органів публічної влади та працівників цих органів. Це виокремлює її серед інших наук, які досліджують лише окремі, притаманні цим наукам аспекти функціонування органів влади, залишаючи, таким чи-
ном, для управлінської науки широке дослідницьке поле, окреслене специфікою публічного управління в усіх його проявах саме адміністративного спрямування.
Об’єкт науки “Державне управління ”
Об’єкт існує незалежно від нашого знання, а предмет не є тотожним об’єкту, оскільки міститься в межах останнього. Він, будучи продуктом пізнавальної діяльності, формується самим знанням. Визначення об’єкта теорії державного управління пов’язане з відповіддю на питання: “що вона досліджує?”, а визначення її предмета – “які істотні зв’язки вона пізнає?” Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.
Досліджуючи проблеми управління в цілому, теорія державного управління не підміняє і не дублює інші науки, що займаються суміжною проблематикою. Її самостійний предмет умовно можна скласти з трьох частин. Першу становлять проблеми взаємодії різноманітних аспектів управління, що вивчаються іншими науками, зважаючи на предмет їх дослідження. Вивчаючи ці взаємодії, виявляючи їх закономірності, наука державного управління досягає точнішого і глибшого пізнання реалій у публічно-адміністративній сфері.
Другу частину становлять питання, які або зовсім не вивчаються існуючими науками, або досліджуються в обмежених рамках, оскільки більш глибоке їх дослідження не може бути здійснене методичним інструментарієм, що є в арсеналі цих наукових галузей.
Третя частина – це проблеми, що не вивчаються жодною іншою галуззю науки, а тому стають предметом вивчення державного управління. Сюди відносять:
– питання наукової організації праці у сфері державного та муніципального управління;
– запровадження в роботі управлінського апарату сучасних інформаційних технологій та технічних засобів;
– питання оптимізації апарату державного управління, управлінських функцій та поліпшення якості надання публічних послуг.
Відповідно в центрі уваги науки “Державне управління” перебувають такі наукові поняття і категорії: функції, принципи, організаційна структура, методи і форми діяльності апарату державного управління, державна та муніципальна служба. Звідси предметом науки “Державне управління ” є організація, форми і закономірності функціонування системи органів публічної адміністрації.
Обов’язковим етапом розробки предмета є наукова формалізація отриманого системно- впорядкованого емпірично-проблемного поля – формування відповідної системи наукових проблем, що утворюють напрями наукової діяльності. Виходячи з об’єкта і предмета основними напрямами досліджень науки “Державне управління” визначені такі:
а) 25.00.01 – теорія та історія державного управління: сутність, зміст, основні категорії, поняття, методологія та принципи державного управління; держава і влада як суспільні феномени; основні принципи та особливості державотворення; державне управління як система суспільних відносин; політичний і адміністративний аспекти державного управління; закономірності, особливості й тенденції розвитку державотворення та державного управління; доктрини, концепції, теорії державного управління, світові тенденції їх розвитку та порівняльний аналіз; еволюція теорії, філософії та методології державного управління, соціально-економічні, культурно-історичні та інші джерела виникнення державного управління; політика і державне управління; вплив геополітики, світових процесів і міжнародної інтеграції на сутність, властивості та інші системні характеристики державного управління; конституційно-правові засади державного управління, його цілі, завдання, функції; права громадян у державному управлінні; співвідношення та взаємодія гілок державної влади; реалізація державної влади в системах управління всіх рівнів; державне управління як система; аналіз і синтез, типологія систем державного управління; форми і методи державного управління, їх класифікація; цільові програмні підходи, стратегічне управління; методологія розроблення цільових програм; стиль державно- управлінської діяльності; вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на стиль державного управління; моделювання й оптимізація систем державного управління; функціональний, галузевий, регіональний та інші аспекти державного управління; реформування державного управління в Україні й аналіз зарубіжного досвіду; зв’язки з громадськістю в системі державного управління; ресурсне забезпечення державного управління та його використання;
б) 25.00.02 – механізми державного управління: державні механізми управління: сутність, поняття, категорії, принципи, методи, система; теоретико-методологічні засади державних механізмів управління; цілі, завдання, функції та методи держави, стратегія її розвитку як складові формування і функціонування державних механізмів управління; політичний, економічний, організаційний, правовий, мотиваційний та інші види державних механізмів управління; державна політика у сферах державного та регіонального управління й інших сферах суспільного життя; цільові, функціональні й організаційні структури та інші складові державних механізмів на центральному, регіональному, галузевому рівнях та в інших сферах суспільного життя; система та структура центральних і місцевих органів державної влади та їх апаратів, їх класифікація; органи державної влади та їх статус: цілі, завдання, функції, організаційні структури та їх удосконалення; державне регулювання та цільове програмування діяльності органів державної влади, методи та види; результативність і ефективність функціонування державних механізмів управління, суб’єктів державного управління та місцевого самоврядування; контроль у системі державного управління та місцевого самоврядування; види, методи, технології; регіональне управління та його розвиток у контексті адміністративної реформи; інституціональні, економічні, соціальні, історичні й інші засади упорядкування адміністративно-територіального устрою держави та регіонів; державне регулювання економічного й соціального розвитку регіону, галузі, програми та механізми реалізації; співробітництво у сфері регіонального управління, адаптація міжнародних норм і стандартів; галузі економіки, сфери життєдіяльності суспільства, суспільної й економічної діяльності як об’єкти державного регулювання, підтримки та впливу; цілі, функції, принципи, структура, організація та механізми управління окремими галузями і сферами суспільного життя та їх удосконалення; управління та регулювання діяльності підприємств, установ і організацій; аналіз та оптимізація їх діяльності, методи моделювання; інформаційні технології та забезпечення в управлінні та інших сферах державної діяльності;
в) 25.00.03 – державна служба: теоретико-методологічні, науково-практичні засади державної служби: основні категорії, поняття, принципи; державна служба та служба в органах місцевого самоврядування: цілі, завдання, принципи, функції; розвиток державної служби, її моделі; світові тенденції, демократизація та порівняльний аналіз; статус державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування: його складові, види та класифікація; формування, реалізація та припинення державно-службових відносин у системі державної служби; принципи, методи, технології, механізми й процедури добору кадрів і проходження державної служби; особливості формування, реалізація та припинення службових відносин в органах місцевого самоврядування; нормування та стандартизація професійної діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, методи та методики; організаційно-правові засади усунення правопорушень і бюрократизму в професійній діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування; управлінська діяльність: категорії, форми, методи, стадії, технології; методологія і технологія розроблення, прийняття та впровадження управлінських рішень, організація контролю за їх виконанням; управління системою державної служби та регулювання служби в органах місцевого самоврядування; кадрова політика й управління персоналом у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування: зміст, форми та методи; еліти в державному управлінні та місцевому самоврядуванні; організація професійної діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування; мотивація та стимулювання професійної діяльності; формування і розвиток системи професійного навчання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій; світові тенденції розвитку професійного навчання державних службовців; оцінка професійної діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; психологічні, соціологічні й інші аспекти професійної діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;
г) 25.00.04 – місцеве самоврядування: сутність, зміст, принципи і характеристика місцевого самоврядування, основні категорії та поняття; місцеве самоврядування як фактор волевиявлення й самоорганізації населення в державі та громадянському суспільстві; державна політика та місцеве самоврядування; реалізація прав громадян через місцеве самоврядування; гарантії місцевого самоврядування та відповідальність органів і посадових осіб; система та структура місцевого самоврядування: цілі, завдання, формування й організація діяльності її складових; функції, структури, форми, методи та процедури діяльності органів місцевого самоврядування; акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування; територіальна громада та місцеве самоврядування; взаємини органів місцевого самоврядування з органами державної влади; порівняльний аналіз, адаптація зарубіжного досвіду та напрями розвитку місцевого самоврядування; ресурсне забезпечення місцевого самоврядування; місцеві бюджети і міжбюджетні відносини.
Державне управління як наукова галузь має своє чітко окреслене об’єктно-предметне поле досліджень. Воно синтезує політичний, соціальний, історичний, юридичний, філософський, соціологічний, економічний, психологічний підходи, не обмежуючись і не зливаючись при цьому з жодним із них. Державне управління – наука, що існує в поєднанні теоретичного (фундаментальні дослідження) і практичного (прикладні дослідження) аспектів. Вона вивчає різні види управлінської діяльності – від оптимізації праці публічних службовців до розроблення концептуальних напрямів модернізації апарату державного управління. Поєднання в науково-дослідницькій технології адміністративно-управлінського досвіду з теорією і практикою державотворення сприяє ефективності публічної влади. Адже її головною метою є одержання й теоретична систематизація нових знань про діяльність публічної адміністрації, державних та муніципальних службовців, знаходження шляхів підвищення ефективності державного управління, опти- мізації управлінських функцій, удосконалення форм і методів державного управління. Водночас прикладні дослідження спрямовані на практичне застосування отриманих фундаментальних результатів для вирішення конкретних завдань у сфері державного управління.
Державне управління як наука і як навчальна дисципліна має свої особливості:
– як галузь науки – охоплює теоретичні дослідження проблем організації, становлення й розвитку державного управління, зокрема побудови й оптимального функціонування системи органів публічної адміністрації;
– як навчальна дисципліна – дає своїм слухачам знання принципів, функцій, методів і прийомів управління, організації управлінського апарату і публічної служби, форм управлінської діяльності, державно-управлінських відносин.
Отже, державне управління як наука має загальний характер, свій об’єкт і предмет, відмінні від інших наук. При цьому, розвиваючи управлінську науку, не варто відмежовуватися від сучасних досягнень світової управлінської думки. Хоча, з іншого боку, щодо деяких ключових проблем теорій управління вітчизняна управлінська наука повинна здійснювати наукові розробки, які б за досконалістю вигідно відрізнялися від досліджень інших адміністративних шкіл та сприяли формуванню національної науки державного управління. Необхідно творчо підходити до світового досвіду, адже недоцільно сліпо переносити на сучасний український ґрунт застарілі та чужі знання, управлінську культуру, не враховуючи специфіки конкретно-історичного стану суспільства та національних особливостей. Прагнення до опанування минулого управлінського досвіду не повинно призвести до ігнорування сутності сучасних політико-адміністративних трендів. Адже лише творчий аналіз і усвідомлення минулого є необхідною умовою формування якісно нової парадигми державного управління.