2.2. Стадії адміністративної процедури з надання безконтактних адміністративних послуг Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру

Як відомо, для адміністративної процедури характерною є відповідна стадійність. Більше того, як вказувалось у попередніх розділах дослідження, стадійність є одною з ознак адміністративної процедури (спеціальний, офіційно визначений законом порядок). В адміністративно-

правовій літературі в цілому наявна певна єдність поглядів щодо виділення стадій адміністративної процедури надання адміністративних послуг. Так зокрема, Г.М. Писаренко виділяє як стадії «провадження щодо надання адміністративних послуг наступні дії: а) подання заяви та прийняття її до розгляду державним органом, посадовою особою; б) розгляд справи, вибір відповідних матеріальних правових норм; в) винесення рішення; г) виконання рішення; д) оскарження рішення» [59, с. 11]. В цілому підтримуючи запропоновану вченою стадійність згаданої адміністративної процедури слід зазначити, що не зовсім вдалим є виокремлення вибору відповідних матеріальних правових норм як окремої стадії. На нашу думку, визначення групи правових норм, що необхідно застосовувати в тому чи іншому випадку під час адміністративної процедури надання адміністративних послуг є фактично змістом всіх стадій вказаної процедури, оскільки правозастосовник повинен здійснювати вказані процедурні дії і під час прийняття заяви про послуги і під час винесення та виконання рішення, а також під час оскарження прийнятого рішення. При цьому як представник суб´єкта надання адміністративної послуги, так і сам заявник обирають матеріальні норми, що підлягають застосуванню. Правозастосовник це робить з метою правильного виконання покладених на нього повноважень, а заявник – з метою повноти та законності реалізації своїх прав.

У свою чергу, Є.О. Легеза пропонує власну структуру відповідної адміністративної процедури: 1) звернення особи та прийняття заяви до розгляду; 2) розгляд справи; 3) вирішення справи; 4) оскарження прийнятого рішення як факультативний етап; 5) виконання рішення [150]. Натомість О.В. Тер-Степанян, яка досліджує питання адміністративної процедура з надання адміністративних послуг з видачі ліцензій на право провадження господарської діяльності у сфері телекомунікацій, виділяє такі стадії вказаної процедурної діяльності: 1) стадія подання суб´єктом господарювання заяви до органу публічної влади, який має відповідні повноваження (прийом і реєстрація документів, необхідних для видачі ліцензії); 2) стадія перевірки, вивчення, розгляду матеріалів справи з метою підготовки та прийняття рішення (розгляд документів у встановлений термін; проведення перевірок та експертизи, ухвалення рішення про видачу ліцензії); 3) видання дозвільного документа (оформлення ліцензії, її реєстрація) [151, с. 9]. При цьому, досліджуючи адміністративні послуги з ведення реєстрів операторів, провайдерів телекомунікацій та операторів поштового зв´язку, вчена зазначає, що процедура включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій складається з таких стадій: 1) стадія розгляду документів та прийняття рішення; 2) стадія внесення операторів, провайдерів телекомунікацій до реєстру; 3) стадія внесення змін до реєстру [151, с. 9]. Вбачається, що О.В. Тер- Степанян дещо штучно і безпідставно спрощує вказану адміністративну процедуру за рахунок вилучення такої хоча і факультативної, проте надзвичайно важливої з точки зору забезпечення прав особи стадії як оскарження прийнятого рішення.

Якщо вести мову про стадії адміністративної процедури надання послуг органами публічної адміністрації, в тому числі й Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру можна, спираючись на чинне законодавство та окреслені вище наукові підходи, запропонувати власний варіант стадій відповідної адміністративної процедури. Зокрема можна виділити наступні процедурні дії:

  1. Подання заяви на отримання адміністративної послуги.
  2. Розгляд заяви особи на отримання адміністративної послуги та прийняття рішення про надання адміністративної послуги чи відмову в її наданні.
  3. Оскарження рішення про надання чи відмову в наданні адміністративної послуги.
  4. Видання адміністративного акту (виконання рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви про надання адміністративної послуги).

Слід підкреслити, що процедура надання безконтактних адміністративних послуг Держгеокадастру України хоча й має ті ж самі стадії та етапи, однак їх зміст відрізняється від загальної адміністративної процедури. Отже, спробуємо розкрити зміст стадій надання безконтактних адміністративних послуг під кутом зору порівняльної характеристики двох процедур («контактної» та «електронної»).

1. Подання заяви на отримання адміністративної послуги. За загальним правилом заява на отримання адміністративної послуги (далі – заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі.

Письмова заява може бути подана суб´єкту надання адміністративної послуги особисто суб´єктом звернення або його представником (законним представником), надіслана поштою. У свою чергу, в разі надання адміністративних послуг в електронній формі заява може бути подана через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування. Зокрема, якщо особа бажає одержати послугу через Єдиний державний портал адміністративних послуг вона має здійснити низку операційних заходів.

По-перше, заявник має відвідати сайт Єдиного державного порталу та ознайомитись із інформацією про адміністративну послугу, яку він бажає одержати.

По-друге, особа має ідентифікуватись в так званому особистому кабінеті, який створюється для одержувачів послуг та використовується як механізм спілкування між заявником та надавачем послуг. Ідентифікація є звичайною, проте необхідною, процедурою розпізнавання особи. На даному етапі функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг (наразі діє портал, що є пілотною версією Єдиного державного порталу) для ідентифікації особи заявника використовувається електронний цифровий підпис. Відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис – це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа [120]. Однак, як слушно вказує Д. Кирилюк, для того, щоб в своїй діяльності використовувати електронний цифровий підпис, необхідно у центрі сертифікації ключів отримати сертифікат ключа, який містить відкритий ключ, блок даних та електронний цифровий підпис (дане твердження випливає зі змісту статей 1, 2, 3, 6 Закону «Про електронний цифровий підпис») [152]. На жаль, як засвідчує практика, кількість громадян України, що користуються електронним цифровим підписом є дуже незначною. Як правило, це категорія приватних підприємців, переважна ж більшість інших категорій фізичних осіб такого підпису не мають.

По-третє, особа повинна подати відповідні документи в електронному вигляді. При цьому, електронний підпис засвідчить автентичність документів. Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються спеціальним законом (наприклад, для одержання такої послуги як видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від особи вимагається лише звернення юридичної або фізичної особи землевласника або землекористувача, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та копія довіреності – для уповноваженої особи). Натомість, ч. 7 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачає, що для отримання адміністративної послуги суб´єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає документи (якщо відомості, що містяться в них, не внесені до відповідних інформаційних баз в обсязі, достатньому для надання адміністративної послуги), зокрема:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у тому числі військовослужбовців;

Site Footer