На основі вчення про п’ять першоелементів світу (вода, вогонь, дерево, метал і земля) китайські художники використовують п’ять основних кольорів, які вважають зразковими: чорний, червоний, синьо-зелений, білий і жовтий:
- чорний колір здавна вважався кольором небес, тому він є основним для давнього китайського живопису, також він символізує зиму і північ;
- білий колір співвідноситься із золотом, чистотою, а також з осінню і заходом;
- жовтий асоціюється із землею, праведністю, він вважається найкрасивішим і означає центр Всесвіту;
- синьо-зелені відтінки символізують весну, час, коли все сповнене сили й енергії. Також ці відтінки співвідносяться зі сходом;
- червоний колір — це радість і свято, літо. Також ці відтінки асоціюються з півднем.
Фарби добуваються з мінералів та рослин і тому є дуже яскравими. На картинах важливою є інтенсивність обраного кольору. Наприклад, вода в уявленні китайського художника має Зовсім різні відтінки залежно від пори року: взимку вона чорна, зелена навесні, синьо-зелена влітку і темно-зелена восени.
Крім того, має значення смислове навантаження віршів, зображених на полотнах, наприклад: «Минулого року краса і квіти персиків переблискувалися між собою червоним кольором».
Майстри Китаю зберегли своєрідність своєї манери живопису, відмовившись від європейських впливів, і за допомогою найпростіших ліній створили роботи високохудожньої довершеності.