Одним зі своєрідних живописців Іспанії другої половини XVI — початку XVI ст. був Ель Греко (прізвисько художника Доменіко Теотоко- пулі, який був греком за походженням). Він народився на острові Крит у Венеціанській республіці та провів декілька років у Венеції та Римі, що позначилося на становленні його живописного таланту. Ель Греко зазнав впливу і візантійських іконописців, і майстрів італійського Відродження. Митець писав переважно на релігійні теми або в портретному жанрі, майстерно володів технікою роботи з кольором, яку використовував для передачі емоцій, душевних рухів. Колорит його картин надзвичайно багатий і насичений — на барвистій поверхні полотен спалахують помаранчеві, червоні, рожеві мазки різних відтінків; переливаються оливкові, жовті, зелені і фіолетові кольори одягу. Завдяки таланту художника все це об’єднується в єдину кольорову гармонію. У глибоко своєрідному і виразному мистецтві Ель Греко багато містики.
Значна частина творчого спадку Ель Греко — зображення святих. Надзвичайно добре митець писав парні композиції, побудовані на протиставленні різних характерів і темпераментів.
«Портрет монаха Ортензіо Паравісіно». У портреті ченця Ортенсіо Паравісіно, друга і шанувальника Ель Греко, підкреслена невимушена поза, благородність погляду, хворобливе обличчя, живий жест нервових рук. Художник створив дуже чистий і світлий образ ченця. Його натхненності тонко відповідає винятково вільний, побудований на грі світлотіні, стиль живописця.
«Апостоли Петро та Пав ло». На цій картині задумливість і сум Петра відтіняють енергійність та владність Павла. Він розумний, рішучий, можливо, безжалісний, що пояснюється внутрішнім вогнем, яким його наділив автор. Павлу протиставлений Петро — весь у сумнівах та роздумах: лагідний погляд, сповнена нерішучості постать розкривають складні внутрішні вагання та невирішеність якоїсь важливої проблеми. Подібне трактування відомих християнських образів було оригінальним винаходом Ель Греко.
Лейтмотив багатьох робіт художника — «радість у стражданні». Обличчя героїв бліді, подовжені, аскетичні, виражають сильне духовне напруження. Очі немовби дивляться вглиб самих себе, посаджені асиметрично і широко розплющені. Пейзажі підкреслюють нікчемність людини перед розбурханою стихією. Постановка композиції та простору, колорит і персонажі різко вирізняють живопис Ель Греко серед творів його сучасників.