Розслідування кримінальних справ вимагає від слідчого дослідження фактичних обставин справи через збирання, перевірку та оцінку доказів і їх процесуальних джерел, використання їх у процесі доказування вини осіб, які скоїли злочин.

Аналіз розслідування справ про злочин, передбачений статтею 204 КК України, свідчить, що першочерговим питанням, яке підлягає з’ясуванню в ході досудового слідства, є встановлення факту, чи є вилучений товар фальсифікованим і підакцизним. Сам факт придбання й зберігання такої продукції ще не утворює складу злочину, передбаченого статтею 204 КК України.

До порушення кримінальної справи органом дізнання повинно бути попередньо досліджено й встановлено належність вилученого товару до групи підакцизного, що відображається у відповідному документі (це може бути довідка спеціаліста).

Крім того, в ході дослідчої перевірки необхідно встановлювати, що свідчить про наміри особи збувати незаконно виготовлені алкогольні напої, тютюнові вироби та інші підакцизні товари. Для цього недостатньо лише одного пояснення особи, у якої вилучено такий товар, про те, що вона мала наміри його збувати. Оскільки, як свідчить слідча практика, окремі особи, якщо спочатку і дають такі пояснення, згодом, з метою ухилення від відповідальності, змінюють покази та стверджують, ніби займалися виготовленням алкогольних напоїв для власного споживання. Тому важливо, на початковій стадії документування злочинної діяльності встановити осіб, із якими підозрювана особа домовлялась про вироблення або придбання такого товару, чи вступила з ними у злочинний зговір для здійснення незаконних дій з виготовлення, збуту підакцизного товару.

Доказами наміру збуту під час перевезення можуть бути товарно-транспортні накладні, накладні, податкові накладні, зустрічні перевірки відправника й одержувача вантажу, обсягів перевезеного товару тощо.

Транспортування підакцизних товарів має певний порядок. Під час його перевезенні у водія чи особи, яка супроводжує підакцизний товар, повинні бути відповідні документи про його походження, обов’язкова наявність сертифікатів якості встановленого зразка (за відсутності оригінала повинна бути нотаріально завірена копія). У разі транспортування підакцизного товару обов’язкова наявність товаротранспортних накладних із відображенням місця початку та закінчення слідування, назви товару, його кількості тощо.

Під час перевезення тютюнових, алкогольних виробів обов’язкова наявність акцизних марок встановленого зразка. За відсутності необхідних документів, або за наявності сумнівів щодо законності перевезення підакцизних товарів, оперативний працівник може затримувати, вилучати такий товар з оформленням відповідних документів і забезпеченням належного зберігання. Ні слідчий, ні оперативний працівник не мають права особисто реалізувати незаконно виготовлений підакцизний товар або його знищувати до завершення розслідування у справі. У разі направлення справи до суду щодо цього питання рішення у кримінальній справі приймає суд.

Крім того, під час досудового слідства необхідно встановити, що незаконне виготовлення підакцизних товарів у такому разі здійснювалось з метою їх подальшої реалізації.

Важливим є застосування оперативного документування, застосування відеозапису та фотозйомки з подальшою їх процесуальною легалізацією.

Під час виявлення фактів незаконного виготовлення підакцизних товарів слідчий або працівник органу дізнання повинен кваліфіковано оглянути місце події, зафіксувати його результати, наявність предметів скоєння злочину із застосуванням технічних засобів.

На початковому етапі розслідування слідчий повинен виявити і зібрати максимум доказів, почати розкриття злочину по «гарячих слідах», встановити і затримати підозрюваних, забезпечити можливість відшкодувати збитків, заподіяних злочином.

У багатьох випадках для встановлення ознак незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів чи незаконного виготовлення, підроблення, використання або збуту незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок є проведення дослідчої перевірки. На підставі дослідчої перевірки вирішується питання про порушення кримінальної справи. Підставою для цього є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

Характеристика типової вихідної інформації: зміст та її носії допомагають слідчому оцінити (зорієнтуватися, уявити) суть події, що розслідується. Основними джерелами інформації про вчинення злочинів, передбачених ст. 204 та ст. 216 КК України, можуть бути:

- оперативна інформація;

- заява правовласників на розроблені марки акцизного збору чи контрольні марки;

- заяви та скарги споживачів про продаж недоброякісної продукції;

- матеріали з інших міністерств та відомств (СБУ, ДПА, Укрпатент тощо);

- безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину;

- повідомлення, опубліковані у ЗМІ.

Найперше доцільно провести дослідчу перевірку отриманих матеріалів (вихідної інформації). Зокрема, з’ясувати такі питання:

- хто володіє правами на виготовлення, використання марок акцизного збору чи контрольних марок, виготовлення, збут підакцизних товарів;

- факт незаконності виготовлення і використання чи збуту підакцизних товарів, марок акцизного збору чи контрольних марок.

У випадках, коли приводом до розслідування були повідомлення громадян у вигляді їх письмової заяви працівником апарату ДСБЕЗ, складається протокол офіційної видачі підакцизних товарів, марок акцизного збору чи контрольних марок з ознаками підробки.

Весь процес розкриття цих злочинів звернений, як правило, до подій і фактів, які вже відбулися, тому ще до безпосереднього виїзду на місце події особливе значення має правильна побудова версій за отриманою інформацією, що охоплює як злочин в цілому, так і його окремі обставини.

В їх основі має бути певна інформація, яку можна розділити на дві групи.

Перша група - отримання з різноманітних джерел даних, що стосуються злочину. Вони можуть бути у матеріалах кримінальних справ, повідомленнях осіб, які співробітничають на конфіденційній основі, матеріалах проведення оперативно-розшукових заходів іншими оперативними службами, автоматизованому банку даних оперативно-розшукового призначення, оперативно-довідкових обліках ІБ МВС України, криміналістичних обліках, результатах досліджень, експертиз тощо.

Друга група - дані, отримані в результаті узагальнень, які безпосередньо не стосуються конкретного злочину, але водночас мають допоміжне значення для його розкриття. Ними можуть бути відомості, що були взяті з минулого життєвого досвіду, особистих спостережень оперативного працівника або слідчого, всіляких аналітичних оглядів, методичних рекомендацій, накопичувальних матеріалів по лінії фальшивомонетництва та інших джерел, які вміщують інформацію, що має значення для розкриття та розслідування конкретного злочину.

При виїзді на місце події слідчо-оперативної групи у складі слідчого, оперативного працівника та спеціаліста НДЕКЦ одним із найважливіших невідкладних заходів, що повинен вжити слідчий, є направлення на дослідження підакцизних товарів, марок акцизного збору чи контрольних марок, та залучення до цього працівників експертно-криміналістичного підрозділу.

Обов’язкове залучення працівника експертно-криміналістичних підрозділів є необхідною умовою, найперше для того, щоб отримати найкращий результат під час огляду місця події, оскільки експерт-криміналіст може кваліфіковано сприяти вилученню, а згодом і упаковуванню та збереженню всіх предметів і слідів, що мають значення речових доказів, а також провести попереднє криміналістичне дослідження підакцизних товарів, марок акцизного збору чи контрольних марок та більш достовірно визначити спосіб підробки.

На цьому етапі першочергове завдання розслідування має полягати у тому, щоб шляхом досліджень виявлених підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок, а також підакцизних товарів з’ясувати найхарактерніші ознаки підробки, що свідчать про її виготовлення певним способом і на цій основі висунути розшукові версії про підроблювача, його особистісні характеристики, можливих співучасників злочинної групи.

З цією метою важливе значення для успішної роботи слідчих та оперативних працівників з розкриття цих видів злочину матиме як знання ними характерних способів та відмінних ознак марок акцизного збору чи контрольних марок, що застосовуються для їх виготовлення, технічних пристроїв та хімічних речовин, навичок і кваліфікації того чи іншого злочинця, специфічних ознак зберігання, транспортування та збуту.

Під час розслідування справ зазначеної категорії існує необхідність вилучення предметів, пристроїв, обладнання, сировини, що використовуються при виготовленні підакцизних товарів. Таке вилучення повинно бути здійснено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Вочевидь, такі предмети визнаються слідчими як знаряддя злочину та долучаються до справи як речові докази.

У разі вилучення значної кількості алкогольних напоїв, в ході огляду місця злочину необхідно проводити окремий забір незначної кількості такої продукції (речовини) для експертного дослідження. У протоколі огляду обов’язково це повинно бути відображено з дотриманням необхідних процедур щодо вилучення, опечатування таких предметів.

Оскільки алкогольні вироби та інші підакцизні товари виготовляються для збуту, а отже - для їх перевезення до відповідного місця збуту використовується транспортний засіб, то цей транспортний засіб слід вилучати, оглядати, визнавати знаряддям злочину та речовими доказами. Якщо такий транспортний засіб є власністю особи, яка скоїла цей злочин і використала його як знаряддя злочину, суди можуть конфісковувати такий транспорт на підставі статті 81 КПК України.

З огляду на те, що виготовленням алкогольних напоїв, як правило, займається декілька осіб, слідчим, чи оперативним працівником доцільно застосувати криміналістичну техніку для виявлення та вилучення відбитків пальців рук кожної такої особи, проведення щодо них дактилоскопічних експертиз та використання як доказів вини обвинувачених.

При кваліфікації злочину, передбаченого статтею 204 КК України, треба враховувати, що за порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами може настати адміністративна відповідальність, але вона не передбачає мету збуту.

Виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватись шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та додаванням різних компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту. З огляду на те, що поняттям виготовлення у частині 2 статті 204 КК України охоплюється саме технологічний процес створення товарів, на кваліфікацію за цією нормою не впливає кількість фактично виробленої продукції, а також те, чи почала винна особа її реалізацію.

Іншою обставиною, що підлягає доказуванню, є доведення факту незаконності виготовлення підакцизної продукції, яка виготовлялася, зберігалася, збувалася або транспортувалася.

Питання про те, чи є виготовлення підакцизних товарів масовим, вирішується у кожному конкретному випадку.

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, - це відповідні технічні пристосування, які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях.

Визнання обладнання таким, що використовується для незаконного виготовлення підакцизних товарів, дослідження інших питань здійснюється шляхом призначення відповідної експертизи.

Обставини, що підлягають з’ясуванню

Практика правоохоронних органів України свідчить про доволі низькі показники щодо порушених і розглянутих судами кримінальних справ за ст. 204 та ст. 216 КК. Існують певні труднощі самого процесу доказування цих видів протиправної діяльності, збирання доказової інформації. У процесі розслідування цих видів злочину слід зважати на предмет доказування у кримінальній справі. Типовими обставинами, що підлягають з’ясуванню в перебігу розслідування цих злочинів, є:

  1. Чи мало місце незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів або незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок.
  2. Яка форма вчинення злочину обрана злочинцем (виготовлення, зберігання, збут, підроблення, використання, транспортування).
  3. Який спосіб вчинення злочинів був застосований; чи використовувалися і які саме підготовчі дії та дії щодо приховування злочину.
  4. Що було предметом злочину (алкогольні напої, тютюнові вироби, марки акцизного збору, контрольні марки).
  5. Хто є злочинцем; яке коло осіб, що беруть участь у злочинах; яким чином розподілялися функції серед учасників злочину; чи вчинено злочини організованою групою та ін.
  6. Яка тривалість злочинної діяльності; чи вчинено злочини повторно; який загальний часовий період, час учинення окремих епізодів злочинної діяльності.
  7. Де були вчиненні різні епізоди незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів чи незаконного виготовлення, підроблення, використання або збуту незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок.
  8. Які розміри заподіяного збитку у цих злочинах.
  9. Чи існує зв’язок цих злочинів з іншими злочинами.
  10. Які причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів.
  11. Чи був зв’язок злочинців з корумпованими особами контролюючих і правоохоронних органів.

Під час збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів можуть використовуватись незаконно виготовлені, незаконно отримані або підроблені марки акцизного збору. У такому разі дії винних потребують додаткової кваліфікації за ст. 216 КК України (незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок).

До порушення кримінальної справи орган дізнання має право, після направлення в експертну установу запиту на підставі п. 3 інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз», отримати письмовий висновок спеціаліста щодо конкретного дослідження.

Судова експертиза є джерелом отримання доказів у кримінальній справі.

Експертизи, які можуть призначатися слідчими під час розслідування злочинів цієї категорії:

1) експертиза рідин, що містять спирт, яка є підвидом експертизи матеріалів і речовин, а взагалі є криміналістичною;

2) експертиза засобів виробництва масових виробів, яка теж належить до криміналістичної;

3) товарознавча експертиза.

З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертні установи можуть організовувати проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної).

До таких експертиз під час розслідування злочинів за ст. 204 КК можуть входити:

- експертиза алкогольних напоїв, яка є підвидом експертизи харчових продуктів;

- технологічна експертиза.

Що стосується судово-медичної експертизи, то вона призначається лише у випадках, коли незаконний збут підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини чи матеріалів, призвів до отруєння людей чи інших тяжких наслідків (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або декільком особам, масове захворювання людей, смерть хоча б однієї людини). У цих випадках призначається судово-медична експертиза живих осіб або трупа з визначенням та вирішенням відповідних питань.

Для вирішення, які саме питання необхідно ставити експерту у контексті перелічених видів експертиз, доцільно попередньо проконсультуватися з керівником експертної установи, керівником відповідного експертного підрозділу, або безпосередньо з самим експертом.

Використана та рекомендована література

  1. Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року.
  2. Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби: Закон України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР.
  3. Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.
  4. Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби: Закон України від 6 лютого 1996 року № 30/96-ВР.
  5. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої: Закон України від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР.
  6. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби: Закон України від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР.
  7. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію): Закон України від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР.
  8. Про Митний тариф України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2371-ПІ.
  9. Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92.
  10. Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір: Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1996 року № 365/96-ВР.
  11. Про платників та порядок сплати акцизного збору: Указ Президента України 9 від 11 травня 1998 року № 453/98.
  12. Про державну монополію на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів: Указ Президента України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.
  13. Про порядок реалізації деяких підакцизних товарів та обчислення акцизного збору: Указ Президента України від 29 грудня 1998 року № 1385/98.
  14. Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів: Указ Президента України від 11 липня 2001 року № 510/2001.
  15. Про порядок контролю за зберіганням, відпуском і транспортуванням спирту етилового: Положення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1996 року № 1438.
  16. Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1354.
  17. Про порядок ведення української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1999 року № 41.