Театр Кабукі є демократичним театром Японії. Його мистецтво бере свій початок від ритуальних танців при храмах ще з XVII ст. Величні рухи супроводжувалися дзвінкими голосами юних танцівниць. Прекрасні виконавиці цього жанру підкорювали серця і простого люду, і вельмож Японії. Вони поступово додавали до своїх виступів романтичні та світські танцювальні рухи, виступаючи на відкритих сценах Японії під акомпанемент флейти і барабанів. Зрештою театр Кабукі став поєднанням традиційних стародавніх танців, сюжетів народних балад і віршованих імпровізацій та драматичного і танцювального мистецтва, в якому всі ролі виконувалися жінками.

Саме слово «кабукі» означає мистецтво співу і танцю. Елементи пантоміми та комічні діалоги були привнесені акторами-чоловіками, які поступово зайняли місце жінок. Вистави Кабукі стали улюбленою розвагою простого народу Японії. Публічність жінок, які танцювали у Кабукі, не подобалася консервативній японській владі. Врешті-решт жінкам було заборонено виконувати будь-які ролі у театрі Кабукі, і надзвичайної популярності набуло мистецтво оннагата — виконання всіх ролей театру чоловіками. І в наш час необхідною специфічною рисою театру Кабукі є те, що всі ролі у ньому виконуються чоловіками. Рухи акторів, які виконують жіночі ролі, особливо граціозні, вишукані, їх убрання має довгий шлейф, а розкішно розписані віяла в руках додають особливої витонченості виступам. Не дивно, що в культурі сучасної Японії саме чоловіків вважають тими, хто зберіг традиційні жіночі риси, — ніжність, м’якість, чарівну вроду. Заборону участі жінок у Кабукі було скасовано понад сто років тому, але сучасні японські актриси не досягають вершин надзвичайної майстерності перевтілення чоловіків-акторів.

Театр Кабукі має своєрідну особливість — це авансцена розташована просто у глядацькому залі. Зміна декорації відбувається прямо посеред акту, актори продовжують грати, а завіса не опускається. Робітники сцени одягнуті у чорне (вважаються «невидимими») у цей час змінюють декорації. Сьогодні театри Кабукі технічно удосконалені — з’явилися сцени, що обертаються, механічні люки, що значно підвищило ефектність театральних постановок.

Характерними рисами театру Кабукі є «мова поз» та грим. Особливість чоловічого гриму — нанесення на обличчя кольорових ліній, кожна з яких має певний сенс. Жіночий японський грим відрізняється від європейського лише перебільшенням рис.

Театр Кабукі у наш час складається із трьох видів вистав: історичні п’єси (з придворного життя, п’єси про ворожнечу між феодалами); «простонародні» п’єси; танцювально-драматичні п’єси.

У сучасній Японії театр Кабукі — найпопулярніший вид театрального мистецтва серед усіх традиційних японських драматичних жанрів. Багато провідних акторів цього театру часто знімаються у кінофільмах і на телебаченні. 24 листопада 2005 р. театр Кабукі увійшов у «Третю Декларацію шедеврів усного спадку людства» ЮНЕСКО.

Японські театри не були популярні в світі, але за останнє десятиліття світова мода на все японське дійшла і до театрального життя. Тому сьогодні вистави традиційних театрів Країни вранішнього сонця є важливою подією в культурному житті будь-якого європейського міста.