Художня культура. 11 клас

Пейзажний живопис

Пейзаж (з фр. — країна, місцевість) — жанр в образотворчому мистецтві, в якому об’єктом зображення є природа.

«Картини Левітана вимагають неспішного розглядання, — писав великий знавець його творчості К. Паустовський, — вони не приголомшують погляд. Вони скромні й точні, подібно оповіданням Чехова, але чим довше вдивляєшся в них, тим все миліше стає тиша провінційних фасадів, знайомих річок і путівців».

Майстер пейзажу, засновник жанру «пейзаж настрою», народився в містечку Кібартай в Литві в освіченій збіднілій родині. Закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури. Його вчителями були видатні художники В. Перов, О. Саврасов і В. Полєнов. І. Левітану було присвоєно звання академіка пейзажного живопису. Він почав викладати в тому самому училищі, в якому вчився сам. Художник мріяв створити «Будинок пейзажів» — велику майстерню, в якій могли б працювати всі російські пейзажисти. Один з учнів згадував: «Вплив Левітана на нас, учнів, був дуже великий. Це обумовлювалося не тільки його авторитетом як художника, а й тим, що Левітан був різнобічно освіченою людиною... Левітан вмів до кожного з нас підійти творчо, як художник, а під його коректурою етюд, картини оживали, щоразу по-новому, як оживали на виставках в його власних картинах куточки рідної природи, до нього ніким не помічені, не відкриті».

І. Левітан створив чудові, глибоко проникливі образи російської природи, показавши задушевну к^асу і виразність найбуденніших її мотивів і картин. У своїх перших творах — «Вечір», «Сонячний день», «Весна» — художник приділяв багато уваги деталям, вводив жанрові мотиви. Проте вже в картині ♦ Осінній день. Сокольники», яка принесла І. Левітану популярність і визнання, художник поставив перед собою завдання: розкрити, перш за все, стан природи, передати настрій, переживання людини.

Після поїздки по Волзі з’явилися картини «Після дощу. Плесо» і «Вечір. Золоте плесо», в яких майстер зобразив живе дихання природи, могутню красу російської річки.

І. Левітан звертався до різноманітних образів природи, передаючи її у різних станах — задумливою і радісною, сумною і тріумфально-світлою. Поетичні роздуми про природу

і життя відбилися в монументальному полотні «Над вічним спокоєм». У величі та гармонії природи художник черпав віру в життя, в перемогу щастя і справедливості, створюючи життєствердний, радісний образ природи (картини «Березень», «Весна — велика вода», «Золота осінь» та інші.)

Видатний пейзажист досяг вражаючих результатів у передачі світлотіні і повітря, живого трепету природи, її поетичної виразності. Його нова манера живопису вирізнялася лаконізмом і узагальненістю, точною і вірною передачею предметів. Реалістичне глибоко національне мистецтво І. Левітана посіло одне з чільних місць в історії пейзажного живопису у світовому мистецтві.

«Золота осінь» — яскраве, мальовниче, декоративне полотно. І. Левітан вбачав особливу велич осені у тому, як вона змушує змінюватися природу: змиває дощами з листя яскраво-зелені кольори, темні відтінки літа змінюються на розкішне золото, пурпур і срібло. Картина передає відчуття прощального суму і передчуття зимових, холодних днів.

«Березень». Картину на нечасто втілюваний митцем мотив зими одразу визнали шедевром. Здавалося, ніхто до І. Левітана не зміг так написати сніг, сині тіні дерев і яскраву блакить неба. Комусь здавалося, що на картині все очікує весну, хтось вважав, що краса полотна — у змалюванні сонячного світла, яке тільки набирається сил. На картині все радіє сонячним променям, спіймавши яскраву мить тепла. Горизонтальний край поля ділить картину на дві частини. На передньому плані усе вже зігрілося на сонці — теплі стеля і стіни будинку, коричнева розпарена земля, фігура коня, талий сніг. Зовсім інше відчуття передає друга половина полотна: темний ліс не радіє сонцю, холодні сині тіні на снігу вказують на те, що зима ще не відмовилась від своїх прав на цьому боці.